Ухвала суду № 35505499, 28.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"28" жовтня 2013 р. Справа № Б8/129-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № Б8/129-11

за заявою громадянина України ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_8 виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15 січня 1998 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 (Кредитор),

до боржника, - відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп», ідентифікаційний код юридичної особи: 00476671, місцезнаходження: 07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Рибокомбінат, буд. 1,

про банкрутство,

учасники провадження у справі про банкрутство:

розпорядник майна Боржника: арбітражний керуючий Тарасенко Т.П., який діє на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_10, виданого 27 травня 2013 року Міністерством юстиції України та ухвали господарського суду Київської області від 01 липня 2013 року у справі № Б8/129-11;

Заявник 1 - товариство з обмеженою відповідальністю «Сонар ЛТД», ідентифікаційний код: 30932059, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 45, оф. 100;

Заявник 2 - громадянин України ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_9, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 11 березня 1996 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2;

Заявник 3 - приватне підприємство «КОНА», ідентифікаційний код: 30210692, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Ахматової, буд. 13, кв. 203;

Фонд державного майна України по Київській області, ідентифікаційний код: 19028107, місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р. Л. Українки, 26;

за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:

від Кредитора: ОСОБА_1 особисто;

від Заявника 1: Дзюба О.І., який діє на підставі довіреності б/№ від 28 жовтня 2013 року;

від Заявника 2: громадянин України ОСОБА_3 особисто;

від Заявника 3: Мохнюк Р.Г., яка діє на підставі довіреності б/№ від 24 жовтня 2013 року;

від Боржника, Фонду державного майна України по Київській області: не з'явились;

від розпорядника майна Боржника: арбітражний керуючий Тарасенко Т.П., який діє на підставі Свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_10, виданого 27 травня 2013 року Міністерством юстиції України та ухвали господарського суду Київської області від 01 липня 2013 року у справі № Б8/129-11, -

ВСТАНОВИВ:

в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/129-11 за заявою громадянина України ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_8 виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15 січня 1998 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) про банкрутство боржника, - відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» (ідентифікаційний код: 00476671, місцезнаходження: 07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Рибокомбінат, буд. 1) (Боржник), порушена ухвалою господарського суду Київської області від 14 вересня 2011 року.

16 грудня 2011 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар ЛТД» (ідентифікаційний код: 30932059, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 45, оф. 100) (Заявник 1) надійшла заява б/№ від 15 грудня 2011 року (вх. № 17518 від 16 грудня 2011 року) про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Боржника, яка ухвалою господарського суду Київської області від 22 липня 2013 року призначена до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 липня 2013 року визнано безспірні грошові вимоги Кредитора; зобов'язано Кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази; введено процедуру розпорядження майном відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» та призначено арбітражного керуючого Тарасенка Т.П. розпорядником майна Боржника; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 28 жовтня 2013 року; призначено на 23 грудня 2013 року засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство; залучено у якості учасника провадження у справі № Б8/129-11 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області; вирішено інші процедурні питання у справі.

Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» (ідентифікаційний код: 00476671, місцезнаходження: 07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Рибокомбінат, буд. 1) здійснена в газеті «Голос України» № 130 (5630) від 17 липня 2013 року.

12 серпня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Кредитора надійшла заява б/№ від 09 серпня 2013 року (вх. № 17225 від 12 серпня 2013 року) з доданими документами, в якій заявлено додаткові вимоги до Боржника, яка ухвалою господарського суду Київської області від 15 серпня 2013 року призначена до розгляду в судовому засіданні.

14 серпня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від громадянина України ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_9, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області 11 березня 1996 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2) (Заявник 2) надійшла заява б/№ від 13 серпня 2013 року (вх. № 17387 від 14 серпня 2013 року) про визнання кредитором, яка ухвалою господарського суду Київської області від 16 серпня 2013 року призначена до розгляду в судовому засіданні.

14 серпня 2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від приватного підприємства «КОНА» (ідентифікаційний код: 30210692, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Ахматової, буд. 13, кв. 203) (Заявник 3) надійшла заява № 14-08/13 від 14 серпня 2013 року (вх. № 17440 від 14 серпня 2013 року) про визнання вимог кредитора, яка ухвалою господарського суду Київської області від 16 серпня 2013 року призначена до розгляду в судовому засіданні.

Через відділ діловодства господарського суду Київської області 24 жовтня 2013 року від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання № 2510/13 від 24 жовтня 2013 року (вх. № 22277 від 24 жовтня 2013 року) про затвердження реєстру вимог кредиторів та про усунення керівника боржника від посади з доданими документами.

Провадження у справі № Б8/129-11 перебуває в процедурі розпорядження майном Боржника, в якій на 28 жовтня 2013 року призначені судові засідання для розгляду заяв з вимогами до Боржника Заявників 1- 3, Кредитора та попереднє засідання у справі.

В судові засідання 28 жовтня 2013 року з'явились представники Кредитора, Заявників 1- 3, розпорядник майна Боржника та надали свої пояснення у справі; інші учасники провадження в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча й були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань.

Детально дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство в ред. Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, що набрала чинності з 19 січня 2013 року, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Провадження у цій справі про банкрутство порушено ухвалою суду від 14 вересня 2011 року, відповідно, до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство та у відповідності до п. 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про банкрутство (в ред., що набрала чинності з 19 січня 2013 року), під час розгляду справи підлягають застосовуванню положення Закону про банкрутство, що діяв станом на дату порушення провадження у справі (ост. зміни 04 листопада 2012 року).

Згідно ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом: "Закон про банкрутство"), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство, після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Пунктом 48 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18 грудня 2009 року (надалі за текстом: "Постанова № 15") встановлено, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п.п. 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 червня 2004 року (надалі за текстом: "Рекомендації"), боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу. Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог. Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме. Про наслідки розгляду заяв розпорядник майна письмово повідомляє заявників та господарський суд. Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду.

Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.

Частиною 1 п. 29 Постанови № 15 передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Відповідно до матеріалів справи, в строк, встановлений Законом про банкрутство, до господарського суду Київської області надійшли заяви з вимогами до Боржника від: товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар ЛТД», громадянина України ОСОБА_3, приватного підприємства «КОНА», від громадянина України ОСОБА_1 з додатковими вимогами до Боржника.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що заяви Заявників 1- 3 з вимогами до Боржника, Кредитора (ініціюючого) з додатковими вимогами до Боржника, подані до господарського суду Київської області в строк, визначений Законом про банкрутство.

Як зазначено, від розпорядника майна Боржника надійшло клопотання № 2510/13 від 24 жовтня 2013 року про затвердження реєстру вимог кредиторів та про усунення керівника боржника від посади, до якого додані в тому числі копії: повідомлення щодо розгляду кредиторських вимог Заявника 1 та фіскального чеку № 3790 від 23 вересня 2013 року УДППЗ «Укрпошта», КМД, Київ 142; повідомлення щодо розгляду кредиторських вимог Заявника 3 та фіскального чеку № 3789 від 23 вересня 2013 року УДППЗ «Укрпошта», КМД, Київ 142; повідомлення щодо розгляду кредиторських вимог Кредитора та фіскального чеку № 3791 від 23 вересня 2013 року УДППЗ «Укрпошта», КМД, Київ 142; та реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника, до якого внесено: вимоги Кредитора в сумі 1 767 426,00 грн., з яких в сумі 132 246,00 грн. неустойка; вимоги Заявника 2 в сумі 4 050 000,00 грн., що віднесені розпорядником майна Боржника до 4 черги задоволення вимог кредиторів; вимоги Заявника 3 в сумі 1 242 000,00 грн., що віднесені розпорядником майна Боржника до 4 черги задоволення вимог кредиторів; вимоги Заявника 1 в сумі 545 706,12 грн., що віднесені розпорядником майна Боржника до 4 черги задоволення вимог кредиторів.

Представник Боржника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заперечення стосовно вимог Заявників 1- 3 та Кредитора суду не надав.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що вимоги суду виконано частково, в зв'язку з чим, суд виходить з наявних матеріалів справи, які вважає достатніми для розгляду справи по суті.

За результатом розгляду заяв Заявників 1- 3, Кредитора з кредиторськими вимогами до Боржника, розглянувши перелічені вимоги Заявників 1- 3, Кредитора з долученими доказами, дослідивши позиції Заявників 1- 3, Кредитора, розпорядника майна Боржника, заслухавши пояснення учасників провадження, присутніх у судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутствозобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Визначення терміну «кредитор» надається в ст. 1 Закону про банкрутство, згідно якої, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами та такими, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2, 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При прийнятті рішення щодо визначення кредиторів Боржника суд бере до уваги судову практику застосування норм процесуального права з питання повноважень господарського суду на стадії проведення попереднього засідання у провадженнях справ про банкрутство.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 14 квітня 2009 року у справі № 9/83, колегія суддів Вищого господарського суду України вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Виходячи з вимог вказаної статті спеціального Закону, на господарський суд у попередньому засіданні покладається обов'язок розглянути реєстр вимог кредиторів, а також вимоги кредиторів, які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог, щодо яких були заперечення боржника. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правову оцінку грошовим вимогам кредиторів, в процедурах банкрутства, виходячи з наданих повноважень, може надати лише господарський суд, який розглядає в попередньому засіданні поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів боржника у повному обсязі.

В постанові Вищого господарського суду України від 08 квітня 2009 року у справі № Б11/314-07, суд вказує на те, що згідно із ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Отже, незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

В постанові Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року у справі № 7/4-4/2 Вищий господарський суд України вказує, що в силу ч. 2 вказаної статті господарський суд у попередньому засіданні розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути грошові вимоги кредиторів, перевірити обґрунтованість цих вимог до боржника та надати їм належну правову оцінку. В залежності від встановленого господарський суд має визнати (частково або повністю) або відхилити вимоги кредитора до боржника. Отже, відхиляючи частково чи повністю вимоги кредитора до боржника, суд в ухвалі зобов'язаний вказати підстави невизнання цих вимог.

Згідно ч. 8 ст. 11 Закону про банкрутство, кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 14 цього Закону.

Відповідно до п. 45 Постанови № 15, кредитор (кредитори), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство, не подає (подають) заяв після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення цієї справи. Вимоги ініціюючих кредиторів вважаються визнаними і після їх перевірки у підготовчому засіданні підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру.

Згідно абз.абз. 1, 2 п.п. ?г? п. 1 ч. 1 ст. 31 п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, у першу чергу задовольняються: витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 липня 2013 року, із урахуванням ухвали господарського суду Київської області від 02 вересня 2013 року, визнано безспірні грошові вимоги Кредитора громадянина України ОСОБА_1 в сумі 1 077 778,00 грн., з яких: основний борг за договором позики від 01 березня 2008 року, який зареєстрований за №1581 - 1 000 000,00 грн., п'ять відсотків, нарахованих від суми договору - 50 000,00 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргу - 17 000,00 грн., плата за вчинення виконавчого напису - 10 778,00 грн.

Окрім того, після офіційного опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника, Кредитором подано до господарського суду Київської області заяву з додатковими грошовими вимогами до Боржника.

Розглядаючи додаткові вимоги Кредитора, викладені в заяві б/№ від 09 серпня 2013 року (вх. № 17225 від 12 серпня 2013 року) судом встановлено, що додаткові вимоги Кредитора мотивує наявністю заборгованості Боржника в сумі 689 648,00 грн., що складаються з: основного боргу за договором позики від 19 лютого 2008 року, який зареєстрований за № 1236 - 635 000,00 грн., п'ять відсотків, нарахованих від суми договору - 31 750,00 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргу - 16 002,00 грн., плата за вчинення виконавчого напису. На підтвердження заборгованості Боржника перед Кредитором в сумі 689 648,00 грн. останнім до своєї заяви з додатковими вимогами до Боржника б/№ від 09 серпня 2013 року додано копії: рішення апеляційного суду Київської області від 02 липня 2013 року у справі № 2-433/12-1012 у провадженні № 22-ц/780/2482/13; договору позики від 19 лютого 2008 року, зареєстрованого в реєстрі № 1236; виконавчого напису нотаріуса від 26 грудня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7104.

Судом встановлено, що між Кредитором та Боржником укладено договір позики від 19 лютого 2008 року, посвідченого Воробей Т.П., державним нотаріусом Іванківської районної державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 1236 (надалі за текстом: «Договір позики»).

Відповідно до п.п. 1, 2, 5, 7 Договору позики, Позикодавець гр. ОСОБА_1 (Кредитор - згідно Договору позики) при укладенні цього договору передав у власність Позичальникові (Боржнику - згідно Договору позики) строком до 22 лютого 2008 року грошові кошти у розмірі 635 000,00 грн. Таку саму суму грошових коштів з нарахуванням 5 відсотків від суми позики Боржник зобов'язується повернути Кредитору в порядку та на умовах, передбачених цим договором. У разі якщо Боржник своєчасно не поверне суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми. Сторони домовились, що, у разі якщо Боржник своєчасно не поверне позичені гроші, Кредитор має право подати цей договір до стягнення у строки, передбачені чинним законодавством України. Звернення стягнення здійснюється як за рішенням суду, так і на підставі виконавчого напису нотаріусу.

26 грудня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис про стягнення з Боржника на користь Кредитора за договором позики, посвідченим 19 лютого 2008 року Іванківською районною державною нотаріальною конторою Київської області за реєстровим номером 1236, борг у розмірі 635 000,00 грн. заборгованості по основному боргу за договором позики; 31 750,00 грн., що становить 5 відсотків, нарахованих від суми позики згідно п. 2 Договору позики; 16 002,00 грн., що становить 3 відсотки річних від простроченої суми за період з 23 лютого 2008 року по 25 грудня 2008 року, згідно п. 5 Договору позики; 6 896,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису, яка підлягає стягненню з боржника, що становить в сумі 689 648,00 грн., строк платежу за яким настав на підставі пункту 1 вказаного договору позики, 22 лютого 2008 року.

Згідно матеріалів справи № Б8/129-11, заочними рішеннями Іванківського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року у справі № 2-433/12-1012 частково задоволено позовні вимоги Боржника; визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 26 грудня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 7104, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на договорі позики від 19 лютого 2008 року між Кредитором та Боржником, посвідченому державним нотаріусом Іванківської районної державної нотаріальної контори Воробей Т.П. та зареєстрованому в реєстрі за № 1236 про стягнення на користь Кредитора боргу у розмірі 689 648,00 грн. з моменту його вчинення.

Відповідно до рішення апеляційного суду Київської області від 02 липня 2013 року у справі № 2-433/12-1012 у провадженні № 22-ц/780/2482/13 колегією суддів вирішено рішення Іванківського районного суду Київської області від 05 грудня 2012 року в частині задоволення позовних вимог Боржника скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Боржника до Кредитора, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Згідно абз. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України, рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Боржником не надано суду заперечень, доказів оплати вищезазначеної заборгованості перед Кредитором. Розпорядником майна Боржника у повідомленні щодо кредиторських вимог Кредитора в сумі 689 648,00 грн., зазначено, що у нього відсутні підстави заперечувати вказані додаткові вимоги Кредитора та ним визнано кредиторські вимоги Кредитора на загальну суму 1 767 426,00 грн.

Крім того судом встановлено, що Кредитором понесено витрати в сумі 1 147,00 грн. судового збору за подання заяви б/№ від 09 серпня 2013 року, що підтверджено квитанцією № ПН376 дата здійснення касової операції 09 серпня 2013 року.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 ч. 1, ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Врахувавши вище викладене, суд визнає додаткові вимоги Кредитора в сумі 689 648,00 грн., що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та складаються з: 635 000,00 грн. заборгованості по основному боргу за договором позики, 31 750,00 грн. 5%, нарахованих від суми позики, 16 002,00 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 23 лютого 2008 року по 25 грудня 2008 року, 6 896,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису; витрати Кредитора по сплаті судового збору в сумі 1 147,00 грн., що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Від Заявника 1 через відділ діловодства господарського суду Київської області 16 грудня 2011 року надійшла заява заяві б/№ від 15 грудня 2011 року про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Боржника, в якій заявлено вимоги до Боржника; 25 червня 2013 року від Заявника 1 надійшла заява № 25/06-13 від 25 червня 2013 року про залишення заяви без розгляду, в якій Заявник 1 просить суд залишити без розгляду подану ним заяву від 16 грудня 2011 року про визнання кредиторських вимог без розгляду; 01 липня 2013 року від Заявника 1 надійшла заява № 01/07-13 від 01 серпня 2013 року про залишення заяви без розгляду, в якій Заявник 1 просить суд залишити без розгляду подану ним раніше заяву № 25/06-13 від 25 червня 2013 року про залишення заяви без розгляду заяви про визнання кредиторських вимог у справі № Б8/129-11; 16 серпня 2013 року від Заявника 1 надійшла заява № 16/08-13 від 16 серпня 2013 року про підтримання заяви від 16 грудня 2011 року про визнання кредиторських вимог у справі № Б8/129-11 про банкрутство Боржника з проханням включити заявлені вимоги до реєстру вимог кредиторів та до якої додано квитанцію про сплату судового збору. Враховуючи вище зазначене, суд розглядає вимоги Заявника 1 до Боржника, що викладені у заяві б/№ від 15 грудня 2011 року про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Боржника.

В ході дослідження вимог Заявника 1, викладених в заяві б/№ від 15 грудня 2011 року про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Боржника, перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності на підставі поданих Заявником 1 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, дослідження матеріалів справи, суд дійшов наступних висновків.

В своїй заяві б/№ від 15 грудня 2011 року про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Боржника Заявник 1 просить суд визнати його кредитором Боржника на загальну суму 545 706,12 грн. та включити кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів. Свої вимоги Заявник 1 обґрунтовує наявністю заборгованісті Боржника перед Заявником 1 в сумі 540 186,26 грн. за договором № 1 про співробітництво та організацію взаємовідносин від 01 березня 2005 року; в зв'язку з невиконанням Боржником зобов'язання перед Заявником 1 останній звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Боржника на користь Заявника 1 заборгованості у сумі 540 186,26 грн.; рішенням господарського суду Київської області від 26 листопада 2009 року у справі № 3/138-08 позов Заявника 1 до Боржника задоволено повністю та вирішено стягнути з Боржника на користь Заявника 1 - 540 186,26 грн. боргу, 5 401,86 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; на виконання рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2009 року у справі № 3/138-08, яке набрало законної сили 11 грудня 2009 року, видано наказ про примусове виконання рішення від 14 грудня 2009 року; постановою заступника начальника ВДВС Іванківського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 29935890 про виконання наказу господарського суду Київської області від 14 грудня 2009 року у справі № 3/138-08 про стягнення з Боржника на користь Заявника 1 коштів в сумі 545 706,12 грн. На підтвердження свої вимог, Заявником 1 до своєї заяви долучено копії: договору поруки № 1 від 08 квітня 2005 року; угоди № 2/205 про переказ боргу від 12 травня 2005 року; договору № 25 від 10 червня 2005 року; договору (порука) № 16-05КК від 04 квітня 2005 року; платіжного доручення № 36 від 08 квітня 2004 року; платіжного доручення № 37 від 13 квітня 2005 року; платіжного доручення № 47 від 25 квітня 2004 року; платіжного доручення № 48 від 26 квітня 2005 року; платіжного доручення № 64 від 24 травня 2005 року; платіжного доручення № 68 від 27 травня 2005 року; платіжного доручення № 67 від 27 травня 2005 року; платіжного доручення № 78 від 15 червня 2005 року; платіжного доручення № 79 від 21 червня 2005 року; платіжного доручення № 81 від 21 червня 2005 року; платіжного доручення № 82 від 30 липня 2005 року; платіжного доручення № 91 від 22 липня 2005 року; платіжного доручення № 93 від 27 липня 2005 року; платіжного доручення № 92 від 27 липня 2005 року; платіжного доручення № 94 від 02 серпня 2005 року; платіжного доручення № 95 від 05 серпня 2005 року; платіжного доручення № 103 від 26 серпня 2005 року; платіжного доручення № 104 від 29 серпня 2005 року; платіжного доручення № 112 від 28 серпня 2005 року; платіжного доручення № 120 від 24 жовтня 2005 року; платіжного доручення № 128 від 30 листопада 2005 року; платіжного доручення № 128 від 13 січня 2006 року; платіжного доручення № 9 від 01 лютого 2006 року; платіжного доручення № 17 від 28 лютого 2006 року; рішення господарського суду Київської області від 26 листопада 2009 року у справі № 3/138-08; наказу господарського суду Київської області від 14 грудня 2009 року у справі № 3/138-08; заяви № 14/11-00 від 14 листопада 2011 року; довідки № 98/5-11 від 21 листопада 2011 року ВДВС Іванківського РУЮ ГУЮ у Київській області; постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 листопада 2011 року ВП № 29935890.

Вимоги Заявника 1 в сумі 545 706,12 грн. визнані розпорядником майна Боржника в повному обсязі та віднесені до 4 черги задоволення вимог кредиторів.

Від Боржника заперечень вимог Заявника 1 не надходило.

Врахувавши вище викладене, заслухавши пояснення учасників провадження, присутніх у судовому засіданні, досліджуючи вимоги Заявника 1, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 1 є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, в сумі 545 706,12 грн. та складаються з 540 186,26 грн. боргу, 5 401,86 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того судом встановлено, що при поданні заяви з кредиторськими вимогами до Боржника Заявник 1 поніс витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних підприємств щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі № Б8/128-11 про банкрутство Боржника в сумі 40,00 грн., що підтверджено квитанцією № 2123 від 14 грудня 2011 року та витрати на оплату судового збору в сумі 1 147,00 грн., що підтверджено квитанцією № 145 від 16 серпня 2013 року.

У зв'язку з цим, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд визнає вимоги Заявника 1 до Боржника в сумі 545 706,12 грн., що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів, витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних підприємств щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі № Б8/128-11 про банкрутство Боржника в сумі 40,00 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу задоволенню вимог кредиторів та витрати на оплату судового збору в сумі 1 147,00 грн., що підлягають задоволенню у першу чергу задоволенню вимог кредиторів.

В ході детального дослідження вимог Заявника 3, викладених в заяві № 14-08/13 від 14 серпня 2013 року (вх. № 17440 від 14 серпня 2013 року) про визнання вимог кредитора, на підставі поданих Заявником 3 до господарського суду письмової заяви з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, суд дійшов наступних висновків.

В своїй заяві № 14-08/13 від 14 серпня 2013 року про визнання вимог кредитора, Заявник 3 просить суд визнати його кредиторські вимоги до Боржника на суму 1 242 000,00 грн. та включити ці вимоги до реєстру кредиторів Боржника. Свої вимоги до Боржника Заявник 3 обґрунтовує наявною заборгованістю Боржника перед Заявником 3 за договором поставки від 19 лютого 2009 року у сумі 504 000,00 грн. та за договором купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року в сумі 738 000,00 грн., яка на загальну суму 1 242 000,00 грн. не сплачена Боржником. На підтвердження заборгованості Боржника перед Заявником 3 останнім до своєї заяви долучено копії: договору поставки від 19 лютого 2009 року; видаткової накладної № РН-0003568 від 23 березня 2009 року; акту звірки взаєморозрахунків від 14 серпня 2013 року; договору купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року; специфікації на поставку підрощеного малька риби; видаткової накладної № РН-0003569 від 24 березня 2009 року; акту звірки взаєморозрахунків від 14 серпня 2013 року.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 19 лютого 2009 року між Заявником 3 та Боржником укладено договір поставки, згідно п.п. 1 якого постачальник (Заявник 3 - згідно договору поставки від 19 лютого 2009 року) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю (Боржник - згідно договору поставки від 19 лютого 2009 року), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити комбікорм для риб К-111.

Відповідно до п.п. 4.1., 10.2. договору поставки від 19 лютого 2009 року, оплата за товари повинна провадитись протягом 3 календарних місяців з моменту поставки партії товару. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. цього договору, та закінчується повним виконанням сторонами своїх зобов'язань за договором.

Судом встановлено, що 20 лютого 2009 року між Заявником 3 та Боржником укладено договір купівлі-продажу, згідно п.п. 1.1. якого на умовах даного договору продавець (Заявник 3 - згідно договору купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року) зобов'язується передати у власність покупцю (Боржник - згідно договору купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити підрощений мальок коропа, товстолоба, білого амура, сома на суму 738 000,00 грн.

Згідно п.п. 3.2., 4.1. договору купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року, покупець зобов'язаний прийняти товар і оплатити його не пізніше 3 календарних місяців з моменту прийняття від продавця. Оплата товару здійснюється покупцем за визначеною п. 1.1. цього договору ціною та у визначений у п. 3.2. цього договору строк шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт належного виконання Заявником 3 договору поставки від 19 лютого 2009 року підтверджено видатковою накладною № РН-0003568 від 23 березня 2009 року, згідно якої Заявником 3 поставлено Боржнику комбікорм для риб К-111 на загальну суму 504 000,00 грн.; факт належного виконання Заявником 3 договору купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року підтверджено видатковою накладною № РН-0003569 від 24 березня 2009 року, відповідно до якої Заявником 3 передано Боржнику товару на загальну суму 738 000,00 грн. Заборгованість Боржника перед Заявником 3 на загальну суму 1 242 000,00 грн. підтверджена також актами звірки взаєморозрахунків від 14 серпня 2013 року, відповідно до яких заборгованість Боржника за договором поставки від 19 лютого 2009 року становить 504 000,00 грн. та за договором купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року становить 738 000,00 грн.

Згідно ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Доказів оплати заборгованості по договорам: поставки від 19 лютого 2009 року, купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року, - Боржником суду не надано.

Заявлена Заявником 3 заборгованість визнана розпорядником майна Боржника в повному обсязі та віднесена до 4 черги задоволення вимог кредиторів.

Врахувавши вище викладене, заслухавши пояснення учасників провадження, присутніх у судовому засіданні, досліджуючи вимоги Заявника 3, суд дійшов висновку про те, що вимоги Заявника 3 є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, в зв'язку з чим визнаються судом в сумі 1 242 000,00 грн. заборгованості за договором поставки від 19 лютого 2009 року та за договором купівлі-продажу від 20 лютого 2009 року.

Судом встановлено, що за подання заяви з вимогами до Боржника Заявником 3 понесено витрати по оплаті судового збору в сумі 1 147,00 грн., що підтверджено квитанцією № 211 від 13 серпня 2013 року.

У зв'язку з цим, керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд визнає вимоги Заявника 3 до Боржника в сумі 1 242 000,00 грн. заборгованості, що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та судового збору сплаченого Заявником 3 у справі № Б8/129-11 в сумі 1 147,00 грн., що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

Розглядаючи заяву Заявника 2 з вимогами до Боржника судом встановлено, що Заявником 2 вимоги п. 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 16 серпня 2013 року не виконано, в тому числі не надано оригінали переказних векселів, виданих 25 грудня 2008 року: № 3004980826 номінальною вартістю 1 500 000,00 грн., № 3004980824 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн., № 3004980823 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн., № 3004980822 номінальною вартістю 1 000 000,00 грн., - для огляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні, зокрема у випадку неподання витребуваних доказів.

В зв'язку з невиконанням Заявником 2 вимог п. 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 16 серпня 2013 року, суд дійшов висновку про необхідність відкладення судового засідання для розгляду заяви Заявника 2 б/№ від 13 серпня 2013 року (вх. № 17387 від 14 серпня 2013 року) про визнання кредитором на іншу дату.

Розглядаючи вимогу розпорядника майна Боржника, викладену в п. 1 прохальної частини клопотання розпорядника майна Боржника № 2510/13 від 24 жовтня 2013 року (вх. № 22277 від 24 жовтня 2013 року) про затвердження реєстру вимог кредиторів та про усунення керівника боржника від посади (надалі за текстом: «Клопотання»), стосовно затвердження реєстру вимог кредиторів судом встановлено наступне.

В своєму Клопотанні розпорядник майна Боржника надає пояснення, відповідно до яких після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника у справі № Б8/129-11 протягом тридцяти денного терміну до нього надійшли заяви з вимогами до Боржника від Кредитора (ініціюючого) з додатковими вимогами та від Заявників 1- 3; вимоги Кредитора (додаткові) та Заявників 1- 3 визнані розпорядником майна Боржника в повному обсязі; розпорядником майна Боржника сформовано реєстр вимог кредиторів на загальну суму 7 605 132,12 грн.

Згідно абз.абз. 1, 3 ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 02 липня 2010 року № 788 (надалі за текстом: «Методичні рекомендації»), методичні рекомендації щодо заповнення реєстру вимог кредиторів (далі - реєстр) розроблено з метою забезпечення єдиних організаційних підходів при складанні реєстру, унесенні змін до реєстру, веденні реєстру на всіх стадіях провадження справи про банкрутство боржника (банкрута). Реєстр розроблено відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Згідно п.п. 2.5. Методичних рекомендацій, таблиця реєстру складається з восьми граф та трьох окремих частин. Графи мають такі назви: "N з/п"; "Відомості про кредитора"; "Види вимог"; "Розмір вимог, гривень, у тому числі: заявлених кредитором; визнаних господарським судом, ухвалою господарського суду від ___ __ 20__ р."; "Черговість задоволення вимог"; "Примітки". Окремі частини реєстру мають таку назву: "Вимоги кредиторів, включених до реєстру"; "Окремо внесені вимоги кредиторів, забезпечених заставою"; "Окремо внесені вимоги кредиторів щодо виплати заборгованості із заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян". Частини реєстру, що містять окремо внесені вимоги кредиторів, заповнюються в разі наявності відповідних вимог.

Розглянувши доданий до Клопотання розпорядника майна Боржника реєстр вимог кредиторів, судом встановлено, що він не відповідає встановленим законодавчим вимогам для реєстру вимог кредиторів, в тому числі: таблиця поданого розпорядником майна Боржника реєстру не містить усіх встановлених Методичними рекомендаціями граф; розпорядником майна Боржника не зазначено в частині вимог Кредитора, визнаних безспірними ухвалою господарського суду Київської області від 01 липня 2013 року про їх визнання господарським судом; не внесено відомості про понесені витрати Кредитора, Заявників 1- 3 по сплачених в межах провадження у справі про банкрутство № Б8/129-11 судових витратах.

Враховуючи вище викладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги розпорядника майна Боржника, викладеній у п. 1 прохальної частини Клопотання розпорядника майна Боржника про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Розглядаючи вимогу розпорядника майна Боржника, викладену в п. 2 прохальної частини Клопотання про усунення керівника боржника від посади, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом. При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України. Повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди чи призначення керуючого санацією або призначення ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Відповідно до абз. 1. ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч. 5 ст. 3-1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність конфлікту інтересів; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 48 Постанови № 15, відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство. У Законі не встановлено строку оскарження зазначеного рішення боржника, тому за змістом Закону конкурсні кредитори, кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, та кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, можуть оскаржити рішення боржника про невизнання їх вимог до припинення провадження у справі про банкрутство. У разі задоволення судом таких вимог арбітражний керуючий зобов'язаний внести до реєстру відповідні доповнення.

Згідно абз. 1, 2 п. 8.7. Рекомендацій, боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу. Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог. Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону про банкрутство, у процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство, або розпорядника майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена керівником боржника у встановленому порядку.

Детально дослідивши подані розпорядником майна Боржника докази ухилення керівника Боржника від покладених на нього обов'язків судом встановлено наступне.

У Клопотанні, розпорядник майна Боржника посилаючись на ст. 12 Закону про банкрутство просить суд винести ухвалу про усунення керівника боржника від посади. Свою вимогу про усунення керівника Боржника від посади розпорядник майна Боржника обґрунтовує тим, що станом на 24 жовтня 2013 року директор Боржника будь-яких документів про Боржника та його фінансовий стан не надав, що на думку розпорядника майна Боржника перешкоджає йому, як розпоряднику майна Боржника, належним чином здійснювати обов'язки передбачені Законом, а приховування документації та відомостей про майновий стан Боржника може призвести до зловживань та порушення прав кредиторів. На підтвердження викладеного в Клопотанні, розпорядником майна Боржника долучено копії: листа б/№, б/д, адресованого директору Боржника з відміткою про отримання 08 липня 2013 року уповноваженою особою; електронного повідомлення № 1 від 06 вересня 2013 року, адресованого директору ТОВ «Хутір на Околиці» та електронного повідомлення № 2 від 06 вересня 2013 року, адресованого директору Боржника; фіскальних чеків від 06 вересня 2013 року УДППЗ «Укрпошта», КМД, Київ 142 № 2069 та № 2070.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що розпорядником майна Боржника було вжито низку заходів з метою отримання від керівника Боржника за місцезнаходженням Боржника необхідних для виконання обов'язків розпорядника майна документів, проведення аналізу фінансового стану Боржника шляхом направлення керівнику Боржника розглянутих вище листа та телеграм, що направлялись Боржнику розпорядником майна з проханням надати належні документи, необхідні для виконання ним покладених Законом обов'язків розпорядника майна у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01 липня 2013 року в п. 11 резолютивної частини було визнано явку Боржника в судове засідання 28 жовтня 2013 року обов'язковою, проте, Боржник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що Боржником доказів надання належних документів на прохання розпорядника майна, Боржником суду не надано; в судове засідання Боржник не з'явився; про причини неявки суд не повідомив, хоча й був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що в діях Боржника наявні ознаки, що свідчать про свідоме, про що свідчить факт отримання уповноваженою особою Боржника вимог розпорядника майна про надання документів, що підтверджено документально, докази чого долучено до матеріалів справи та отримання ухвали суду у справі (що підтверджено відбитком відділу діловодства господарського суду Київської області № 461 на зворотному боці останнього аркушу ухвали у справі від 01 липня 2013 року), перешкоджання керівником Боржника діям розпорядника майна (по виконанню покладених на нього обов'язків, в тому числі з розгляду заяв з вимогами до Боржника, проведення аналізу фінансового стану Боржника, тощо). Судом встановлено, що Клопотання розпорядника майна Боржника з вимогою усунути керівника Боржника від посади, надійшло від належного учасника провадження, - згідно вимог ч. 2 ст. 12 Закону про банкрутство - розпорядника майна Боржника. У поведінці керівника Боржника наявні ознаки перешкоджання діям розпорядника майна Боржника, а саме керівник Боржника: не виконав вимоги п. 11 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 01 липня 2013 року у даній справі; відсутні жодні докази виконання Боржником в особі керівника обов'язків покладених на нього, - згідно матеріалів справи Боржник не вжив жодних заходів, не провів роботи по розгляду разом з розпорядником майна Боржника вимог кредиторів, у судове засідання не з'явився; від Боржника не надійшло жодних доказів виконання керівником Боржника вимог розпорядника майна, направлених керівнику Боржника або заперечень чи письмових пояснень причин неможливості виконання таких вимог.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Отже, детально дослідивши матеріали справи, в тому числі подані розпорядником майна Боржника документи судом встановлено, що керівник Боржника ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону про банкрутство.

Відповідно до відомостей Інформаційно-ресурсного центру «Пошук в ЄДР» (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), керівником відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» (ідентифікаційний код: 00476671, місцезнаходження: 07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Рибокомбінат, буд. 1) є ОСОБА_8.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що Клопотання розпорядника майна Боржника в частині усунення керівника Боржника від посади підлягає задоволенню та керуючись ч. 2 ст. 12 Закону про банкрутство суд вирішив відсторонити керівника Боржника від посади керівника відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп», ідентифікаційний код: 00476671, місцезнаходження: 07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Рибокомбінат, буд. 1, та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Тарасенка Т.П. з метою забезпечення належного проведення процедур, визначених Законом про банкрутство.

Згідно п. 17 ст. 13 Закону про банкрутство, з дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника розпоряднику майна протягом трьох днів передаються бухгалтерська та інша документація боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів.

В зв'язку з відсутністю документів Боржника, необхідних для проведення аналізу фінансового стану Боржника, розгляду вимог заявників до Боржника та ухиленням керівника Боржника від виконання обов'язків чим перешкоджав діям розпорядника майна і порушував права кредиторів і Боржника, в зв'язку з неявкою в судове засідання Боржника, не завершенням розгляду заяви з вимогами до Боржника Заявника 2, відсутністю в матеріалах справи реєстру вимог кредиторів Боржника встановленої форми, - що разом унеможливлює проведення попереднього засідання у справі у призначену дату, суд дійшов висновку про необхідність відкладення судового засідання для проведення попереднього засідання у справі на іншу дату.

Судом встановлено, що строк проведення попереднього засідання у справі сплив.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Відповідно до п. 2.6. Рекомендацій Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193, у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу. Відповідно до статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Оскільки ця норма застосовується і у провадженні у справах про банкрутство, господарські суди, керуючись нею, можуть відновити пропущений процесуальний строк, встановлений Законом для вчинення певної дії, наприклад, встановлений частиною 6 статті 18 Закону строк подання плану санації. Відновлення встановлених Законом строків конкретних процедур не допускається, але ці строки можуть бути продовжені судом у випадках, передбачених самим Законом. Наприклад, за правилами частини 1 статті 17 та частини 2 статті 22 Закону можуть бути продовжені судом строки санації боржника та ліквідації банкрута. Строки, призначені господарським судом у справі про банкрутство, можуть бути ним продовжені, наприклад, строки проведення процесуальних дій, які визначені за правилами частини 11 статті 11 Закону, але не більше, ніж передбачено Законом.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 28 жовтня 2013 року Боржника, в зв'язку з неможливістю проведення попереднього засідання у справі у встановлену дату в зв'язку з встановленими вище обставинами, суд вказані обставини визнає поважними для продовження строків, передбачених абз.абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на три місяці, продовжує строки, передбачені абз.абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство у цій справі на три місяці та відкладає проведення попереднього засідання у справі на іншу дату. Присутні у судовому засіданні учасники провадження у справі про банкрутство не заперечували проти продовження строків, передбачених абз.абз. 4- 6 ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство у справі № Б8/129-11.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4-3, 35, 43, 49, 53, 65, 75, 77, 82, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 3-1, 5, 11- 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 173, 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 202, 509, 525, 526, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 червня 2004 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18 грудня 2009 року, Методичними рекомендаціями щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 02 липня 2010 року № 788, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву громадянина України ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1) б/№ від 09 серпня 2013 року (вх. № 17225 від 12 серпня 2013 року), - задовольнити;

визнати вимоги громадянина України ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_8 виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15 січня 1998 року, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) в сумі 689 648,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок вісім гривень 00 коп.), що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та складаються з: 635 000,00 грн. (шістсот тридцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості за договором позики, 31 750,00 грн. (тридцять одна тисяча сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) 5 відсотків, нарахованих від суми позики, 16 002,00 грн. (шістнадцять тисяч дві гривні 00 коп.) 3 відсотки річних від простроченої суми за період з 23 лютого 2008 року по 25 грудня 2008 року, 6 896,00 грн. (шість тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 00 коп.) плати за вчинення виконавчого напису; витрати громадянина України ОСОБА_1 по сплаті судового збору в сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

2. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар ЛТД» (ідентифікаційний код: 30932059) б/№ від 15 грудня 2011 року (вх. № 17518 від 16 грудня 2011 року) про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Боржника, - задовольнити;

визнати вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар ЛТД» (ідентифікаційний код: 30932059, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 45, оф. 100) в сумі 545 706,12 грн. (п'ятсот сорок п'ять тисяч сімсот шість гривень 12 коп.), що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів, витрати на оплату за внесення до Єдиної бази даних підприємств щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство інформації щодо кредитора та його грошових вимог у справі № Б8/128-11 про банкрутство Боржника в сумі 40,00 грн. (сорок гривень 00 коп.), які підлягають задоволенню у першу чергу задоволенню вимог кредиторів та витрати на оплату судового збору в сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволенню вимог кредиторів.

3. Заяву приватного підприємства «КОНА» (ідентифікаційний код: 30210692) № 14-08/13 від 14 серпня 2013 року (вх. № 17440 від 14 серпня 2013 року) про визнання вимог кредитора, задовольнити;

визнати вимоги приватного підприємства «КОНА» (ідентифікаційний код: 30210692, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Ахматової, буд. 13, кв. 203) в сумі 1 242 000,00 грн. (один мільйон двісті сорок дві тисячі гривень 00 коп.) заборгованості, що підлягають задоволенню у четверту чергу задоволення вимог кредиторів та судового збору сплаченого Заявником 3 у справі № Б8/129-11 в сумі 1 147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 00 коп.), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.

4. Відкласти судове засідання для розгляду заяви громадянина України ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) б/№ від 13 серпня 2013 року (вх. № 17387 від 14 серпня 2013 року) про визнання кредитором на 18 листопада 2013 року на 16 год. 45 хв., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, зал судових засідань № 2);

зобов'язати Заявника 2 - громадянина України ОСОБА_3 виконати вимоги п. 3 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 16 серпня 2013 року в повному обсязі.

5. Клопотання розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Тарасенка Т.П. № 2510/13 від 24 жовтня 2013 року (вх. № 22277 від 24 жовтня 2013 року) про затвердження реєстру вимог кредиторів та про усунення керівника боржника від посади, задовольнити частково, а саме задовольнити в частині задоволення вимоги розпорядника майна Боржника про усунення керівника Боржника від посади, в іншій частині - відмовити;

Відсторонити керівника відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» (ідентифікаційний код: 00476671, місцезнаходження: 07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Рибокомбінат, буд. 1) від посади керівника відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» (ідентифікаційний код: 00476671);

Відстороненого керівника відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» (ідентифікаційний код: 00476671, місцезнаходження: 07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Рибокомбінат, буд. 1) / ОСОБА_8 зобов'язати протягом 3-х днів з дня отримання цієї ухвали передати розпоряднику майна Боржника - арбітражному керуючому Тарасенку Т.П. всю бухгалтерську та іншу документацію Боржника - відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» (ідентифікаційний код: 00476671), печатки і штампи, матеріальні та інші цінності Боржника;

Розпоряднику майна Боржника - арбітражному керуючому Тарасенку Т.П. прийняти бухгалтерську та іншу документацію, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності від колишнього керівника Боржника/ ОСОБА_8.

Покласти виконання обов'язків керівника відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» (ідентифікаційний код: 00476671, місцезнаходження: 07200, Київська обл., смт Іванків, вул. Рибокомбінат, буд. 1) на розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Тарасенка Т.П. (Свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_10, видане 27 травня 2013 року Міністерством юстиції України; ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_7, місце проживання фізичної особи - підприємця: АДРЕСА_3).

6. Зобов'язати розпорядника майна Боржника - арбітражного керуючого Тарасенка Т.П. до 23 грудня 2013 року подати суду реєстр вимог кредиторів відкритого акціонерного товариства «Іванківрибсільгосп» (ідентифікаційний код: 00476671), складений відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 02 липня 2010 року № 788.

7. Продовжити строки, встановлені абз. абз. 4- 6 п. 11 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на три місяці.

8. Відкласти попереднє засідання у справі на 23 грудня 2013 року на 17 год. 00 хв., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, зал судових засідань № 2).

9. До 26 грудня 2013 року провести перші загальні збори кредиторів та до 30 грудня 2013 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі;

10. Призначити судове засідання на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство на 20 січня 2014 року на 14 год. 10 хв., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, зал судових засідань № 2).

11. Попередити сторони про матеріальну відповідальність за неявку в судове засідання та невиконання вимог суду. Зокрема, попередити учасників провадження про те, що відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

12. Ухвалу надіслати: державному реєстратору за місцезнаходженням Боржника;

Копію ухвали надіслати: учасникам провадження у справі, колишньому керівнику Боржника/ ОСОБА_8; Управлінню з питань банкрутства Департаменту нотаріату та банкрутства Міністерства юстиції України.

Суддя Скутельник П.Ф.