Ухвала суду № 35506458, 12.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2013 р. м. Київ К/800/46791/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року

у справі №0870/5379/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1)

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

В червні 2012р. позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000781702 від 14.05.2012р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС №0000781702 від 14.05.2012р.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове, яким у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновком суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС проведено перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період жовтень 2010р.

За підсумками перевірки складено акт №232\17-2-22-2227420189 від 27.04.2012р., в якому зазначено порушення позивачем наступних норм законодавства:

- ч.5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215, ст.216 Цивільного Кодексу України, а саме: вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- відсутність об'єкта оподаткування при придбанні товару позивачем за період жовтень 2010р., які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині відображених податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість;

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2010р.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення №0000781702 від 14.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу поставлено товар за усними договорами, що, в свою чергу, не суперечить приписам ст.ст.205, 206 Цивільного кодексу України, а на підтвердження виконання умов укладених правочинів, позивачем надано: видаткові накладні та акт виконаних робіт. При цьому, відсутність доказів транспортування товару не може свідчити нереальності здійснених операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції цілком правильно та обґрунтованого виходила з наступного.

Так, пунктом 2.3 Наказу Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України визначено, що товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну їздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо. У товарно-транспортній накладній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Системний аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість» дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Згідно ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підстава для бухгалтерського обліку господарських операцій - це первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати відповідні обов'язкові реквізити.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не було надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування наступного товару: головка блока циліндрів в зборі, механізм рульового управління, редуктор, шкив-демпфер со ступицей, ресора задня МАЗ, амортизатор МАЗ та надано послуги з ремонту автомобіля ГАЗ-3302.

При цьому ПП «ТКФ «Юпітер» також не було надано перевізних документів, якими підтверджуються факти відправлення товару автотранспортом. Крім того, перевіркою встановлено, що у даного підприємства власні складські приміщення відсутні, договори оренди складських приміщень підприємством не укладалися, а умови здійснення ремонтних робіт відсутні.

До того ж, факт передачі товару від продавця до купця не встановлено в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару. А в матеріалах справи відсутні належні докази приймання, передачі та зберігання придбаних автозапчастин.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що наявні у позивача транспортні засоби не здійснювали будь-яких перевезень відповідно до наданих товарно-транспортних накладних. Крім того, продавець зазначеного товару - ПП «ТКФ «Юпітер» - не має достатню матеріально-технічну базу та трудові ресурси для виконання спірних поставок, а також для виконання будь-яких ремонтних робіт.

В порушення вищезазначених вимог законодавства, ФОП ОСОБА_1 не було надано договорів на підтвердження виконання спірних операцій з поставки автозапчастин та послуг з їх транспортування, також відсутні акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості.

Крім цього, оскільки позивач, згідно ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» здійснює вантажні перевезення, то відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. При цьому, учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник.

Пунктами 11.1, 11.3 та 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності нарахування ФОП ОСОБА_1 суми зобов'язань податковим повідомленням-рішенням №0000781702 від 14.05.2012р.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов