Рішення № 35509481, 25.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2013 р. Справа № 911/2474/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Вовченко А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Рибченко Н. М. (довіреність б/н від 04.01.2013 р.);

від відповідача-1: Чернова Ю. П. (довіреність № 1/05-ю від 26.12.2012 р.);

від відповідача-2: не з'явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс", с. Петрушки, Києво-Святошинський район

до:

1) Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя;

2) Дочірнього підприємства „Віаланд", с. Петрушки, Києво-Святошинський район;

про стягнення 198 705, 10 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Васт-Транс" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПАТ „Запоріжтрансформатор", Дочірнього підприємства „Віаланд" про стягнення 39 000, 00 грн. основної заборгованості, 133 087, 63 грн. пені, 26 617, 47 грн. 3 % річних (198 505, 10 грн. - з ПАТ „Запоріжтрансформатор", 200, 00 грн. - з Дочірнього підприємства „Віаланд").

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем-1 свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за договором транспортного експедирування № DL001286 від 01.12.2011 р., укладеним між ТОВ „Васт-Транс" та ПАТ „Запоріжтрансформатор", та невиконанням відповідачем-2 свого обов'язку щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу згідно договору поруки від 03.06.2013 р., укладеного між ТОВ „Васт-Транс" та Дочірнім підприємством „Віаланд".

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2013 р. порушено провадження у справі № 911/931/13 за позовом ТОВ „Васт-Транс" до ПАТ „Запоріжтрансформатор", ДП „Віаланд" про стягнення 198 705, 10 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 10.07.2013 р.

10.07.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшов лист № 99 від 09.07.2013 р. із доданими до нього документами на виконання вимог суду, що долучені судом до матеріалів справи.

10.07.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшла заява № 100 від 10.07.2013 р. про зменшення позовних вимог, у якій він повідомив суд про погашення відповідачем-1 основної заборгованості, що є предметом спору, у повному обсязі та просить суд стягнути з відповідача-1 на свою користь 159 505, 10 грн.

10.07.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача-2 надійшов відзив № 12 від 05.06.2013 р. на позовну заяву, у якому він просить суд розглядати справу за відсутності його представника.

10.07.2013 р. у судовому засіданні представник відповідача-1 надав відзив № 1/05-ю-133 від 08.07.2013 р. на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

10.07.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 24.07.2013 р.

24.07.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли заява № 104 від 27.07.2013 р. про збільшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача-1 на свою користь додатково 26 617, 47 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, та доповнення № 103 від 22.07.2013 р. до обґрунтованого розрахунку ціни позову.

Заява № 104 від 27.07.2013 р. позивача про збільшення позовних вимог не прийнята судом до розгляду, оскільки за своєю природою є заявою про зміну предмету позову, оскільки містить нову додаткову позовну вимогу, і така заява надійшла на розгляд суду після початку розгляду господарським судом справи по суті, що в свою чергу не відповідає приписам ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

24.07.2013 р. у судовому засіданні представник відповідача-1 заявив клопотання № 1/05-ю-137 від 22.07.2013 р., у якому він просить суд зменшити розмір заявленої пені до 15 000, 00 грн.

24.07.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 14.08.2013 р.

08.08.2013 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли заява № 104 від 27.07.2013 р., у якій він просить суд відмовити відповідачу-1 у задоволенні клопотання про зменшення пені.

14.08.2013 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 25.09.2013 р.

25.09.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір транспортного експедирування № DL001286, згідно умов п. 1.1. якого по даному договору експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати чи організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а клієнт зобов'язується оплатити дані послуги.

Згідно п. 2.1. договору предметом даного договору є транспортно-експедиторські послуги, безпосередньо пов'язані із організацією і забезпеченням перевезення експортного, імпортного, транзитного чи іншого вантажу клієнта.

Відповідно до п. 4.1. договору клієнт посвідчує надані експедитором послуги по акту прийому-передачі, підписаному повноважними представниками сторін. Акти прийому-передачі наданих послуг посвідчують надання послуг по організації перевезення вантажу по кожній узгодженій сторонами заявці.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що плата за надані експедитором послуги по організації перевезення конкретного вантажу узгоджується сторонами одночасно із узгодженням заявки і зазначається у відповідному додатку до даного договору.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що клієнт оплачує надані експедитором послуги в порядку, передбаченому відповідною заявкою. Строк оплати не може перевищувати 14 банківських днів з моменту підписання клієнтом акта прийому-передачі наданих послуг.

Пунктом 8.1. договору визначено строк його дії, згідно якого даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2012 р.

02.11.2012 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору, згідно умов п. 3 якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.1. договору у наступній редакції: „Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2013 р.".

24.05.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано заяву № 7775/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом, згідно умов якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (катанка мідяна, вагою 21 тонна) за маршрутом м. Москва, Росія - м. Запоріжжя, Україна, автомобілем Mercedes-Benz, державний номер АІ 9418 АМ, напівпричіп АІ 7746 ХХ, водій Будинкевич І. Г., дата завантаження - 27.05.2013 р., дата розвантаження - без строку.

Відповідно до даної заявки вартість перевезення вантажу складає 9 500, 00 грн., що сплачуються по факту завантаження автомобіля.

24.05.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано заяву № 7776/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом, згідно умов якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (катанка мідяна, вагою 21 тонна) за маршрутом м. Москва, Росія - м. Запоріжжя, Україна, автомобілем Mercedes-Benz, державний номер 16808 АМ, напівпричіп АІ 5925 ХХ, водій Полулях А. М., дата завантаження - 27.05.2013 р., дата розвантаження - без строку.

Відповідно до даної заявки вартість перевезення вантажу складає 9 500, 00 грн., що сплачуються по факту завантаження автомобіля.

28.05.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано заяву № 7780/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом, згідно умов якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (Картон, бумага, вагою 20 тонн) за маршрутом м. Малин, Житомирська область, Україна - м. Запоріжжя, Україна, автомобілем, державний номер 09269 КМ, напівпричіп 14597 КХ, водій Вільчинський В. В., дата завантаження - 28.05.2013 р., дата розвантаження - без строку.

Відповідно до даної заявки вартість перевезення вантажу складає 7 500, 00 грн., що сплачуються по факту завантаження автомобіля.

28.05.2013 р. між позивачем та відповідачем-1 було підписано заяву № 7802/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом, згідно умов якої позивач зобов'язувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (тара на повернення, картон, бумага, вагою 10 тонн) за маршрутом м. Запоріжжя, Україна - м. Малин, Житомирська область, Україна, автомобілем, державний номер АІ 2561 АР, напівпричіп АІ 9014 ХХ, водій Усканов А. А., дата завантаження - 28.05.2013 р., дата розвантаження - без строку.

Відповідно до даної заявки вартість перевезення вантажу складає 12 500, 00 грн., що сплачуються по факту завантаження автомобіля.

На виконання умов договору та заявок № 7775/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 24.05.2013 р., заявок № 7776/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 24.05.2013 р., заявок № 7780/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 28.05.2013 р., заявок № 7802/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 28.05.2013 р. позивачем у період з травня по червень 2013 р. було надано відповідачу-1 послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 39 000, 00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії А № 1529, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії А № 52, товарно-транспортною накладною серії 01ААА № 567109 від 29.05.2013 р., товарно-транспортною накладною серії 01ААА № 567111 від 29.05.2013 р., рахунком-фактурою № 1211 від 04.06.2013 р. на суму 9 500, 00 грн., рахунком-фактурою № 1212 від 04.06.2013 р. на суму 9 500, 00 грн., рахунком-фактурою № 1213 від 04.06.2013 р. на суму 12 500, 00 грн., рахунком-фактурою № 1214 від 04.06.2013 р. на суму 7 500, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

За період дії договору та заявок і на їх виконання відповідачем-1 було виконано свій обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 39 000, 00 грн. (після звернення позивачем із даним позовом до відповідача в господарський суд Київської області), що підтверджується платіжним дорученням № 6891 від 03.07.2013 р. на суму 39 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

03.06.2013 р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки, у порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель зов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання обов'язків ПАТ „Запоріжтрансформатор" перед кредитором за заявками на виконання перевезення автомобільним транспортом № 7775/1 від 24.05.2013 р., № 7776/1 від 24.05.2013 р., № 7780/1 від 28.05.2013 р., № 7802/1 від 28.05.2013 р., укладені між кредитором і боржником, частково на суму 200 гривень 00 коп.

Згідно п. 2.1. договору поруки у разі порушення боржником обов'язків за договором поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати суму, яка на день одержання поручителем вимоги кредитра є 200 (двісті) гривень.

Пунктом 4.1. договору поруки визначено строк його дії, згідно якого цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

У червні 2013 р. позивач звернувся до відповідача-2 із вимогою № 13 від 10.06.2013 р., у якій вимагав від відповідача-2 в семиденний строк з моменту отримання даної вимоги сплати 200 грн. за договором поруки.

Як було зазначено вище, однією із позовних вимог позивача є його вимога до відповідача-1 про стягнення на свою користь 39 000, 00 грн. основної заборгованості за послуги з перевезення вантажів згідно договору транспортного експедирування № DL001286 від 01.12.2011 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг по перевезенню вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 543 цього ж кодексу у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 1, 2 ст. 553 цього ж кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 цього ж кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ч. 2 статті 908 цього ж кодексу загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлені договорами-заявками строки і станом на час розгляду справи відповідач-1 обов'язок щодо оплати за отримані послуги по перевезенню вантажів у повному обсязі не виконав і станом на 02.07.2013 р. його основна заборгованість перед позивачем складала 39 000, 00 грн., що підтверджується договором транспортного експедирування № DL001286 від 01.12.2011 р., заявкою № 7775/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 24.05.2013 р., заявкою № 7776/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 24.05.2013 р., заявкою № 7780/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 28.05.2013 р., заявкою № 7802/1 на виконання перевезення автомобільним транспортом від 28.05.2013 р., міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії А № 1529, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) серії А № 52, товарно-транспортною накладною серії 01ААА № 567109 від 29.05.2013 р., товарно-транспортною накладною серії 01ААА № 567111 від 29.05.2013 р., рахунком-фактурою № 1211 від 04.06.2013 р. на суму 9 500, 00 грн., рахунком-фактурою № 1212 від 04.06.2013 р. на суму 9 500, 00 грн., рахунком-фактурою № 1213 від 04.06.2013 р. на суму 12 500, 00 грн., рахунком-фактурою № 1214 від 04.06.2013 р. на суму 7 500, 00 грн., наявними у матеріалах справи.

Пунктом 1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Із наданих позивачем та відповідачем-1 документів вбачається, що після звернення позивачем із даним позовом до відповідачів в господарський суд і після порушення судом провадження у даній справі за таким позовом та станом на 03.07.2013 р. відповідач-1 виконав свій обов'язок по оплаті послуг з перевезення вантажів за договором та перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 39 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6891 від 03.07.2013 р. на суму 39 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи, тобто станом на час розгляду справи відповідачем-1 була погашена основна заборгованість перед позивачем по оплаті послуг з перевезення вантажів, що є предметом спору, у повному обсязі.

Отже, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з ПАТ „Запоріжтрансформатор" на користь ТОВ „Васт-Транс" 39 000, 00 грн. основної заборгованості по оплаті послуг з перевезення вантажів за договором на підставі п. 1-1) ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача-1 пеню, передбачену договором транспортного експедирування № DL001286 від 01.12.2011 р., за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обов'язку по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу з 13.02.2012 р. по 03.06.2013 р. всього на загальну суму 133 087, 63 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.1.1. договору передбачено, що за прострочку виконання зобов'язань по даному договору винна сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі 0, 5 % від суми невиконаного зобов'язання за кожень день прострочки.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Також, як було зазначено вище, відповідач-1 у своєму клопотанні № 1/05-ю-137 від 22.07.2013 р. просить суд врахувати своє скрутне матеріальне становище та зменшити розмір пені до 15 000, 00 грн.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що заявлена позивачем основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем-1 після звернення позивача в суд із даним позовом, що така основна заборгованість постійно погашалась відповідачем-1 і виникала лише у певні періоди через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів, що відповідач - ПАТ „Запоріжтрансформатор" перебуває у тяжкому фінансовому становищі та у нього наяна кредиторська заборгованість перед іншими суб'єктами господарської діяльності у загальному розмірі 323 704 000, 00 грн., що підтверджується балансом (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2013 р., звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2013 р., наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою, з 133 087, 63 грн. до 26 617, 53 грн., що становить 20 % від розміру пені, заявленої позивачем і визнаної судом обґрунтованою.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача-1 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем-1 виконання обов'язку по оплаті послуг по перевезенню вантажів з 13.02.2012 р. по 03.06.2013 р. всього на загальну суму 26 617, 47 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідачів пені та 3 % річних на загальну суму 53 235, 00 грн. (26 617, 53 грн. - пені, 26 617, 47 грн. - 3 % річних), з якої 53 035, 00 грн. з відповідача-1 за договором транспортного експедирування № DL001286 від 01.12.2011 р., укладеним між ТОВ „Васт-Транс" та ПАТ „Запоріжтрансформатор", та 200, 00 грн. з відповідача-2 за договором поруки від 03.06.2013 р., укладеним між ТОВ „Васт-Транс" та Дочірнім підприємством „Віаланд".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 39 000, 00 грн. основної заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажів за договором підлягає припиненню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 пені та 3 % річних від суми основної заборгованості за договором підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що добровільне погашення відповідачем-1 суми основної заборгованості, що є предметом спору, у розмірі 39 000, 00 грн., відбулось після звернення позивача із даним позовом до відповідачів в суд і після порушення судом провадження у справі за таким позовом, та з урахуванням суми пені від суми основної заборгованості, що була обґрунтовано заявлена позивачем у позовній заяві, поданої до господарського суду Київської області.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс" 39 000, 00 грн. основної заборгованості.

2. Позов в частині інших позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Запоріжтрансформатор" (ідентифікаційний код 00213428) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс" (ідентифікаційний код 30367782) 53 035 (п'ятдесят три тисячі тридцять п'ять) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості та судові витрати 3 970 (три тисячі дев'ятсот сімдесят) грн. 10 (десять) коп. судового збору.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства „Віаланд" (ідентифікаційний код 32416328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Васт-Транс" (ідентифікаційний код 30367782) 200 (двісті) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості та судові витрати 4 (чотири) грн. 00 (нуль) коп. судового збору.

5. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

05 листопада 2013 р.