Ухвала суду № 35512638, 12.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р. Справа № 1085/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

з участю секретаря судового засідання Андрушків І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Яремче Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і К» до Державної податкової інспекції в місті Яремче Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року ТзОВ «Віктор і К» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Яремче Івано-Франківської області про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12.04.2011 року № 0000072301 та від 25.06.2011 року № 0000132301, якими йому збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 66579 грн та 27280 грн. відповідно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу стосовно неправомірного включення ним до складу податкового кредиту за жовтень та грудень 2010 сум податку на додану вартість, нарахованих на основі накладних, виданих постачальником ТзОВ «Мілан 2006», обґрунтовані неможливістю підтвердження надмірної сплати податку до бюджету вказаним контрагентом в зв'язку з неподанням останнім у встановленому законом порядку податкових декларацій та встановлення податковим органом його відсутності за місцем реєстрації, на думку позивача, не є підставою для зменшення суми податкового кредиту ТзОВ «Віктор і К» за вказаний період, оскільки на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Мілан 2006» було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість та в ТзОВ «Віктор і К» наявні всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Стосовно реальності здійснення операцій між позивачем і ТзОВ «Мілан 2006» відповідач не заперечує, оскільки податковим органом підтверджена правомірність формування позивачем валових витрат, а порушення податкових зобов'язань контрагентом платника податків не може спричиняти негативних наслідків для самого платника.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року позов задоволено повністю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару.

Твердження податкового органу щодо відсутності підстав у ТзОВ «Віктор і К» для віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних постачальником ТзОВ «Мілан 2006» за жовтень та грудень 2010 року, є неправомірним, оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його постачальником ТзОВ «Мілан 2006» за вказаний період.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку, передбаченому ст.9 цього Закону, а згідно з п. 9.6. ст. 9 даного Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання. До анулювання реєстрації статусу платника податку на додану вартість особа, що перебуває у процесі ліквідації, має право та зобов'язана, у випадках, встановлених законом, видавати податкові накладні на загальних підставах. Свідоцтво платника податку ТзОВ «Мілан 2006» було анульоване 22.12.2010 року, в той час як податкові накладні, по яких позивачем сформовано податковий кредит, виписувалися за жовтень та грудень 2010 року.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання платником податків податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність саме щодо цього контрагента платника податку, а не до самого платника податку. На переконання суду несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість по ТзОВ «Мілан 2006» позивачем не заявлялася, то не є необхідним підтвердження надмірної сплати податку до бюджету.

Суд першої інстанції також не взяв до уваги постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24.06.2011 року про застосування адміністративного стягнення до директора ТзОВ «Віктор і К» ОСОБА_1 за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, на яку посилався відповідач, оскільки в даному випадку з урахуванням положень ч. 4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова не може свідчити про законність оскаржуваних рішень.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція в м місті Яремче Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановив суд першої інстанції, в період з 28.02.2011 року до 21.03.2011 року працівниками Державної податкової інспекції в місті Яремче Івано-Франківської області було проведено планову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Віктор і К» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2011 року № 116/23-25598240.

В акті перевірки податковий орган зазначає про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про. податок на додану вартість», в результаті чого занижено занижено сплату в дохід бюджету податку на додану вартість на загальну суму 53263 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 року № 0000072301, яким ТзОВ «Віктор і К» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 66579 грн., з яких 53263 грн. за основним платежем та 13316 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив дане повідомлення-рішення в апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області, рішенням якої від 16.06.2011 року № 1455/10/25-019/158/408 скаргу ТзОВ «Віктор і К» залишено без задоволення та на підставі п. 123.1 ст.123 Податкового Кодексу України збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 27280 грн. З урахуванням цього рішення Державною податковою інспекцією в м. Яремче Івано-Франківської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2011 року № 0000132301, яким позивачу донараховано 27280 грн. податку на додану вартість, з яких 21824 грн. за основним платежем та 5456 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з наступних підтесав.

Підставою для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень стали висновки перевіряючих про те, що при опрацюванні розшифровок та автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення податкового кредиту по постачальнику ТзОВ «Мілан 2006» за жовтень 2010 на суму 70994 грн. та за грудень 2010 на суму 16671,20 грн. Відповідно до вищевказаних співставлень, листа Краснодонської ОДПІ від 09.03.2011 року, в якому вказано про відсутність ТзОВ «Мілан» за місцем знаходження та анулювання 22.12.2010 року свідоцтва платника податку, податковим органом встановлено, що даним контрагентом податкові декларації за жовтень, листопад та грудень 2010 року не подавались, податок на додану вартість за даний період не сплачувався, отже, податкові накладні виписувалися всупереч вимогам п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення зазначених вище господарських операцій, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції. При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановив суд, фактичне здійснення господарських операцій ТзОВ «Віктор і К» з ТзОВ «Мілан 2006» з придбання позивачем шкірсировини у жовтні та грудні 2010 року підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими працівниками податкового органу при проведенні перевірки, та судом, а також не заперечується відповідачем.

ТзОВ «Мілан 2006» виписало позивачу податкові накладні від 15.10.2010 року № 5 і № 5/1 та від 20.12.2010 року № 16, які не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Отже, з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з даним контрагентом.

Колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТзОВ «Мілан 2006» було зареєстроване у встановленому порядку, не виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Як зазначено вище, свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Мілан 2006» було анульоване 22.12.2010 року, тобто після здійснення господарських операцій з позивачем та виписання вказаних податкових накладних.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить вимоги щодо необхідності корегування суми податкового кредиту платника податку у разі, коли після віднесення витрат на сплату податку до податкового кредиту установчі документи або свідоцтво про реєстрацію його контрагента платником податку визнано недійсними чи анульовано.

Також даний Закон не ставить в залежність отримання платником податків податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент платника податку не виконав свого зобов'язання із сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність саме щодо цього контрагента платника податку, а не до самого платника податку. На переконання суду несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Також, суд вважає, оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість по ТзОВ «Мілан 2006» позивачем не заявлялася, то не є необхідним підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання позивачем ТзОВ «Мілан 2006» зазначених вище товарів, які використовувались ним в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення валових витрат по взаєморозрахунках з цими контрагентами за період, що перевірявся.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано не взяв до уваги постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 24.06.2011 року про застосування адміністративного стягнення до директора ТзОВ «Віктор і К» ОСОБА_1 за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Так, даною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП (порушення порядку ведення податкового обліку) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 136 грн. постанова набрала законної сили 05.07.2011 року.

Відповідно до ч. 1 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак дана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тобто обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Зокрема, встановлення у справі про адміністративне правопорушення вини керівника юридичної особи у неправильному веденні бухгалтерського обліку не означає, що адміністративний суд на цій лише підставі повинен визнати вчиненим податкове правопорушення щодо правильності обчислення і сплати податку, оскільки предметом розгляду у справі про адміністративне правопорушення є правильність ведення бухгалтерського, а не податкового обліку, і самостійно аналізувати всі обставини відповідної справи щодо наявності порушень податкового законодавства.

Крім того, не є обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, керівником якої є ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Враховуючи наведені вище обставини та положення правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав жодних доказів порушення позивачем вимог законодавства, яке б позбавляло ТзОВ «Віктор і К» права на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ «Мілан 2006», а судом навпаки достовірно встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, виписаних особою, що була зареєстрована платником податку на додану вартість та за наслідками реального виконання договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Яремче Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2011 року у справі № 2а-2945/11/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

14.11.2013 року