Постанова № 35509132, 14.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 NT>

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2013 року Справа № 2а - 1217/09/1470

м. Миколаїв.

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Березанський», с. Лимани, Березанський район, Миколаївська область

до відповідача: Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, смт Березанка, Миколаївська область

Суть спору: про скасування податкового повідомлення – рішення,

Приватне акціонерне товариство «Березанський» (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про скасування податкового повідомлення – рішення від 31.10.2008 року № 0000452301/0, прийнятого Державною податкової інспекцією у Березанському районі Миколаївської області (надалі - відповідач).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 15.09.2008 року по 10.10.2008 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено Акт від 17.10.2008 року № 25/2300/00414018, на підставі якого 31.10.2008 року було прийнято податкове повідомлення – рішення № 0000452301/0 про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ в сумі 306 907,00 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 153 454,00 грн. Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні, зокрема, зазначає, що відповідно до висновків Акту перевірки підприємства позивача від 17.10.2008 року № 25/2300/00414018 перевіряючими було встановлено порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, на підставі цього визначено податкове зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у сумі 306 907,0 грн. та застосованої штрафної санкції у сумі 153 454,00 грн., на загальну суму 460 361,00 грн.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

На підставі частини 6 статті 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 15.09.2008 року по 10.10.2008 року відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено Акт від 17.10.2008 року № 25/2300/00414018 (надалі – Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки перевіряючими вказано про порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, які виразилися в тому, що позивачем було занижено ПДВ на суму 306 907,00 грн.

За наслідками перевірки та складеного Акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31.10.2008 року № 0000452301/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов’язання по сплаті податку на додану вартість у сумі 306 907,00 грн. та застосованої штрафної санкції у сумі 153 454,00 грн., на загальну суму 460 361,00 грн.ONT>

Судом встановлено, що позивач здійснював операції з продажу продукції, а саме, виноматеріалів - виноградного сусла, виготовленого з власної сільськогосподарської сировини, що була вирощена та зібрана на угіддях позивача і яка, в свою чергу, не є підакцизним товаром, тому позивача повинно бути звільнено від сплати ПДВ.

Згідно п. "в" ч. 2 ст. 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", не підлягає оподаткуванню митна вартість імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Статтею 2 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" встановлено тимчасово до 1 січня 2004 року ставки акцизного збору на товари, вироблені в Україні з вітчизняної сировини, зокрема, виноматеріали, що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду) (код 2204 30), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції - 1 грн. за 1 літр.

Відповідно до п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" до 1 січня 2001 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Отже, виключення для застосування зазначеної норми у разі реалізації підакцизних товарів стосується тільки операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, виготовлених із давальницької сировини.

Однак, судом встановлено, що в даному випадку, реалізовану продукцію (виноматеріали) позивачем виготовлено не із давальницької сировини, а з власної, а тому, незалежно від того, чи відносяться ці виноматеріали (т.б. виноградне сусло) до підакцизних товарів, позивач повинен звільнятися від сплати до бюджету податку на додану вартість.

До того ж, дослідивши матеріали справи, також встановлено, що усі ці виноматеріали (т.б. виноградне сусло), які виробляються позивачем, реалізовувались тільки заводам вторинного виноробства за договорами купівлі-продажу (а не за договорами про переробку сировини на давальницьких умовах) і не мають коду 2204 30.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді скарг позивача, викладені у них вищевказані доводи, відповідачем враховані не були.

Так, в акті документальної перевірки та в податковому повідомлені - рішенні Державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області вказується про порушення позивачем пункту 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, тобто, на те, що вказана норма не застосовується по відношенню до ВАТ «Березанський» (правонаступником якого є ПрАТ «Березанський») для операцій з поставки сусла виноградного власного виробництва.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо нерозповсюдження на позивача дії п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки продукція, яку виробляє позивач не є сільськогосподарською і тому, що не підпадає під код, визначений в ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 рр.» з тих мотивів, що в зазначеному п.11.29 йдеться про продаж продукції, а не сільськогосподарської продукції, виготовленої на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини. Беззаперечних же доказів того, що позивач виробляє продукцію не із власної сільськогосподарської сировини, в запереченнях не наведено.

Зазначення в запереченні про те, що продукція позивача не є підакцизною, нормам Законів України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» та «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої», повністю спростовуються вищенаведеними доказами та обставинами справи.

Оскільки позивач не є суб'єктом сплати податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, він не є платником податків, який в разі подання податкової декларації вважається таким, що самостійно визначив податкове зобов'язання та не має права його оскаржувати в адміністративному або судовому порядку, тобто на нього не розповсюджується дія п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також суд зазначає, що аналогічна позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.12.2012 року по справі № К/9991/8976/11.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що дії відповідача вчинені поза за межами законодавства, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Березанський» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 31.10.2008 року № 0000452301/0, прийняте Державною податкової інспекцією у Березанському районі Миколаївської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Березанський» (код ЄДРПОУ 00414018) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа