Рішення № 35511390, 25.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18353/13 25.11.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд-Підряд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция»

про стягнення 15248,75 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Матвієнко А.В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжбуд-Підряд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройреконструкция» про стягнення пені в сумі 12627,60 грн. згідно з п. 9.6. Договору субпідряду № 29/03 від 29.03.2013р. та трьох процентів річних в сумі 2621,15 грн., згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач ухиляється від виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2013р. у справі № 910/3906/13 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. в зв'язку з чим вважає що його права порушені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18353/13, розгляд справи призначено на 21.10.2013р.

18.10.2013р. представником позивача через відділ діловодства суду подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи та довідка по справі № 910/18353/13.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. у зв'язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів від 03.02.2011р. справу № 910/18353/13 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2013р. справу № 910/18353/13 прийнято до провадження суддею Кирилюк Т.Ю., розгляд справи призначено на 25.11.2013р.

21.10.2013р. через відділ діловодства суду представником позивача подано клопотання про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач вказав, що відповідно до розрахунку позовних вимог (станом на 04.09.2013р.), що додавався до позовної заяви, сума нарахованої пені складала 13305,71 грн., 3% річних - 2777,64 грн. 3% річних.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 21.10.2013 року.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2013р., приймаючи до уваги, що суддя Грєхова О.А. вийшла з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів від 03.02.2011р. справу № 910/18353/13 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

У судовому засіданні 25.11.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №0266005563860, отримане відповідачем 28.10.2013 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.11.2013 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2012 року між ТОВ "Стройреконструкция" (далі - генпідрядник, відповідач) та ТОВ "Інжбуд-Підряд" (далі - субпідрядник, позивач) був укладений Договір субпідряду № 29/03, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався виконати винос інженерних мереж з-під плями забудови на об'єкті - Житловий будинок з підземним паркінгом по вул. Механізаторів у Солом'янському районі міста Києва у відповідності до договірної ціни та локального кошторису, а відповідач в свою чергу - надати позивачу фронт робіт, а також оплатити вартість робіт на об'єкті. Визначено перелік робіт, які позивач зобов'язався виконати, а саме: винос інженерних мереж з-під плями забудови водопроводу В1, каналізації К1, дощової каналізації К2, тепломережі, телефонної каналізації.

02.07.2013р. Господарським судом м. Києва прийнято рішення по справі № 910/3906/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" про стягнення заборгованості в розмірі 158660,00 грн., яким позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройреконструкция" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд-Підряд" 158660,00 грн. основного боргу та 3173,20 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013р. вказане рішення залишено без змін.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини.

Оскільки зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, тому позивач, з посиланням на п. 9.6. Договору, приписи статті 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього 13305,71 грн. пені за період з 16.02.2013р. по 16.09.2013р. та трьох процентів річних в сумі 2777,64 грн. за період з 16.02.2013р. по 16.09.2013р. відповідно до наданого розрахунку.

Факти, встановлені вищевказаними рішеннями господарських судів не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як визначено у ч. другій статті 35 ГПК України, а тому мають для суду при розгляді даної справи обов'язковий характер.

Так в рішенні Господарського суду м. Києва від 02.07.2013р. у справі № 910/18353/13, встановлено факт виконання позивачем робіт та факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті зазначених робіт. «З урахуванням наведеного судом встановлено, що відповідач всупереч п. 3.4 Договору в строк до 05.02.2013 не підписав акт прийому-передачі виконаних робіт за січень 2013 року, обґрунтованих причин відмови від підписання не навів, чим ухилився від виконання обов'язку, покладеного на нього п. 6.3.4 Договору, щодо прийняття робіт. Таким чином, протягом п'яти робочих днів з моменту надсилання позивачем відповідачу акта за січень 2013 року, тобто до 05.02.2013 включно відповідач повинен був підписати його та здійснити розрахунки за договором не пізніше 15.02.2013 у відповідності до пункту 3.5 Договору.»

Відповідач доказів сплати виконаного позивачем обсягу робіт суду не надав, тобто грошові зобов'язання з боку відповідача не припинилися виконанням проведеним належним чином.

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з пункту 9.6. Договору за порушення терміні оплати договору, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати договору за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент виконання зобов'язання.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

Як зазначалося вище, в рішенні Господарського суду м. Києва від 02.07.2013р. у справі № 910/18353/13 судом встановлено, що відповідач повинен був здійснити розрахунки за договором не пізніше 15.02.2013р. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання має місце з 16.02.2013р.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені без урахування ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши свої розрахунки пені, суд дійшов висновку, що сума пені за період прострочення з 16.02.2013 за 6 місяців становить 11497,42 грн. Таким чином стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 11497,42 грн. за розрахунком суду.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов'язання є іншими засобами захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Так, відповідно до ст. ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Судова практика, як це визначено у постанові Верховного Суду України від 25.03.02р. у справі № 8/606, вказує на те, що три процента річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Зокрема те, що інфляційні та три процента річних не є додатковими вимогами за законодавством. В цій постанові зазначено, що стягнення з боржників інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним ними зобов'язанням - обґрунтовані.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Втім, вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, посилання позивача на приписи частини другої статті 625 ЦК України ґрунтуються на законі. Винесення судом рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошове зобов'язання. Грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися позивачем по день фактичного стягнення з боржника заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріально правовідношення (зобов'язання), на яке поширюється вимога статті 625 ЦК України.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 2777,64 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРОЙРЕКОНСТРУКЦИЯ" (м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ 35660415) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНЖБУД-ПІДРЯД" (07332, Київська обл., Вишгородський район, с. Козаровичі, вул. Урицького, буд. 1, код ЄДРПОУ 32878470) пеню в розмірі 11497 (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 42 коп., 3% річних в розмірі 2777 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1527 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім) грн. 06 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.11.2013р.

Суддя О.А. Грєхова