ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2013 року м. Київ К-21445/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області
на постанову Господарського суду Волинської області від 26.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010
у справі №9/52-2А
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Камінь-Каширська ПМК-70»
до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Волинської області від 26.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010, позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 20.03.2008 №0000062301/0, від 15.04.2008 №0000062301/1, від 16.09.2008 № 0000062301/3 з податку на прибуток приватних підприємств на суму 534511,50 грн., у т.ч. основного платежу 356341,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 178170,50 грн.; від 20.03.2008 №0000072301/0, від 15.04.2008 №0000072301/1, від 16.09.2008 №0000072301/3 з податку на додану вартість на суму 440385,00 грн., у т.ч. основного платежу 293590,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 146795,00 грн.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2007, за результатами якої складено акт від 19.02.2008 №58/32-01036690.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з огляду на те, що підприємством протягом 4 кварталу 2005-2007 р.р. не включено до валового доходу суми коштів отримані за виконані роботи по проведенню вуличних газопроводів та матеріалів, які були використані при будівництві даних газопроводів в сумі 1448851,36 грн.; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв?язку з не віднесенням до податкового зобов?язання суми коштів отриманих за виконані роботи по проведенню вуличних газопроводів та матеріалів, які були використані при будівництві даних газопроводів в сумі 2960583 грн., в тому числі, ПДВ - 493842,17 грн.
20.03.2008 на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062301/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 534511,50 грн., в тому числі за основним платежем 356341 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 178 170,50 грн.; та податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 440385 грн., в тому числі за основним платежем 293590 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 146795 грн.
За результатами апеляційного узгодження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Судами передніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності позивача є газопровідні роботи. У періоді, що перевірявся позивачем здійснювались будівельно-монтажні роботи по прокладенню вуличних газопроводів в селах Волинської області.
Зазначені роботи проводились згідно укладених договорів з вуличними кооперативами, предметом договорів було будівництво газопроводів у селах згідно узгоджених кошторисів. Відповідно до умов даних договорів поставки матеріалів і обладнання на об'єкти покладалось на замовників, тобто вуличні кооперативи, а здійснення підрядних робіт покладалось на підрядника -ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70», контракти та розрахунки вартості будівництва по кожному з 11 об?єктів знаходяться в матеріалах справи.
Взаємовідносини сторін будувались на укладених договорах та розрахунках до них, що за своєю правовою природою є договорами підряду та кошторисами на виконання підрядних робіт. У розрахунках вартості будівництва виділено окремо вартість матеріалів кооперативів, їх кількість та ціна, а також вартість виконаних робіт, що відповідає вимогам глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно бухгалтерських документів та актів виконаних робіт (помісячна ф.3-КБ), довідок про вартість будівництва об'єктів, протоколів розгляду будівництва вуличних газопроводів, актів безоплатної передачі матеріалів, на позабалансовий рахунок ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» вуличними кооперативами фактично передавались для товариства матеріали з вартістю та відображались товариством на позабалансовому рахунку « 022», а товариством передавалась по актах передачі вартість об'єктів будівництва включаючи вартість матеріалів замовника та вартість виконаних товариством робіт.
З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 05.08.2008, винесеної ст. слідчим ОВСВПМ ДПА у Волинській області слідує, що згідно з даними перевірки ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» не здійснювалось придбання матеріалів, які використовувались для проведення робіт по угодах з кооперативами. Розпоряджаючись отриманими від кооперативів коштами на придбання матеріалів для будівництва вуличних газопроводів, головний інженер позивача ОСОБА_2 діяв як фізична особа - посередник, за згодою кооперативів. 05.08.2008 отримано матеріали ТОВ «Ельпласт-Львів» (копії накладних, доручень, касових ордерів, актів звірки), які вказують, що труби, які ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» використовувало для прокладання вуличних газопроводів на виконання угод з сільськими кооперативами протягом 2006-2007 р.р., були придбані на ТОВ «Ельпласт-Львів»за готівкові кошти гр.ОСОБА_2, як фізичною особою.
Таким чином, отримані в ході перевірки матеріали підтверджують той факт, що кошти на закупівлю матеріалів для прокладання вуличних газопроводів отримувались від замовників робіт (вуличних кооперативів) головним інженером ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» ОСОБА_2 як фізичною особою, після чого ним же, як фізичною особою, здійснювалось придбання матеріалів, які надавались на ВАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» для виконання робіт. У зв?язку з чим висновки судів попередніх інстанцій, що у позивача були відсутні підстави для включення зазначених коштів до валового доходу та податкових зобов?язань з податку на додану вартість є правильними.
Крім того, як правильно зазначено судами передніх інстанцій, акт перевірки складено без дотримання вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205. Згідно акта перевірки його висновки про порушення позивачем вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на підставі до отриманих матеріалів від відділу податкової міліції Ковельської МДПІ (лист від 18.02.2008 №538/26-507), у той час як перевірка проводилась на підприємстві з 28.12.2007 по 12.02.2008.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області відхилити, а постанову Господарського суду Волинської області від 26.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун
Судове рішення № 35506802, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 11.11.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № к-21445/10-с. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: