Ухвала суду № 3551027, 05.03.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-2398/2008 р. Головуючий 1-ої інстанції Євсіков О.О.

Суддя-доповідач - Попович О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

Головуючого судді Попович О.В.

Суддів: Горбань Т.І. Мамчура Я.С.,,

при секретарі Романовій Ю.ВМ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Аврамчук Ганни Григорівни на Постанову Господарського суду м. Києва від 31.05.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «К.В.М. Завод водотеплолічильників» до Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києвапро визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду м. Києва від 31.05.2007 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «К.В.М. Завод водотеплолічильників» до Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києвапро визнання нечинним рішення задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0001852340/0 від 26.07.2006 року та №0001862340/0 від 26.07.2006 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням представник відповідача ДПІ у Святошинському районі м. Києва Аврамчук Г.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявились в судове засідання, заперечення позивача на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «К.В.М. Завод водотеплолічильників» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За її результатами складено відповідний Акт № 430/23-20/32112045 від 20.07.2006р., на підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0001852340/0 від 26.07.2006, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.4, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень, грудень, 2004 року та січень, квітень 2005 року на 42.629,95 грн.;

- № 0001862340/0 від 26.07.2006, яким позивачу згідно з пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 7.4.4, пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 206.245,07 грн., в т.ч. 137.496,71 грн. - основний платіж та 68.748,36 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За висновком працівників відповідача, позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту за листопад - грудень 2004 року та січень 2005 року суму ПДВ у загальному розмірі 179.638,00грн. Вказаними вище податковими повідомленнями - рішеннями позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 137496,71 грн. та 42629,95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «К.В.М. Завод водотеплолічильників», Господарський суд м. Києва виходив з того, що на момент укладення договорів купівлі-продажу товарів, контрагент позивача ПП «Будкомплект-2004» мав статус юридичної особи, зареєстрованої у встановленому законом порядку, а також мав свідоцтво платника податку на додану вартість.

З вказаним висновком суду першої інстанції не можна не погодитись.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю «К.В.М. Завод водотеплолічильників» зазначає, що в період укладення між позивачем (покупець) та ПП «Будкомплект-2004» (продавець) договорів купівлі-продажу та їх виконання, позивач мав всі підстави для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ПП «Будкомплект-2004» у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг), оскільки ПП «Будкомплект-2004» було належним чином зареєстрованим підприємством, наділеним цивільною правосуб'єктністю, зареєстрованим платником податку на додану вартість, ним були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені кошти за оприбутковані товари (роботи, послуги), в т.ч. податок на додану вартість.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач виходив з того, що Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2005 року визнано нечинним статут та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Будкомплект-2004» з моменту внесення їх до відповідних реєстрів.

Однак, відповідачем не було враховано той факт, що відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» N168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення, яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Податкові накладні, видані позивачу ПП «Будкомплекс-2004» та на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у листопаді - грудні 2004 року та січні 2005 року, повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.

Посилання апелянта на Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2005 року, колегія суддів також вважає безпідставним, оскільки вказане рішення скасовано Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2006 року. На день отримання позивачем податкових накладних від ПП «Будкомплекс-2004», останній мав право на їх оформлення.

Помилковим є висновок податкового органу про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на те, що ТОВ «К.В.М. Завод водотеплолічильників» включило до складу податкового кредиту суму ПДВ 179638,00 грн. за листопад та грудень 2004 року та січень 2005 року отриману від ПП «Будкомплекс-2004», яке відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР не мало права на нарахування податку та складання податкових накладних, так як не було зареєстрованим як платник податку.

Судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

На момент здійснення господарських операцій ПП «Будкомплекс-2004» було занесено до Єдиного державного реєстру, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, що підтверджує обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Крім того, згідно п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Проте, ДПІ у Святошинському районі м. Києва невірно встановлено дату анулювання свідоцтва реєстрації платником податку на додану вартість ПП «Будкомплекс-2004» через неврахування вимог п.2 ст.1 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. та п. 25.2. «Положення про реєстр платників податку на додану вартість», затверджено Наказом ДПА України від 01.02.2000 року № 79 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україні від 10.04.2000 року № 208/4429.

Так, у відповідності до вимог п.2 ст.1 Цивільного кодексу України до податкових бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

Згідно пп.25.2.2 п.25.2 Положення № 79 рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про валютування реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ.

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Пунктом 25.3 Положення № 79 визначена дата анулювання свідоцтва за ініціативою податкового органу - дата затвердження акта про анулювання реєстрації. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, закінчується днем такого анулювання.

Враховуючи наведене, посилання апелянта на те, що свідоцтво ПП «Будкомплекс-2004» анульовано саме з 17.02.2004 року є необґрунтованим та жодним чином не підтвердженим.

Також непідтвердженим є посилання апелянта на те, що Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 21.11.2006 року оскаржена ДПА у м. Києві до Верховного суду України. На день розгляду справи в апеляційній інстанції зазначені дані відсутні.

Отже, ПП «Будкомплекс-2004» мало право виписувати податкові накладні до дати затвердження акту про анулювання реєстрації, в зв'язку із чим ТОВ «К.В.М. Завод водотеплолічильників» мало право включати суми ПДВ за такими податковими накладними до складу податкового кредиту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, предметом судового спору не можуть бути вимоги органі державної податкової служби щодо визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість, визнання недійсними з моменту державної реєстрації всієї комерційної діяльності суб'єкта господарювання, усіх вчинених юридично значимих дій та вчинених право чинів, оскільки такі способи реалізації їх повноважень не передбачені чинним законодавством.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, згідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем зроблено не було.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи рішення по справі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування податкового повідомлення-рішення, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Держаної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Аврамчук Ганни Григорівни на Постанову Господарського суду м. Києва від 31.05.2007 року залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 31.05.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.

Головуючий суддя О.В. Попович

Судді Т.І. Горбань

Я.С. Мамчур