Постанова № 35510469, 21.11.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року справа № 823/3314/13-а

14 год. 47 хв.м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Будченко А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Лисенка Ю.М.,

відповідача - Барабаш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" подало позов, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0000302200 від 10.10.2013 року про зменшення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2057763 грн., у тому числі 1371842 грн. з основного платежу та 685921 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000292200 від 10.10.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 1371842 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті необґрунтовано виключно на підставі даних, встановлених перевіркою не товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", а його постачальників ФГ "Литвин Іван Віталійович" та ФГ "Лукра". В акті документальної позапланової невиїзної перевірки № 86/23-12-22 від 30.09.2013 року немає жодного посилання на те, що позивачем було здійснено порушення Податкового кодексу України у зв'язку з недотриманням вимог щодо ведення податкового обліку.

Позивач вказує на те, що факт отримання товарів від своїх контрагентів підтверджується виписками по рахунку позивача, картками рахунку та квитанціями, які були надані під час перевірки та відображені в акті. Транспортування товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, а обсяги придбання товару за договорами відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується первинними документами та зазначено в акті перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що ним отримані акти перевірок ФГ "Литвин Іван Віталійович" та ФГ "Лукра", в яких встановлені факти неможливості реального здійснення господарських операцій цими особами, а тому позивачем безпідставно включені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за операціями з такими особами, і, як наслідок, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість та завищено бюджетне відшкодування з цього податку.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 32580463, зареєстрований 30.06.2004р., взятий на облік в органах державної податкової служби 12.07.2004р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27.08.2004 № 32392796, індивідуальний податковий номер 325804623171, на час розгляду справи перебуває на обліку в Звенигородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Судом встановлено, що за результатами проведеної Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області позапланової невиїзної документальної перевірки з питань визначення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів, робіт (послуг) у ФГ "Литвин Іван Віталійович" та ФГ "Лукра" за грудень 2012 року складено акт від 30.09.2013р. № 86/23-12-22-017/32580463.

В акті перевірки встановлені порушення: п. 198.1 ст. 198 та п. п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1371842 за грудень 2012 року; п. п. 200.1, 200.3. статті 200 Податкового Кодексу України що виразилось у завищенні сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2012 року у сумі 1371842 грн.

На підставі акту від 30.09.2013р. № 86/23-12-22-017/32580463 Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.10.2013 року:

- № 0000302200 про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2057763 грн., у тому числі 1371842 грн. з основного платежу та 685921 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000292200 про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 1371842 грн.

Вирішуючи спір по суті з огляду на аргументацію сторін, суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї статті якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Висновки щодо порушень норм податкового законодавства відповідач обґрунтовує тим, що позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, що були складені постачальниками ФГ "Литвин Іван Віталійович" та ФГ "Лукра" за наслідками господарських операцій з поставки соняшника.

Як свідчить текст акта перевірки, який став підставою для винесення податкових повідомлень-рішень, висновки податкового органу про не підтвердження фактів здійснення господарських операцій ґрунтуються на припущеннях про неможливість здійснення вказаними постачальниками відповідних господарських операцій на підставі даних актів перевірок цих постачальників.

Виходячи з описаних в акті перевірки позивача обставин щодо правильності відображення в податковому та бухгалтерському обліку кожної з описаних господарських операцій слідує, що позивачем для перевірки надані всі належні первинні документи щодо відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, проте відповідачем для обґрунтування висновків використана виключно інформація інших податкових органів, яка відображена в акті про неможливість проведення зустрічної перевірки та акті документальної позапланової перевірки. При цьому під час перевірки відповідачем не перевірялась вказана в даних актах перевірки інформація щодо можливого порушення податкового законодавства контрагентами позивача, а взято до уваги лише суб'єктивну думку перевіряючих.

Отже, на думку суду, в акті від 30.09.2013р. № 86/23-12-22-017/32580463 не використано прямих та належних доказів, які би свідчили про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, від'ємного значення між сумою податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Податковий кредит ТОВ "Катеринопільський елеватор" сформовано у відповідності до вимог Податкового кодексу України, на підставі наданих постачальниками податкових накладних, які відповідають усім передбаченим вимогам та не визначені не дійсними і на даний час у підприємства не має передбачених зазначеним законом підстав для коригування або виключення цих сум з податкового кредиту.

Окрім того, суд враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на формування податкового кредиту і, як наслідок, право на бюджетне відшкодування, не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 вказаного Кодексу, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 10.10.2013 № 0000302200 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року в розмірі 1371842 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 685921 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 10.10.2013 № 0000292200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2012 року в розмірі 1371842 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (20505, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Єрки, вул. Леніна, 47, ідентифікаційний код 32580463) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 26.11.2013.