Рішення № 35505130, 19.11.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2013 р. Справа № 914/3538/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія - Новояворівськ», м. Новояворівськ, Яворівського району, Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно - виробнича компанія «Львівхолод», м. Львів

про стягнення заборгованості за договором постачання у розмірі 22 548, 19 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Будка І.І. - представник за довіреністю від 30.12.2006р.;

Від відповідача: Зазуляк А.М. - предстаник за довіреністю № б/н від 22.11.2011р.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія - Новояворівськ» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно - виробнича компанія «Львівхолод» про стягнення заборгованості за договором постачання у розмірі 22 548, 19 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.09.2013р. прийнято справу до розгляду та призначено на 30.09.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 30.09.2013р. розгляд справи відкладено на 10.10.2013р. В судовому засіданні 10.10.2013р. оголошено перерву до 04.11.2013р. Ухвалою суду від 04.11.2013р. продовжено строк розгляд у справи на п'ятнадцять днів. В судовому засіданні 04.11.2013р. оголошено перерву до19.11.2013р.

В судовому засіданні 19.11.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач внаслідок не виконання договірних зобов'язань за період з грудня 2012р. по квітень 2013р. допустив заборгованість в сумі 21 538,81 грн. за отриману теплову енергію. Крім цього, за неналежне виконання умов договору просить стягнути 19,39 грн. - інфляційних втрат, 301,32 грн. - 3% річних, 688,67 грн. - пені.

В судовому засіданні 19.11.2013р. представник відповідача заперечує проти заявлених вимог та просить в позові відмовити повністю з підстав зазначених у відзиві (вх. № 42160/13 від 10.10.2013р.).

В судовому засіданні 19.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

06.02.2007р. між Товариством з обмежено відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівська» (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгівельно - виробнича компанія «Львівхолод» Магазин № 23 по вул. Січ.Стрільців, 20 м. Новояворівськ (споживач, відповідач у справі) було укладено договір про постачання теплової енергії №21/219 (надалі по тексту - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію у необхідній йому кількості, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін.

Приміщення магазину за адресою вул. Січ.Стрільців, 20 м. Новояворівськ належить відповідачу на праві приватної власності (свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 30.05.2011 року).

Відповідно до п.2.1. Договору, користування тепловою енергію допускається тільки на основі Договору між Постачальником і Споживачем. Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах, передбачених додатком № 1, у вигляді гарячої води на опалення і гаряче водопостачання.(п.2.2.)

Розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника за фактично спожиту теплову енергію на підставі рахунків - фактур до 20 числа, наступного за звітним місяцем (п.6.1.Договору).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а відповідач, внаслідок невиконання договірних зобов'язань за період з грудня 2012р. по квітень 2013р. допустив заборгованість в сумі 21 538,81 грн. за отриману теплову енергію, що підтверджується видатковими накладними, підписаними позивачем.

14.05.2013р. з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 13.05.2013р. з пропозицією погасити заборгованість.

Крім цього, за неналежне виконання умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п.6.6. Договору пеню в сумі 688,67 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 301,32 грн. та 19,39грн. інфляційних втрат.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє протягом одного року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін. (п.п. 8.1.,8.2. Договору).

Відповідно п.п.1.1. додатку №3 до Договору №21/219 від 06.02.2007р. Енергопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії Споживачу в разі письмового звернення Споживача про припинення теплопостачання.

Відповідач звернувся листом 23.07.2012р. вих. №2141 до позивача про розірвання Договору №21/219 на постачання теплової енергії і від'єднання від будинкової системи опалення магазину «Рукавичка» за адресою: м.Новояворівськ, вул. Січ.Стрільців, 20 у зв'язку з технологічним (альтернативним) видом опалення.

В поясненнях, поданих позивачем до позовної заяви (вх.45749/13 від 31.10.2013р.) зазначено, що Споживач, як сторона договору може відмовитись від послуг з постачання теплової енергії і розірвати договір, попередивши іншу сторону у встановлені договором терміни і порядок. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється (п.п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.20005р. № 630).

31.08.2012р. відповідач звернувся до позивача з листом вих. № 2565, в якому просив видати технічні умови на встановлення вузла обліку теплової енергії в магазинні «Рукавичка» ТзОВ ТВК «Львівхолод» за адресою: м. Новояворівськ, вул. Січ. Стрільців, 20.

До матеріалів справи долучено технічні умови № 1577 від 17.09.2012р., видані позивачем на встановлення вузла обліку споживання теплової енергії для магазину «Рукавичка» ТзОВ «Львівхолод» вул. Січ. Стрільців,20 м. Новояворівськ та додаток №1 та додаток № 2 до технічних умов на встановлення вузла обліку теплової енергії, підписані позивачем та скріпленні печатками. Таким чином, позивач визнає можливість технічного відключення від централізованого теплопостачання.

Листом від 16.11.2012р. вих.№3612 відповідач просив позивача у трьохденний термін направити представника для складання акту про від'єднання приміщення магазину «Рукавичка» ТзОВ «Львівхолод» за адресою: м. Новояворівськ, вул. Січ. Стрільців, 20, від централізованої системи опалення. Також повторно просив розірвати Договір № 21/219 про постачання теплової енергії по зазначеному об'єкту. Опалення відбувається за рахунок встановленого технологічного обладнання.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію,пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві(абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання,що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі по тексту - Закон) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.2-5 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 19 цього ж Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є :власник, споживач, виконавець, виробник.

Стаття 26 цього ж Закону у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, установленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до п.п.1,5 ч.3 статті 20 та п.3 ч.2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст.ст.11,509 ЦК України та ч.1 статті 19, п.п.1,5 ч.3 статті 20, п.3 ч.2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між сторонами по справі (виконавцем та споживачем), як учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг та надати його на підписання споживачу.

Відповідно до ч.1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Недотримання позивачем вимог ч. 2 статті 188 ГК України не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача та вирішити спір в судовому порядку, викладено у постанові Вищого господарського суду України від 12 червня 2012 року у справі № 17/5005/8502/2011.

Така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року

Відповідач листом від 16.11.2012р. вих.№3612 повторно просив позивача розірвати Договір № 21/219 про постачання теплової енергії по зазначеному об'єкту. Оскільки до суду про розірвання Договору він не звертався, а розірвання Договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором (ч.1 статті 651 Цивільного кодексу України), а інше не встановлено, суд дійшов висновку, що повідомлення про розірвання Договору, а відповідно про припинення зобов'язань необхідно оцінювати як волевиявлення відповідача на припинення договірних стосунків, здійснене на підставі п.п.8.1., 8.2. Договору, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє протягом одного року, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

Таке право споживача передбачене ст. 26 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та п. 24 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.20005р. № 630. Технічну можливість відключення від централізованого опалення передбачено позивачем ТУ № 1577 від 17.09.2012р.

Таким чином, суд констатує, що відповідно до п. 8.2. Договору та п.1.1. додатку № 3 до Договору, Договір № 21/219 від 06.02.2007р. припинив свою дію 06.02.2013р. і відповідно відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати у строки, визначенні п.6.1. Договору, за постачання теплової енергії до 06.02.2013р.

Слід зазначити, що у матеріалах справи є Акт, затверджений в.о. директора КП «Новояворівськжитло»( вих.№52 від 25.01.2013р.) про від'єднання станом на 02.01.2013 року магазину «Рукавичка» ТзОВ «Львівхолод» вул. Січ. Стрільців,20 м. Новояворівськ від мережі централізованого опалення будинку. Однак він не містить погодження і дозвіл позивача на відключення від централізованого опалення. А тому немає підстав для звільнення від оплати послуг під час дії Договору до моменту його припинення, а саме 06.02.2013 року. Актами законодавства спростовується висновок про обов'язок відповідача оплачувати фактично надані послуги на позадоговірних засадах. А тому обраний позивачем спосіб захисту до правовідносин після припинення договору, так як позивачем названо статтю 193 «Загальні умови виконання господарських договорів» Господарського кодексу України як підставу стягнення боргу за договірними зобов'язаннями, не відповідає фактичним обставинам справи.

Позивачем не подано суду належних та допустимих доказів, щодо укладення нового договору на постачання теплової енергії. Крім цього, вбачається, що позивачем видано відповідачу технічні умови № 1577 від 17.09.2012р. на встановлення вузла обліку споживання теплової енергії для магазину «Рукавичка» ТзОВ «Львівхолод» вул. Січ. Стрільців,20 м. Новояворівськ та додаток №1 та додаток № 2 до технічних умов на встановлення вузла обліку теплової енергії, підписані позивачем та скріпленні печатками. На думку суду, позивачем необґрунтовано покладено на відповідача як споживача послуг з теплопостачання обов'язок їх сплачувати після припинення Договору. Доказів отримання теплопостачання після припинення Договору позивачем суду не надано.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з пунктом 5.1. Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, які встановлюються на тепловому вводі Споживача або рахунковим способом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, суд приходить до висновку, що стягненню підлягає заборгованість відповідача перед позивачем за постачання теплової енергії з грудня 2012р. по 06.02.2013р. згідно Договору., а саме 10 709,05 грн.(4955,70 грн. грудень + 4738,03 грн. січень + 1015,32 грн. (4738,03/28днів місяця = 169,22 грн.; 169,22 *6днів= 1015,32). В частині 10 829,76 грн. слід відмовити.

Відповідно до п.6.6. Договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію у п.6.1 Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, окрім суми заборгованості пеню згідно чинного законодавства.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

За змістом ч.3 статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Суд здійснивши перерахунок пені з врахуванням, частково задоволення позовних вимог, в межах заявлених позивних вимогах, прийшов до висновку що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 21.03.2013р. по 31.08.2013р. в сумі 65,59 грн., а в частині стягнення пені в сумі 623,08 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних, з врахуванням, частково задоволення позовних вимог та ч. 5 статті 254 ЦК України, встановив, що стягненню підлягає 3% річних в сумі 178,88 грн., а в частині стягнення 122,44 грн. 3% річних слід відмовити.

При перерахуванні розміру інфляційних втрат суд виходив з такого.

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат з врахуванням частково задоволення позовних вимог, встановив відсутність інфляційних втрат за період, за який просить стягнути відповідач.

Відповідно, в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 19,39 грн. слід відмовити.

Згідно з статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1, 19, 20, 21, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 179, 188, 193, 230, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 254, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - виробнича компанія «Львівхолод» ( 79034, місто Львів, вулиця Угорська, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи 01553681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» (81053, львівська область, яворівський район, місто Новояворівськ, вулиця Богдана Пасічника, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 32789941) 10 709,05 грн. - основного боргу, 65,59 грн. - пені, 178,88 грн. - 3% річних та 835,79 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволені решти позовних відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.11.2013 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Коссак С.М.