Ухвала суду № 35506801, 18.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/78941/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничого підприємства "ЛІОС"

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012

у справі № 2а/0570/22020/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничого підприємства "ЛІОС"

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2012 задоволено позовні вимоги: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 №0004181540.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2012 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2010 рік, 1 квартал 2011 року, складено акт перевірки від 08.06.2011 № 380/1540/32296305, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 № 0004181540, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 1285472 грн., в тому числі за основним платежем - 1285471 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, та пункту 3.1 розділу 3 наказу «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 № 143.

Як вбачається з акта перевірки, відповідачем встановлено, що в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року (вх. № 41208 від 6 травня 2011 року) у додатку К1/1 таблиці 1 Розрахунок приросту (убутку) внесено до графи 3 (балансова вартість запасів на початок звітного року) 5308407 грн. По даним відповідача графа 3 повинна дорівнювати 166526 грн. Балансова вартість запасів на кінець першого кварталу по підприємству становить 5348359 грн., перевищення балансової вартості на початок того ж звітного періоду дорівнює 5181833 грн. Дана сума повинна бути відображена у рядку 01.2 (приріст балансової вартості запасів) декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. Розбіжність дорівнює 5141881 грн. (5181833 грн. - 39952 грн.). За даними підприємства у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2010 рік (від 6 лютого 2011 року № 9006738435) в таблиці 1 розрахунок приросту (убутку) балансової вартості в стр. А рядку 5 (балансова вартість запасів усього на кінець звітного періоду) задекларована сума 166526 грн. У додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року в таблиці 1 розрахунок приросту (убутку) в стр. А рядку 3 (балансова вартість запасів усього на початок звітного періоду) задекларована сума 5308407 грн., а повинна бути задекларована сума 166526 грн. У стр. А рядку 5 (балансова вартість запасів усього на кінець звітного періоду) задекларована сума 5348359 грн., а в рядку 6 стр. А задекларована сума приріста 39952 грн., а повинна бути задекларована сума приріста 5181833 грн. За даними підприємства у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року скоригований валовий дохід складає 286443 грн., скориговані валові витрати задекларовані в сумі 163491 грн., сума амортизаційних відрахувань складає 122711 грн., об'єкт оподаткування задекларований в сумі 241 грн., нарахована сума податку складає 60 грн. В акті відповідач зазначає, що в рядку 01.2 (приріст балансової вартості запасів) декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року повинна бути задекларована сума 5181833 грн., а скоригований валовий дохід має бути задекларований в сумі 5428324 грн., замість 286443 грн. Отже, об'єкт оподаткування повинен бути задекларований в сумі 5142122 грн., нарахована сума податку повинна складати 1285531 грн. Відповідач в акті здійснює висновок, що позивачем допущена методологічна помилка, яка призвела до заниження об'єкта оподаткування, чим порушено пункт 3.1 статті 3, пункту 5.9 статті 5 Закону № 334.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилається на висновки економічної експертизи від 31.08.2012 № 267/24-485/25, відповідно до яких документально не підтверджується допущення позивачем методологічних помилок при складанні декларацій з податку на прибуток за 2010 рік та 1 квартал 2011 року з урахуванням додатків до декларацій. За даними проведеного дослідження документально підтверджується допущення позивачем арифметичних помилок, а саме описок, допущених при перенесенні даних з відомостей бухгалтерського обліку, згідно яких заповнюються відповідні строки додатку К1/1 декларацій за 2010 рік та 1 квартал 2011 року.

Також, судом першої інстанції враховано, що позивачем 17.06.2011 були надані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за 2010 рік та 1 квартал 2011 року № 44767 та № 44795, які не були визнані відповідачем як податкова звітність з посиланням на пункт 50.2 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. При цьому, суд зазначає, що доказів проведення документальних планових чи позапланових виїзних перевірок за періоди 2010 рік та 1 квартал 2011 року відповідачем суду не надано, внаслідок чого відмова у прийнятті уточнюючих розрахунків позивача є неправомірною.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитись з наведеним вище висновком суду першої інстанції, оскільки, як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України було передбачено, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції щодо правомірності висновків податкового органу, викладених в акті камеральної перевірки від 08.06.2011 №380/15-40/32296305, про допущення позивачем методологічної помилки, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання, враховуючи пп.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничого підприємства "ЛІОС" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль