Ухвала суду № 35509644, 23.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3812/13 23.10.2013 23.10.2013 23.10.2013

Провадження № 22ц/784/3098/13 Головуюча у першій інстанції Боброва І.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Довжук Т.С.

УХВАЛА

Іменем України

23 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Коломієць В.В., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

за участю представника заявниці ОСОБА_3,

представника ДВС Капустіна М.А.,

представника банку Гаврилюка В.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2013 року за скаргою ОСОБА_6 на дії старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - ДВС) Капустіна М.А. по справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

(далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»)

до

ОСОБА_6, ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом

ОСОБА_3

до

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

про припинення договорів поруки,

за зустрічним позовом

ОСОБА_3, ОСОБА_6

до

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»

про визнання недійсним кредитного договору та договору застави,

ВСТАНОВИЛА:

23 липня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця ДВС Капустіна М.А.

Заявниця зазначала, що в провадженні ДВС знаходиться виконавчий лист № 2/1412/2490/12 виданий 10 вересня 2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва щодо примусового виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 серпня 2013 року про стягнення в солідарному порядку з неї та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми боргу в розмірі 63 432 грн. 40 коп. та судових витрат по 375 грн. з кожного. 17 липня 2013 року старшим державним виконавцем ДВС Капустіним М.А. було проведено опис та арешт майна боржника, на підставі чого було вилучено автомобіль «Mitsubishi Colt» 1,3 л., державний номер НОМЕР_1, який передано на відповідальне зберігання невідомій їй особі - ОСОБА_7 Вважаючи, що старшим державним виконавцем Капустіним М.А. порушені вимоги ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», 18 липня 2013 року вона та ОСОБА_3 подали до ДВС заяву про надання документів, на підставі яких проводилось вилучення майна. Між тим, відповідь не отримали.

Посилаючись на вищезазначене заявниця просила визнати неправомірними дії старшого державного виконавця ДВС Капустіна М.А. щодо вилучення і передачі на відповідальне зберігання ОСОБА_7 автомобіля «Mitsubishi Colt» 1,3 л., державний номер НОМЕР_1 та зобов'язати старшого державного виконавця ДВС Капустіна М.А. повернути вказаний автомобіль ОСОБА_3

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2013 року скаргу ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з такою ухвалою ДВС подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати, а в задоволенні скарги ОСОБА_6 відмовити, посилаючись на те що вказана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та є необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявниці, представника Банку та представника ДВС, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_6, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що процедура вилучення майна у боржника та його передача на зберігання іншій особі носить факультативний характер та залежить від ініціативи самого державного виконавця, а припущення державного виконавця щодо можливості приховування в подальшому описаного майна та наявності реальної загрози зникнення не підтверджені будь-якими доказами.

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2012 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 08-113-aisp-2008 в розмірі 63 057 грн. 40 коп. та судові витрати по 375 грн. з кожного задоволенні зустрічних позовах відмовлено (Т.1 а.с. 299-304).

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 22 серпня 2012 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2012 року залишено без змін (Т.1 а.с.384-388).

10 вересня 2012 року Заводським районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист щодо примусового виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 квітня 2012 року (Т.2 а.с. 195).

Постановою заступника начальника ДВС Бурлаковою В.М. від 26 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа (Т. 2 а.с. 196).

В цей же день, державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В підтвердження надіслання постанови про накладення арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем надані супровідний лист від 27 вересня 2012 року за № 28577/16 та реєстр № 19 на відправлення поштової кореспонденції.

Проте, при огляді виконавчого провадження в апеляційній інстанції виявлено, що вказаний супровідний лист був скріплений з постановою про відкриття виконавчого провадження та містить в додатку 1 аркуш, а інший супровідний лист відсутній.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другої цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, докази направлення державним виконавцем ОСОБА_6 копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в матеріалах справи відсутні.

17 липня 2013 року державний виконавець ДВС Капустін М.А. склав акт опису та арешту майна, а саме автомобіля «Mitsubishi Colt» 1,3 л., державний номер НОМЕР_1 та передав його на зберігання представнику «Укрспецторг» ОСОБА_7, Між тим, в даному акті, відсутні відмітки щодо необхідності передачі описаного майна на зберігання саме ОСОБА_7

Відповідно до вимог п. 5.8.4 «Інструкції про проведення виконавчих дій», державний виконавець призначає зберігачем описаного майна не боржника, а іншу особу у разі відмови боржника або членів його сім'ї чи представника боржника - юридичної особи прийняти майно на зберігання, відсутності їх при проведенні опису майна, а також за наявності обставин, що не дають змогу передати вказаним особам майно на зберігання.

Таким чином, посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість ухвали суду безпідставні та ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді