Ухвала суду № 35506103, 02.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2013 р. м. Київ К-34014/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2010 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

у справі № 2-а-264/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»

до Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправною і скасування першої податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Нижньогірський» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги № 1/44 від 08 травня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ВАТ «Нижньогірський», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим, посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 червня 2005 року за заявою ВАТ «Крименерго» порушена справа № 2-20/10231-2005 про банкрутство ВАТ «Нижньогірський» .

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 листопада 2005 року за наслідками попереднього засідання затверджено реєстр кредиторів у справі № 2-20/10231-2005 (т.1 арк. справи 124-127).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 у справі № 2-20/3470-2006 про банкрутство ВАТ «Нижньогірський» затверджено мирову угоду, провадження у справі припинено (т.1 арк. справи 81-83).

08 травня 2008 року ДПІ у Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим сформувала та надіслала позивачу першу податкову вимогу № 1/44, якою повідомила, що станом на 08 травня 2008 року сума податкового боргу ВАТ «Нижньогірський» за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 111771,86 грн., у тому числі: податки, не віднесені до інших категорій (код платежу 16030002), у розмірі 38879,08 грн., з яких: 31780,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 7098,36 грн. пені; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 220,35 грн. (пеня); фіксований сільськогосподарський податок, нарахований після січня 2001 року у розмірі 752,51 грн., з яких: 691,29 грн. основного платежу та 61,22 грн. пені; виноробна продукція у розмірі 71919,92 грн., з яких: 54081,88 грн. основного платежу, 10191,16 штрафних (фінансових) санкцій, 7646,88 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 червня 2008 року у справі про банкрутство ВАТ «Нижньогірський» № 2-6/3470-2006 вказану мирову угоду розірвано та провадження у справі про банкрутство ВАТ «Нижньогірський» поновлено з судової процедури банкрутства санації.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2008 року у справі № 2-6/3470-2006 був затверджений звіт керуючого санації ВАТ «Нижньогірський», боржника визнано таким, що відновив свою платоспроможність і може продовжувати підприємницьку діяльність, провадження у справі припинено (т.1 арк. справи 112-113).

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2005 року у справі № 2-15/10728-2005А зобов'язано Джанкойську ОДПІ списати безнадійний податковий борг ВАТ «Нижньогірський» у сумі 669966,26 грн., у тому числі: по податку на додану вартість - 64372,54 грн., пеня з податку на додану вартість - 1800,30 грн.; з податків, що не віднесені до іншої категорії (штрафні санкції), - 42320,62 грн., по пені - 243,49 грн.; зі збору на розвиток виноградарства у сумі 2104,00 грн. і пені зі збору 36,02 грн.; з податку з доходів найманих працівників (по акту перевірки) у сумі 748,29 грн.; по фіксованому сільськогосподарському податку 75875,58 грн. і по пені 340,57 грн.; з акцизного збору на вино у сумі 57919,25 грн. і по пені 405,51 грн.; зі збору на забруднення навколишнього середовища 688,13 грн. і з прибуткового податку у сумі 101629,57 грн. (у зв'язку із форс-мажорними обставинами) і 300699,86 грн. (стосовно якого минув строк позовної давності) у тому числі: податку з доходів фізичних осіб станом на 31 грудня 2003 року у сумі 70521,75 грн. і по прибутковому порядку у сумі 31107,82 грн. і по пені у сумі 20786,53 грн. (т.1 арк. справи 195-197).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.06 у справі № 2-15/10728-2005 апеляційну скаргу Джанкойської ОДПІ в АР Крим залишено без задоволення, а постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2005 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 липня 2007 року у справі № 2-15/10728-2005А в порядку процесуального правонаступництва у справі № 2-15/10728-2005А Господарського суду Автономної Республіки Крим здійснено заміну відповідача - Джанкойську ОДПІ в АР Крим на його правонаступника - ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим; касаційну скаргу ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 березня 2006 року у справі № 2-15/10728-2005А задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 березня 2006 року у справі № 2-15/10728-2005А скасовано, справу передано на новий розгляд (т.1 арк. справи 191-192).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2007 року у справі № 2-15/10728-2005 апеляційну скаргу ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим задоволено; постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2005 року у справі № 2-15/10728-2005 скасовано, у задоволенні позову ВАТ «Нижньогірський» відмовлено (т.1 арк. справи 182-190).

Висновком експерта (судово-економічної експертизи) Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3542 від 30 вересня 209 року, наданим на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 листопада 2008 року у даній справі (т.1 арк. справи 98-103), було встановлено, що: 1) за позивачем значиться податковий борг за 2004 рік у розмірі 77082,84грн.; 2) згідно наданими на дослідження документами, до мирової угоди, затвердженої Господарським судом Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року у справі № 2-20/3470-2006, увійшов податковий борг перед ДПІ у Нижньогірському районі АР Крим на суму 70928,32 грн.; 3) згідно наданими на дослідження документами податковий борг за першою податковою вимогою № 1/44 від 08 травня 2008 року утворився з наступних сум: податки, не віднесені до інших категорій - 38879,08 грн.; збір на розвиток виноградарства, садівництва, хмелярства - 220,35 грн.; фіксований сільськогосподарський податок, нарахований після січня 2001 року - 752,51 грн.; виробна продукція - 71919,92 грн.; 4) згідно наданих на дослідження документів, з'ясувати, чи увійшов борг, відображений у мировій угоді, до податкового боргу за зобов'язаннями, вказаними у першій податковій вимозі, не видається можливим, оскільки у мировій угоді сума не розшифрована (надана загальною цифрою),у зв'язку з чим неможливо встановити з яких податків та зборів вона складається; 5) згідно наданих на дослідження документів, перша податкова вимога № 1/44 від 08 травня 2008 року була виписана не на підставі актів перевірки № 687/15-02/00412978 від 27 травня 2009 року, № 688/15-00/00412978 від 27 травня 2008 року та № 689/15-03/00412978 від 27 травня 2008 року, з огляду на що встановити момент виникнення об'єктів оподаткування та податкового боргу ВАТ «Нижньогірський», які були донараховані за актами податкової інспекції, не видається можливим.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновок експерта (судово-економічної експертизи) Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3542 від 30 вересня 209 року, виходив з того, що орган державної податкової служби при направленні позивачу першої податкової вимоги № 1/44 від 08 травня 2008 року діяв у межах та ц спосіб, передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно положень абзацу 1 підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

За приписами підпункту «а» підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Згідно преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)

При цьому, абзацом 2 частини 6 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

За приписами частини 7 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

За визначенням, наведеним в пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 752,51 грн., зазначена в оспорюваній податковій вимозі, була поточною заборгованістю товариства, оскільки була задекларована позивачем у податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку за 2008 рік (т.1 арк. справи 172-173), тобто виникла після порушення справи про банкрутство ВАТ «Нижньогірський», з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що орган державної податкової служби правомірно надіслав позивачу першу податкову вимогу в частині вищезазначених податкових зобов'язань.

Щодо правомірності включення до оспорюваної податкової вимоги сум податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями: із податків, не віднесених до інших категорій (код платежу 16030002), у розмірі 38879,08 грн., у тому числі: 31780,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 7098,36 грн. пені; зі збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у розмірі 220,35 грн. (пеня); із виноробної продукції у розмірі 71919,92 грн., у тому числі: 54081,88 грн. основного платежу, 10191,16 штрафних (фінансових) санкцій, 7646,88 грн. пені, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що положення статей 12, 14, 21 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають застосуванню до спірних відносин, оскільки вищевказаний борг не був погашений ВАТ «Нижньогірський» у справі про банкрутство.

Зокрема, судами було встановлено, що відповідно до пункту 1.2 мирової угоди у справі про банкрутство № 2-20/3470-2006, затвердженої ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року, в ході процедури санації ВАТ «Нижньогірський» рішенням ДПІ в Нижньогірському районі АР Крим проведено списання зобов'язань боржника третьої черги задоволення на суму 100582,00 грн. і шостої черги задоволення 38024,91 грн. Також згідно вказаної ухвали було припинено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Нижньогірський».

Разом з цим, з огляду на наявність постанови Севастопольського апеляційного господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 вересня 2007 року у справі № 2-15/10728-2005, яка набрала законної сили, у позивача автоматично виникла заборгованість у сумі 669966,26 грн., у тому числі: по податку на додану вартість - 64372,54 грн., пені з податку на додану вартість - 1800,30 грн.; з податків, що не віднесені до іншої категорії (штрафні санкції), у розмірі 42320,62 грн., по пені - 243,49 грн.; зі збору на розвиток виноградарства у сумі 2104,00 грн. і пені зі збору у розмірі 36,02 грн.; з податку з доходів найманих працівників (по акту перевірки) у сумі 748,29 грн.; по фіксованому сільськогосподарському податку 75875,58 грн. і по пені 340,57 грн.; з акцизного збору на вино у сумі 57919,25 грн. і по пені 405,51 грн.; зі збору на забруднення навколишнього середовища 688,13 грн. і з прибуткового податку у сумі 101629,57 грн. (у зв'язку із форс-мажорними обставинами) і 300699,86 грн. (стосовно якого минув строк позовної давності), у тому числі: з податку з доходів фізичних осіб станом на 31 грудня 2003 року у сумі 70521,75 грн., по прибутковому порядку у сумі 31107,82 грн. і по пені у сумі 20786,53 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказана заборгованість не була погашена позивачем в порядку статті Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки була заявлена у встановленому законом порядку відповідачем у справі про банкрутство та помилково списана на підставі рішення суду, яке було скасоване.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при винесені оспорюваної першої вимоги органом державної податкової служби були дотримані як вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) так і вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), тобто відповідач діяв у спосіб, передбачений статтею 19 Конституції України, та згідно з діючим законодавством.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ВАТ «Нижньогірський» залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2010 року та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08 лютого 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна