Рішення № 35504749, 20.11.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/10407/13-ц

№ 2/243/3807/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Ляшко О.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Науково-дослідницький інститут високих напруг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ДП «НДФВН» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона працювала у відповідача на посаді прибиральницею приміщень. Згідно наказу № 23 від 21 березня 2011 року вона була звільнена з посади на підставі ст.. 38 КЗОТ України. На час звільнення відповідач не виплатив всіх сум, а тому просить стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 3921 грн. 98 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 22 березня 2011 року по день винесення рішення та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, подала до суду письмові заперечення та пояснила, що відносно даного підприємства в даний час відкрита справа про банкрутство та триває ліквідаційна процедура. У відповідності до ухвали Господарського суду Донецької області від 20 грудня 2011 року Господарським судом була винесена ухвала, яка набрала законної сили та якою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1. В звязку з цим, вважає, що справу в частині стягнення заробітної плати слід закрити, оскільки вже є рішення між тими самими сторонами про той самий предмет. Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, вважає, що в даній частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, в звязку з тим, що по відношенню до підприємства відкрита процедура банкрутства та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Підприємство також не мало можливості сплачувати кошти, у звязку з тим, що на рахунки був накладений арешт. Вважає, що вини підприємства немає, а тому слід в цій частині позову відмовити. Щодо моральної шкоди, також вважає, що позивачка не обгрунтувала вказану вимогу, а тому підстав для її задоволення немає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд позов задовольняє частково, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у відповідності із записами в трудовій книжці ОСОБА_1, вона працювала у відповідача в період з 06 жовтня 2008 року по 21 березня 2011 року. Звільнена з підприємства згідно наказу № 23 від 21 березня 2011 року. Станом на 16 серпня 2013 року заборгованість по заробітній платі становить 3291 грн. 98 коп., що підтверджується довідкою № 03-83 від 16 серпня 2013 року.

Наведені обставини сторонами не оспорюються та ними визнаються.

В ч. 1 ст. 116 КЗпП України, вказується що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається із ухвали Господарського суду Донецької області від 22 серпня 2011 року, щодо відповідача порушено справу про банкрутство. Ухвалою суду від 20 грудня 2011 року затверджено реєстр боржників, до якого включена і позивачка ОСОБА_1 і з боргом, яка складає суму заборгованості по заробітній платі в сумі суду 3291 грн. 98 коп.

Разом з тим, на думку суду затвердження реєстру заборгованості по заробітній платі не є остаточним рішенням суду про стягнення цієї заборгованості, а тому суд ставиться критично та не приймає до уваги доводи відповідача, що справа в цій частині підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 3291 грн. 98 коп.

Відносно строку звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, то у відповідності із рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення моральної шкоди, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений, що стверджується довідкою довідкою № 03-83 від 16 серпня 2013 року. Крім того, у відповідності із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

До того ж, частиною пятою ст 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII Оплата праці вказаного Кодексу. Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка повязана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведенного вище Закону України на ці правовідносини не поширюються. В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що оскільки фактичний розрахунок із позивачем на день звернення його до суду із позовом не проведений, відсутність вини відповідача у її невиплаті не доведена, середній заробіток за весь час затримки розрахунку підлягає до виплати.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Вираховуючи середній заробіток за весь час затримки розрахунку, суд виходив із довідки відповідача, з якої вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати позивачки становив 29 120 грн. 00 коп.(45 грн. 50Х20 дн.Х31 міс).

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Щодо застосування законодавства про моральну шкоду, суд приходить до висновку, що оскільки несплата заробітної плати триває по даний час, правопорушення є триваючим, а тому норми ст. 237-1 КЗпП України розповсюджуються на дані правовідносини.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов'язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні - порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачкою законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивачка не мала можливості вести нормальний спосіб життя, змушена була докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В зв'язку з цим, суд стягує з відповідача на користь позивачки моральну шкоду в сумі 1000 грн., оскільки зазначена нею в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких вона зазнала.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 458 грн. 80 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-

Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «науково-дослідницького інституту високих напруг», р/р 26004187845001, у філії відділення ПАТ КБ «Приват Банк» м. Краматорськ МФО 335548, код ЄДРПОУ 00130441, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі в сумі 3921 (три тисячі двадцять девять ) грн. 98 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 29120(двадцять дев'ять тисяч сто двадцять) грн.00 коп., моральну шкоду в сумі 1000(тисяча)гривень.

В решті позову відмовити.

Рішення в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.

Стягнути з державного підприємства «науково-дослідницького інституту високих напруг», р/р 26004187845001, у філії відділення ПАТ КБ «Приват Банк» м. Краматорськ МФО 335548, код ЄДРПОУ 00130441 458 (чотириста пятдесят вісім ) грн.80 коп. судового збору в прибуток держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 25 листопада 2013 року.

Головуюча-суддя: ОСОБА_3