Ухвала суду № 35506760, 05.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/14556/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Приходько І.В.

за участю секретаря судового засідання: Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року

у справі № 2а-1808/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № 0008932305 від 03 листопада 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0008932305 від 03 листопада 2009 року в частині застосування до ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 867 937,80 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Оболонському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено перевірку магазину, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 1033/26/54/23/25200734 від 20 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0008932305 від 03 листопада 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 868 855,30 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішення № 0008932305 від 03 листопада 2009 року скасовано в частині застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР), пункту 2.1 розділу 2, пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, (далі - Положення), пункту 9.1 розділу 9 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на загальну суму в розмірі 1 173 519,56 грн. без видачі відповідних розрахункових документів, невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму в розмірі 183,50 грн., а також порушенням встановленого порядку використання розрахункової книжки № 2654002319р/1.

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо порушення ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» касової дисципліни, контролюючий орган, зокрема, вказував на те, що у розрахункових документах, що роздруковувались позивачем при проведенні розрахунків, невірно вказано адресу господарської одиниці.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, що форма та зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Положення касовий чек повинен містити такий обов'язковий реквізит як адресу господарської одиниці.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Поряд з цим слід зазначити, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняно в Положенні до відсутності розрахункового документа.

За таких обставин невірне зазначення в розрахункових касових чеках адреси господарської одиниці (м. Київ, вул. Лугова, 9, замість м. Київ, вул. Лугова, 12), не вплинуло на ідентифікацію особи, яка здійснює розрахунки, та на зміст розрахункової операції, а відтак підстав для застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 867 597,80 грн. оскаржуваним рішенням не вбачається.

Також, слід визнати обґрунтованим висновок судових інстанцій про визнання протиправним та скасування рішення № 0008932305 від 03 листопада 2009 року в частині застосування до ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 340,00 грн. з огляду на те, що порядок використання розрахункової книжки не містить обов'язку щодо зазначення дати початку її використання.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 0008932305 від 03 листопада 2009 року в частині застосування до ТОВ «Фенікс Інтегрейтид Сервісіз» суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 917,50 грн., то колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано відмовили в її задоволенні, оскільки, факт порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР підтверджується зібраними у справі доказами та не спростовується позивачем

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Приходько І.В.