Ухвала суду № 35506050, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року

у справі № 2-а-6405/09/1170

за позовом Закритого акціонерного товариства «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект»

до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Кіровограді (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007981520/0 від 11 листопада 2008 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді № 0007981520/0 від 11 листопада 2008 року про застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 9449,79 грн. Присуджено на користь позивача з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року скасовано. У позові відмовлено.

В касаційній скарзі ЗАТ «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Кіровограді була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питання дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, за результатами якої складений акт № 795/1520/02498116 від 11 листопада 2008 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2008 року у розмірі 94497,90 грн., самостійно узгодженого згідно декларації № 118057 від 17 жовтня 2008 року, із затримкою на 12 календарних днів.

11 листопада 2008 року ДПІ у м. Кіровограді на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0007981520/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 12 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового з податку на додану вартість в розмірі 94497,90 грн. застосувала до позивача штрафні санкції в розмірі 10 % в сумі 9449,79 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорювань податкове повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, пов'язані із необхідністю своєчасного перерахування до бюджету суми податку на додану вартість, тоді як банк не виконав доручення позивача у зв'язку з тимчасовою неплатоспроможністю та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що сплата податку на додану вартість по декларації за вересень 2008 року в сумі 94497,90 грн. із затримкою на 12 календарних днів відбулась з причини відсутності коштів на поточному рахунку позивача, а не з вини банку, оскільки договір про відкриття депозитної лінії № 24 від 30 вересня 2005 року (в редакції договору про внесення змін № 10 від 17 липня 2006 року), укладений між позивачем та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі Філії «Кіровоградське Центральне відділення Промінвестбанку», передбачав можливість повернення коштів (депозиту) при настанні строку повернення депозиту або у випадку дострокового розірвання договору та не передбачав можливості здійснення розрахунково-касових операцій, тоді як для здійснення розрахунково-касових операцій позивачем 05 липня 2007 року у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку в особі Філії «Кіровоградське Центральне відділення Промінвестбанку» був відкритий договір банківського рахунку № 192.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем у Філії «Кіровоградське Центральне відділення Промінвестбанку» було відкрито поточний рахунок на підставі договору банківського рахунку № 192 від 05 липня 2007 року (арк. справи 7) та депозитний рахунок на підставі договору банківського депозиту № 24 від 30 вересня 2005 року (в редакції договору про внесення змін № 10 від 17 липня 2006 року) (арк. справи 9-14).

На час виникнення спірних правовідносин на депозитному рахунку обліковувались грошові кошти в сумі 2740000,00 грн.

Листом від 15 жовтня 2008 року за вих. № б/55 ЗАТ «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект» повідомило банківську установу про необхідність перерахування грошових коштів в сумі 97845,00 грн. з депозитного рахунку на поточний рахунок (арк. справи 15) та надав відповідні платіжні доручення № 691 від 21 жовтня 2008 року про перерахування коштів в сумі 97845,00 грн. з депозитного рахунку на поточний і № 690 від 21 жовтня 2008 року про перерахування вказаної суми до бюджету в рахунок сплати податку на додану вартість за вересень 2008 року (арк. справи 16).

Листом від 24 жовтня 2008 року за вих. № 04-14/454 Філія «Кіровоградське Центральне відділення Промінвестбанку» повідомила ЗАТ «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект» про тимчасову неплатоспроможність та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно постанови Правління НБУ від 07 жовтня 2008 року № 308 (арк. справи 18).

Відповідно сплата податку на додану вартість по декларації за вересень 2008 року в сумі 94497,90 грн. була здійснена позивачем за рахунок інших джерел із затримкою на 12 календарних днів.

Згідно положень статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Отже, за порушення строків, встановлених пунктами 8.1, 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує клієнта, несе відповідальність передбачену Законом.

Водночас, у відповідності до положень пункту 1.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Депозит має іншу правову природу.

Зокрема, частиною 1 статті 1058 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1060 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Аналогічні приписи містить Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, відповідно до пункту 1.8 якої (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що з поточного рахунку здійснюються розрахунково-касові операції, за договором банківського вкладу банк зобов'язаний повернути кошти вкладнику.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що сплата податку на додану вартість по декларації за вересень 2008 року в сумі 94497,00 грн. із затримкою на 12 календарних днів була здійснена з причин відсутності коштів на поточному рахунку платника, а не з вини банку.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно відзначив, що невиконання зобов'язань за депозитом, як і невиконання зобов'язань в принципі, може мати наслідком відповідальність банку, проте не виключає відповідальності платника податку за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ЗАТ «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Кіровоградський інститут «Міськбудпроект» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна