Рішення № 35507408, 19.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16917/13 19.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії

до Київської міської клінічної лікарні № 1

про стягнення 34 880, 14 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Крупка Н.М. за довіреністю № 1986 від 11.06.2013 р.;

від відповідача: Маковська Т.С. за довіреністю № 42 від 08.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - позивач) в особі Київської міської філії звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської клінічної лікарні № 1 Київської міської державної адміністрації Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення (далі - відповідач) про стягнення 34 880, 14 грн., у тому числі 34 151, 49 грн. боргу за надані телекомунікаційні послуги, 170, 12 грн. пені, 522, 06 грн. 3% річних, 36, 47 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач не належним чином виконував взяті на себе згідно укладеного між сторонами договору обов'язки з оплати наданих телекомунікаційних послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній разом з нарахованими пенею, відсотками річними та інфляційними втратами просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/16917/13 та призначено її до розгляду на 07.10.2013 р.

04.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

У судовому засіданні 07.10.2013 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 29.10.2013 р.

07.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, відповідно до якого він проти заявлених позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що він погасив заборгованість перед позивачем, сплативши 25.07.2013 р. 19 472, 75 грн. на підставі платіжного доручення № 1333 та 13.09.2013 р. 20 026, 70 грн. на підставі платіжного доручення № 1387. Зважаючи на вказані обставини, позивач просить суд припинити провадження у справі.

У судовому засіданні 29.10.2013 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 р. в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.11.2013 р.

12.11.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд стягнути з відповідача 14 541, 07 грн. основного боргу, 36, 47 грн. інфляційних втрат та 522, 06 грн. 3 % річних. Заява мотивована тим, що відповідач 13.09.2013 р. перерахував позивачу 20 026, 70 грн., чим погасив пеню в розмірі 416, 28 грн. та основний борг на суму 19 610, 42 грн.

У судовому засіданні 19.11.2013 р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог та заявою про часткову відмову від позову - в частині пені, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Так, в п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» наголошено на тому, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

В даному випадку позивач зменшив позовні вимоги в частині основного боргу та відмовився від пені, у зв'язку з їх погашенням відповідачем.

У свою чергу відмова від позовних вимог про стягнення пені зумовлює припинення провадження у справі в цій частині.

Відповідно до приписів п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Судом встановлено, що заява позивача, якою він уточнив позовні вимоги, в тому числі виключивши з них пеню, підписана уповноваженою особою, не суперечить діючому законодавству України, не порушує чиї-небудь права, свободи чи інтереси, у зв'язку з чим у суду немає правових підстав не прийняти таку відмову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи зазначене, судом вирішено припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 170, 12 грн. пені.

У судовому засіданні 19.11.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2006 р. між позивачем (підприємство зв'язку) та відповідачем (споживач) було укладено Договір про надання телекомунікаційних послуг № 2079880, відповідно до п. 1 якого підприємство зв'язку надає телекомунікаційні послуги, перераховані в Додатку 1, і безкоштовно послуги, перераховані в Додатку 2.

У свою чергу, відповідно до п. 3.2.8. Договору споживач зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми, та інші послуги, надані по телефону.

Послуги, які надаються підприємством зв'язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою системою оплати - з поданням рахунків.

Згідно з п. 4.5. Договору розрахунки за фактично отримані в кредит телекомунікаційні послуги за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місця, наступного розрахунковим.

Відповідно до п. 7.1. Договору він набирає чинності з дня підписання і діє до повного виконання зобов'язань.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг в період з грудня 2012 року до липня 2013 року, у відповідача виник борг перед позивачем в сумі 52 762, 55 грн. основного боргу та 861, 69 грн. пені, для оплати якого було виставлено Рахунок-акт № 8200009920798807 від 30.06.2013 р.

25.07.2013 р. відповідач перерахував на підставі Платіжного доручення № 1333 позивачу 19 472, 75 грн., які позивач у відповідності до приписів ст. 534 ЦК України зарахував в погашення пені на суму 861, 69 грн. та основного боргу на суму 18 611, 06 грн., у зв'язку з чим борг за період з грудня 2012 року по червень 2013 року склав 34 151, 49 грн., суму якого й було заявлено при зверненні з даним позовом до суду.

Після порушення провадження у даній справі відповідач перерахував позивачу 13.09.2013 р. 20 026, 70 грн., які були зараховані позивачем в погашення донарахованої пені в розмірі 416, 28 грн. та основного боргу на суму 19 610, 42 грн., що відповідає приписам ст. 534 ЦК України, у зв'язку з чим його борг станом на момент розгляду справи склав 14 541, 07 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про телекомунікації», розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 р., споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги (п. 108 зазначених Правил).

Як зазначалось вище, сторонами Договору було визначено, що розрахунки за фактично отримані в кредит телекомунікаційні послуги за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місця, наступного розрахунковим.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідач має будь-які заперечення до якості наданих позивачем послуг.

Оскільки відповідач отримав замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими, з огляду на що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє клопотання відповідача про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки ним належним чином не доведено сплати боргу у повному обсязі.

Так, рахунки-акти, на які міститься посилання у відзиві відповідача та про оплату яких у повному обсязі він стверджує, не відповідають за своїми показниками рахункам-актам, які складались помісячно за спірний період. Крім того вони заповнені від руки та не містять даних про посаду й розшифрування підпису особи, яка їх склала.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України «Про телекомунікації» у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 5.8. Договору сторони визначили, що у разі несплати за надані телекомунікаційні послуги понад установлений термін (з 21-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду, споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, позивачем було у відповідності до приписів ст. 534 ЦК України зараховано частину одержаних від відповідача грошових коштів в погашення нарахованої ним пені, у зв'язку з чим у відповідності до поданої ним заяви про уточнення позовних вимог пеня до стягнення з відповідача не заявляється.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України, постанова від 08.11.2010 р. № 3-12г10).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 522, 06 грн. 3% річних, 36, 47 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищенаведені висновки та встановлені судом обставини справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати наданих йому послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору у покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині розгляду позовних вимог про стягнення 170 (сто сімдесят) грн. 12 коп. пені.

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Київської міської клінічної лікарні № 1 (02091, місто Київ, Дарницький район, вулиця Харківське шосе, будинок 121, код ЄДРПОУ 01981738) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, місто Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, Голосіївський район, вул. Горького, буд. 40) 14 541 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок одну) грн. 07 коп. основного боргу, 522 (п'ятсот двадцять дві) грн. 06 коп. 3 % річних, 36 (тридцять шість) грн. 47 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя В.С. Ломака