Рішення № 35505193, 25.11.2013, Господарський суд Чернігівської області

Дата ухвалення
25.11.2013
Номер справи
927/1447/13
Номер документу
35505193
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

19 листопада 2013р. справа №927/1447/13

За позовом: Комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради,

проспект Миру 49-А, м. Чернігів,14000

До відповідача: Чернігівського обласного відділення Українського Національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля,

вул. Старобілоуська, 25 А, кім.211, м. Чернігів,14017

Про стягнення 753грн. 05коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Дайнеко В.І. юрисконсульт довіреність №1 від 04.04.2012р.

Від відповідача: Пастернак Т.Г. представник довіреність №139 від 18.11.2013р., Сонник Є.Г. голова фонду

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача боргу з орендної плати в сумі 698,00грн. згідно договору №13/11 від 02.02.2011р., 22,16грн. пені, 16,39грн. 10% річних, 16,39грн. штрафу та про стягнення з відповідача на користь обласного бюджету 0,11грн. боргу з орендної плати.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання №7243 від 19.11.2013р., в якому просив приєднати документи до матеріалів справи та повідомив, що розрахунок 10% річних зроблено за наступні періоди: 24.05.2013р. - 18.06.2013р., 19.06.2013р. - 23.07.2013р., 24.07.2013р. - 20.08.2013р., 21.08.2013р. - 20.09.2013р., 21.09.2013р. - 22.10.2013р., 23.10.2013р. - 06.11.2013р., що за липень 2013р. сума 103,16грн. виставлена на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 18.06.2013р. про розподіл орендної плати, що відповідає пункту 3.6 розділу 3 Договору оренди №13/11 від 04.12.2012р.

Представник відповідача в судовому засіданні надав клопотання, в якому зазначив, що витрати на оренду приміщення та господарську діяльність відповідача фінансуються згідно Плану асигнувань загального фонду бюджету на 2013р., плану використання бюджетних коштів, затвердженому Головним управлінням праці та соціального захисту населення та погоджено Управлінням Державної казначейської служби України м. Чернігів, що відповідач своєчасно надав Розрахунки бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників та одержувачів коштів, до яких входили і витрати на оренду приміщення в сумі 698грн., розрахунки були зареєстровані та взяті на облік Управлінням Державної казначейської служби України в м. Чернігів, що витрати на оренду приміщення в сумі 698грн. за квітень-вересень 2013р. повністю профінансовані Головним управлінням праці та соціального захисту населення на розрахунковий рахунок відповідача, що відкритий в Управлінні Державної казначейської служби України в м. Чернігів. Відповідач пояснює, що після отримання коштів на розрахунковий рахунок, що відкритий в Управлінні ДКСУ в м. Чернігів, ним були подані платіжні доручення до казначейської служби України в м. Чернігів на перерахування коштів позивачу за оренду приміщення за квітень-вересень 2013р., але до цього часу грошові кошти із розрахункового рахунку відповідача за оренду приміщення не перераховані. Відповідач зазначає, що після отримання ухвали господарського суду, звернувся з листом №135 від 13.11.2013р. до Управління ДКСУ в м. Чернігів з проханням перерахувати грошові кошти за оренду приміщення та надати роз'яснення щодо несвоєчасної оплати заборгованості, що відповіді на звернення не отримано, грошові кошти позивачу не перераховані. Крім того, відповідач зазначив, що на залишок заборгованості за грудень 2011р. в сумі 0,11грн. позивач не звертав уваги, в акті звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 28.06.2013р. заборгованість в сумі 0,11грн. не була вказана, що відповідачем 14.11.2013р. позивачу була сплачена заборгованість за оренду приміщення в сумі 0,15грн., що підтверджується платіжним дорученням №30, та просить суд визнати відповідачем по даній справі Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігів, яке не перерахувало позивачу на вимогу відповідача за платіжними дорученнями кошти за оренду приміщення за квітень-вересень 2013р. і зобов'язати Управління ДКСУ в м. Чернігів виплатити судовий збір в сумі 1720,50грн.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача щодо визнання відповідачем у справі Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові, зобов'язання Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові виплатити судовий збір в сумі 1720,50грн., вважаючи його безпідставним, оскільки господарські правовідносини за договором оренди виникли у позивача з відповідачем, а не з Управлінням Державної казначейської служби України в м. Чернігові, а тому останнє немає жодного відношення до розгляду даної справи.

Суд не задовольнив клопотання відповідача про визнання відповідачем у справі Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові та зобов'язання Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові виплатити судовий збір в сумі 1720,50грн. у зв'язку з його безпідставністю, оскільки процесуальними нормами діючого законодавства не передбачено такої дії як визнання іншої юридичної особи відповідачем та Управління Державної казначейської служби України в м. Чернігові не є стороною у господарському зобов'язанні по сплаті орендної плати по договору оренди №13/11 від 02.02.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні виклав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні усно визнав позовні вимоги стосовно суми боргу в розмірі 698грн., заперечив проти стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати в сумі 0,11грн., оскільки після порушення провадження у справі вона сплачена відповідачем, заперечив проти стягнення пені, 10% річних та штрафу, судового збору, оскільки заборгованість по орендній платі виникла не з вини відповідача.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» він регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, 02.02.2011р. між комунальним підприємством «Діловий центр» Чернігівської обласної ради та Чернігівським обласним відділенням Українського національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області № 13/11.

Відповідно до умов договору орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі, що перебуває в господарському віданні комунального підприємства і знаходиться за адресою вул.Старобілоуська,25а, у м. Чернігові та у складі: приміщення, яке знаходиться на 2 поверсі (кімната №211) вищевказаної будівлі, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну) -31,6кв.м, корисною площею - 22,9кв.м, що не має окремого входу.

У відповідності до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладення договору найму.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2. статуту комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради, затвердженого наказом начальника Управління комунального майна Чернігівської області від 12.04.2011 року №35, дата реєстрації 13.04.2011 року, номер запису 10641050013001672, до статутного фонду підприємства входить і будівля за адресою м. Чернігів, вул.Старобілоуська,25а, яка закріплюється за позивачем на праві господарського відання і він має право надавати це приміщення в оренду.

Таким чином, майно, яке є предметом договору оренди, належить до комунальної власності, а тому до спірних правовідносин застосовуються як норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України так й норми спеціального законодавства - Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом № 1 прийому-передачі в оренду майна комунальної власності області, розташованого за адресою вул.Старобілоуська,25а у м. Чернігові від 02.02.2011р. (а.с.24), який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, в будівлі, що перебуває в господарському віданні комунального підприємства і знаходиться за адресою вул.Старобілоуська,25а у м. Чернігові у складі: приміщення, яке знаходиться на 2 поверсі (кімната №211) вищезазначеної будівлі, загальною площею (з урахуванням коефіцієнту перерахунку корисної площі в загальну 31,6кв.м, корисною площею 22,9кв.м, що не має окремого входу. Оціночна вартість майна складає 89745,98грн. (без ПДВ) станом на 02.07.2010р.

Додатковою угодою № 1 від 20.01.2012 р. сторони, внесли відповідні зміни до п. 10.1. договору № 13/11 від 02.02.2011р. та визначили, що договір діє з 02.02.2011р. по 31.12.2012р. включно.

Додатковою угодою № 2 від 04.12.2012 р. сторони, внесли відповідні зміни до п. 10.1. договору № 13/11 від 02.02.11р. та визначили, що договір діє з 02.02.2011р. по 31.12.2013р. включно.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата є платежем у грошовій формі, який вносить орендар орендодавцеві та до обласного бюджету на підставі рахунків незалежно від наслідків діяльності орендаря та сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі майна з орендного користування.

Відповідно до п. 3.1. договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 04.12.2012р.), орендна плата є платежем у грошовій формі, який орендар вносить орендодавцю та до обласного бюджету незалежно від наслідків діяльності орендаря і сплачується за весь термін фактичного користування майном, що визначається на підставі акту приймання-передачі в оренду та акту приймання-передачі майна з орендного користування.

Базовий розмір запропонованої орендної плати визначений згідно протоколу №2 засідання конкурсної комісії від 01.02.2011р. і становить 103,85грн. (без ПДВ). Розмір орендної плати за перший місяць оренди (лютий 2011р.) визначається шляхом множення базового розміру орендної плати на індекс інфляції за січень та лютий 2011р. ПДВ розраховується і сплачується у розмірах та порядку згідно з чинним законодавством. (п. 3.4 договору).

У п. 3.3 договору сторони домовилися, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням Чернігівської обласної ради від 16.09.2006р. зі змінами та доповненнями від 10.07.2007р.

Як вбачається із матеріалів справи, в подальшому рішенням Чернігівської обласної ради від 25.03.2011р. була затверджена Методика розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, до якої були внесені відповідні зміни згідно рішення обласної ради від 30.09.2011р.

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Розмір орендної плати змінюється орендодавцем в односторонньому порядку у випадку зміни Методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями обласної ради (п. 3.9. договору).

Рішенням Чернігівської обласної ради від 08.06.2012 р. «Про розподіл орендної плати комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради» вирішено встановити для комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради розподіл орендної плати з 1 липня 2012р. по 30 червня 2013р. у співвідношенні 75 % - комунальному підприємству, 25 % - до обласного бюджету.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 18.06.2013 р. «Про розподіл орендної плати комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради» вирішено встановити для комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради розподіл орендної плати з 1 липня 2013р. по 30 червня 2014р. включно в розмірі: 100 % орендних надходжень залишити в розпорядженні підприємства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору оренди, позивачем (орендодавцем) було виставлено відповідачу (орендарю) рахунки на сплату орендної плати за грудень 2011р., квітень 2013р.-вересень 2013р., а саме: № УА-00001376 від 31.12.2011р. на суму 0,26грн., з яких 50 % до обласного бюджету - 0,11грн., орендодавцю 0,15грн. (рахунок отриманий відповідачем 11.01.2012р.), №УА-0000387 від 30.04.2013р. на суму 130,16грн., з яких 25% до УК у м. Чернігові - 27,12грн., орендодавцю - 103,04грн. (рахунок надіслано поштою 14.05.2013р.), №УА-0000511 від 31.05.2013р. на суму 130,30грн., з яких 25% до УК у м. Чернігові - 27,16грн., орендодавцю - 103,15грн. (рахунок отримано відповідачем 10.06.2013р.), №УА-0000633 від 30.06.2013р. на суму 130,30грн., з яких 25% до УК у м. Чернігові - 27,15грн., орендодавцю - 103,15грн. (рахунок надіслано поштою 10.07.13р.), №УА-0000758 від 31.07.2013р. на суму 130,16грн., з яких 0% до УК у м. Чернігові, орендодавцю - 130,16грн. (рахунок отримано відповідачем 08.08.2013р.), №УА-0000880 від 31.08.2013р. на суму 129,25грн., з яких 0% до УК у м. Чернігові, орендодавцю - 129,25грн. (рахунок отримано відповідачем 10.09.2013р.), №УА-0001002 від 30.09.2013р. на суму 129,25грн., з яких 0% до УК у м. Чернігові, орендодавцю - 129,25грн. (рахунок отримано відповідачем 08.10.2013р.).

Факт отримання рахунків за грудень 2011р., травень, липень, серпень та вересень 2013 р. підтверджується підписом представника відповідача на рахунках про їх отримання, а направлення рахунків за квітень 2013р. та червень 2013р. підтверджується відповідними супровідними листами від 14.05.2013р. за №352-13 та від 10.07.2013р. за №490-13, фіскальними чеками від 14.05.2013р. та від 10.07.2013р.

Також, сторонами підписано та скріплено печатками акти надання послуг № УА-0001376 від 31.12.2011р. на суму 0,26грн., №УА-0000387 від 30.04.2013р. на суму 130,16грн., №УА-0000511 від 31.05.2013р. на суму 130,30грн., №УА-0000633 від 30.06.2013р. на суму 130,30грн., №УА-0000758 від 31.07.2013р. на суму 130,16грн., №УА-0000880 від 31.08.2013р. на суму 129,25грн., №УА-0001002 від 30.09.2013р. на суму 129,25грн.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У п. 3.6. договору сторони встановили, що орендну плату орендар зобов'язаний перераховувати щомісячно, у 10-денний термін після офіційного повідомлення про індекс інфляції за минулий місяць згідно виставлених рахунків орендодавцем шляхом перерахування на поточні рахунки орендодавця та обласного бюджету у співвідношенні встановленому Методикою розрахунку та порядком використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області або в іншому порядку, встановленому рішенням обласної ради.

Так, офіційне повідомлення про індекс інфляції: за грудень 2011р. здійснено в газеті «Урядовий кур'єр» № 4 від 11.01.2012р., за квітень 2013р. - в газеті «Урядовий кур'єр» № 83 від 14.05.2013р., за травень 2013р. - в газеті «Урядовий кур'єр» № 102 від 08.06.2013р., за червень 2013р. - в газеті «Урядовий кур'єр» № 121 від 10.07.2013р., за липень 2013р. - в газеті «Урядовий кур'єр» № 142 від 08.08.2013р., за серпень 2013 р. - в газеті «Урядовий кур'єр» № 163 від 10.09.2013р., за вересень 2013р. - в газеті «Урядовий кур'єр» № 184 від 09.10.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За приписами ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місяці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, згідно рахунку та акту надання послуг № УА-0001376 від 31.12.2011р. відповідач зобов'язаний був розрахуватися в термін до 23.01.2012р. включно; згідно рахунку та акту надання послуг № УА-0000397 від 30.04.2013р. - до 24.05.2013р. включно; згідно рахунку та акту надання послуг № УА-0000511 від 31.05.2013р. - до 18.06.13.2013р. включно; згідно рахунку та акту надання послуг № УА-0000833 від 30.06.2013р. - до 22.07.2013р. включно; згідно рахунку та акту надання послуг № УА-0000758 від 31.07.2013р. - до 19.08.2013р. включно; згідно рахунку та акту надання послуг № УА-0000880 від 31.08.2013р. - до 20.09.2013р. включно; згідно рахунку та акту надання послуг № УА-0001002 від 30.09.2013р. - до 21.10.2013р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по сплаті орендної плати не виконав. Заборгованість відповідача на день подання позову становила 698,11грн. Після порушення провадження у справі відповідач платіжним дорученням №30 від 12.11.2013р. перерахував 0,15грн. боргу за оренду приміщення згідно рахунку №УА-0001376 від 31.12.2011р.

Оскільки, заборгованість в сумі 0,11грн. відповідачем сплачена, спір між сторонами в цій частині врегульовано, предмет спору відсутній, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на корить обласного бюджету боргу по орендній платі у сумі 0,11грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 698,00грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, борг в сумі 698,00грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 22,16грн. пені за період з 24.05.2013р. по 06.11.2013р.

Пунктом п. 3.7. договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 04.12.2012р.) передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 2.9. Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, затвердженої рішенням обласної ради від 25.03.2011 року (із змінами, внесеними рішенням обласної ради від 30.09.2011р.), пеня за несвоєчасну сплату орендної плати зараховується орендодавцю.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати орендної плати, але враховуючи, що при нарахуванні пені за рахунком-фактурою № УА-0001376 від 31.12.2011р. зі строком оплати до 23.01.2012р. включно за прострочення оплати 0,11грн. орендної плати в період з 24.05.2013р. по 06.11.2013р. позивачем не були враховані положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, іншого строку нарахування пені, ніж зазначено у ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, у договорі оренди №13/11 від 02.02.2011р. не передбачено, то визначений позивачем період з 24.05.2013р. по 06.11.2013р. для нарахування пені за прострочку сплати орендної плати у сумі 0,11грн. перевищує 6 місяців і тому не відповідає вимогам закону, і, як наслідок, розрахунок пені є невірним.

Окрім того, при розрахунку пені позивачем було невірно визначено період нарахування пені за прострочку сплати орендної плати за квітень 2013р. та, відповідно, прострочка виконання зобов'язання по сплаті орендної плати виникла з 25.05.2013р., а не з 24.05.2013р. як зазначає позивач, оскільки 24.05.2013р. це останній день строку для сплати орендної плати за квітень 2013р. по рахунку №УА-000397 від 30.04.2013р.

За перерахунком господарського суду за прострочення оплати вартості оренди за квітень-вересень 2013 року відповідач повинен сплатити на користь позивача 22,10грн., тобто позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 22,10грн. В решті стягнення пені вимоги позивача задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Позивач, посилаючись на п.3.10 додаткової угоди №2 від 04.12.2012р., просить стягнути з відповідача штраф у сумі 16,39грн., нарахований за період прострочки сплати відповідачем орендної плати з 24.05.2013р. по 06.11.2013р.

Згідно ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Як вбачається із наведеного у позовній заяві розрахунку штрафу, позивачем проводено нарахування штрафу у розмірі 10% річних за кожний день прострочки від суми боргу.

Відповідно до п.3.10 (в редакції додаткової угоди №2 від 04.12.2012р.) у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Штрафом за визначенням, наведеним у статті 546 Цивільного кодексу, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Дослідивши зміст п.3.10 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 04.12.2012р.), суд доходить висновку, що ні умовами договору, ні приписами діючого законодавства не передбачено нарахування штрафу за кожний день прострочки від суми заборгованості, штраф підлягає одноразовому нарахуванню від суми заборгованості, за умови, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці.

Враховуючи, що на день звернення до господарського суду з позовом період простроченої заборгованості відповідача, як Орендаря, по орендній платі за липень 2013р. на суму 130,16грн., за серпень 2013р. на суму 129,25грн. та за вересень 2013р. на суму 129,25грн. становив менше ніж три місяці, тому суд доходить висновку про безпідставність нарахування штрафу за прострочку сплати вищевказаних сум орендної плати.

З огляду на вище викладене суд доходить висновку, що штраф підлягав нарахуванню у сумі 30грн.95коп. (309,45грн. х 10%=30,95грн.).

Однак враховуючи, що позивач визначив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 16,39грн., що не перевищує розміру штрафу який підлягає нарахуванню, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 16,39грн. підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 16,39грн. 10% річних згідно п.9.4 договору за період прострочки сплати орендної плати з 24.05.2013р. по 06.11.2013р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.4. договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, орендар повинен сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми.

Дослідивши наведений позивачем розрахунок 10% річних та приймаючи до уваги визначення позивачем періодів нарахування 10% річних щодо прострочки оплати відповідачем орендної плати по кожному рахунку, суд встановив що позивачем визначено період нарахування 10% річних від суми заборгованості 103,15грн. з 24.05.2013р. по 18.06.2013р. при цьому провівши фактичне нарахування тільки за 16 днів, в той час як фактична кількість днів прострочки у період з 25.05.2013р. (день виникнення прострочки оплати орендної плати за квітень 2013 року) по 18.06.2013р. становить 25 днів. Оскільки вказана арифметична помилка позивача при визначенні кількості днів прострочки із сплати відповідачем орендної плати не призвела до безпідставного збільшеного нарахування 10% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 10% річних за період прострочки з 25.05.2013р. по 06.11.2013р у сумі 16,39 грн. підлягають задоволенню.

Суд не прийняв до уваги заперечення відповідача проти позову в частині стягнення пені, штрафу та 10% річних, судового збору виходячи за наступного.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Умовами договору оренди за №13/11 від 02.02.2011р. та додатковими угодами до нього не передбачено залежність оплати відповідачем орендної плати від бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Враховуючи викладене, та те, що взаємовідносини відповідача з Державною казначейською службою України в м. Чернігові не є предметом даного спору, а тому відсутність бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Згідно частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, заборгованість по орендній платі не сплатив суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з орендної плати в розмірі 698грн. 00коп., 22грн. 10коп. пені за прострочення сплати орендної плати, 16грн.39грн. штрафу та 16грн.39коп. 10 % річних. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1720,36грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231, 232, 283 Господарського кодексу України; ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 546, 549, 625, 626, 629, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України; ст.ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; ст.ст. 22, 33, 34, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 00грн.11грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3 Стягнути з Чернігівського обласного відділення Українського Національного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля (вул. Старобілоуська, 25 А, кімната, 211, м. Чернігів, р/р 2600201762688 в «Укрексімбанк» м. Чернігові, МФО 353649, ідентифікаційний код 21390531) на користь комунального підприємства «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (проспект Миру 49-А, м. Чернігів, п/р 26005000183323 в АТ «ФІДОКОМБАНК» м. Київ, МФО 380009, ідентифікаційний код 33469496) 698грн.00коп. боргу з орендної плати; 22грн.10коп. пені; 10% річних у сумі 16грн.39коп., штрафу у сумі 16грн.39коп., 1720грн. 36коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 25.11.2013р.

Суддя Н.Ю.Книш

Попередній документ : 35505161
Наступний документ : 35505219