Ухвала суду № 35502932, 24.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2013 р. справа № 804/2506/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічого акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську Державної податкової служби від 04 лютого 2013 року №0000032300 та №0000022300.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у місті Дніпропетровську ДПС від 25.12.2012р. №594 працівниками цього органу державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Комбінат "Придніпровський" з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Сан-Сет" за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р., з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.06.2010р. по 30.09.2010р.

За результатами означеної перевірки було складено акт №43/23-0/01528186 від 24.01.2013р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість на загальну суму 2180528грн., а також порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, з урахуванням п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті чого останнім занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 5996464грн.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у місті Дніпропетровську ДПС 04 лютого 2013 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000032300, яким ПАТ "Комбінат "Придніпровський" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2725660грн., з яких за основним платежем - 2180528грн. та за штрафними санкціями - 545132грн., а також податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000022300, яким ПАТ "Комбінат "Придніпровський" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 7495580грн., з яких за основним платежем - 5996464грн. та за штрафними санкціями - 1499116грн. (т.1 а.с.10-13).

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що згідно до п.4.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) (чинного на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовим витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачається, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, також чинного на час виникнення спірних правовідносин по операціях позивача з ТОВ "Сан-Сет" та ФОП ОСОБА_1, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 того ж Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

П.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР передбачається, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ПАТ "Комбінат "Придніпровський" та ТОВ "Сан-Сет" було укладено договір на закупівлі молочної сировини №129 від 15.06.2010р., згідно якого ТОВ "Сан-Сет", як продавець, зобов'язувався передати у власність ПАТ "Комбінат "Придніпровський", як переробнику, молочну сировину (молоко коров'яче) в порядку і на умовах, визначених цим Договором, а переробник зобов'язувався прийняти таку продукцію та оплатити її (т.1 а.с.59-61).

На аналогічних умовах позивачем було укладено договір на закупівлі молочної сировини №119 від 20.05.2010р. з ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с.64-66).

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його вищеозначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договору закупівлі молочної сировини №129 від 15.06.2010р. з ТОВ "Сан-Сет", виписаних цим контрагентом податкових накладних, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, своду реєстру по журналу "Закупка молока" за грудень 2010 року, своду реєстру по сировині за грудень 2010 року, договору закупівлі молочної сировини №119 від 20.05.2010р. з ФОП ОСОБА_1 та протоколу узгодження ціни на молоко за 1т до цього договору, приймальних квитанцій за червень-грудень 2010 року, товарних накладних за червень-грудень 2010 року, на яких міститься штамп-перепустка із зазначенням, що усі матеріальні цінності, перераховані у теперішньому супровідному документі, перевірені і увезені на територію заводу; товарно-транспортних накладних, журналу контролю вхідної сировини (продукції) (т.1 а.с.59-251, т.2, т.3 а.с.1-198, т.4 а.с.62-73).

Також, позивачем надано суду акт списання бланків ветеринарних свідоцтв форма 2 на продукцію по ПАТ "Комбінат "Придніпровський" за 2010 рік у загальній кількості 250 штук (т.4 а.с.74).

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що оскільки обов'язок передати товар у власність позивача як переробника у пункті приймання покладається саме на продавця (ТОВ "Сан-Сет" та ФОП ОСОБА_1) що закріплено укладеними з цими контрагентами договорах, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця, а не щодо переробника товару, а відтак, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути доказом безтоварності операцій. При цьому товарно-транспортна накладна є обов'язковою саме для підтвердження витрат господарської діяльності, у разі віднесення до них витрат на транспортування товару, що позивачем не здійснювалося. А при формуванні податкового кредиту за операціями з постачання товару з віднесенням до його складу сум ПДВ, включених у вартість цього товару, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим документом.

Також, як зазначалося судом першої інстанції, в акті перевірки позивача №43/23-0/01528186 від 24.01.2013р. зафіксовано процедуру проведення розрахунків ПАТ "Комбінат "Придніпровський" з ТОВ "Сан-Сет" та ФОП ОСОБА_1 за поставлену ними продукцію, які проводилися в безготівковій формі, отже колегія суддів приходить до висновку, що необґрунтованим є думка відповідача щодо безоплатності товару, отриманого позивачем від цих контрагентів, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження такої позиції.

Судом першої інстанції було правильно вказано на те, що відповідачем не заперечується, що при оформленні податкових накладних, виписаних ТОВ "Сан-Сет" та ФОП ОСОБА_1, було дотримано вимоги п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а первинні документи по взаємовідносинам позивача з цими контрагентами відповідають вимогам, передбаченим ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Виходячи з вищевикладених обставин справи, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що витрати по цивільно-правових правочинах були понесені позивачем у зв'язку із придбанням товару для його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу. У позивача наявні всі належні первинні документи, які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового кредиту.

Посилання відповідача на вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2011р., яким ФОП ОСОБА_1 був засуджений за ухилення від сплати податків, колегія суддів не приймає, оскільки даним вироком встановлено вчинення ОСОБА_1 злочину у вигляді ухилення від сплати податку на додану вартість саме у періоди: липень, серпень, жовтень 2008 року та травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009 року, в той час, як правовідносини між позивачем та цим контрагентом відбувалися у 2010 році. Так, вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15.06.2011р. жодних обставин щодо вказаних правовідносин з позивачем не встановлювалося. Отже, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що означений вирок жодним чином не спростовує реальності операцій, здійснених ПАТ "Комбінат "Придніпровський" з ФОП ОСОБА_1.

Аналізуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 04 лютого 2013 року №0000032300 та №0000022300 законодавчо не обґрунтовані та документально не підтверджені, у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Публічого акціонерного товариства "Комбінат "Придніпровський" є цілком обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко