Ухвала суду № 35502627, 21.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р. справа № 2а/0470/14972/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Гранд" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення №0000422304 від 21.11.2012 року, №0000412304 від 21.11.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Гранд" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення №0000422304 від 21.11.2012 року, №0000412304 від 21.11.2012 року - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000422304 від 21.11.2012 р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000412304 від 21.11.2012 р.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі наказу від 19.10.2012р. №840 та згідно з п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.1 ст. 79 ПК України проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Гранд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час взаємовідносин з ТОВ «Інфо Тех Монтаж» за період листопад 2011 р., за результатами якої складено акт №4444/226/32329010 від 09.11.2012 р.

Як зазначено у висновках акту перевірки №4444/226/32329010 від 09.11.2012 р., - «перевіркою встановлені порушення ПП «Гранд»: 1) ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України - завищено податковий кредит у деклараціях з ПДВ всього на суму 765130,00 грн., у т. ч. за листопад 2011 р. на суму 118332,80 грн., за грудень 2011 р. на суму 646797,20 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 765130,00 грн., у тому числі за листопад 2011 р. на суму 118332,80 грн., за грудень 2011 р. на суму 646797,20 грн.; 2) п. п 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України - не включено до складу доходів за ІV квартал 2011 р. суму 4590780,00 грн. - вартість отриманих товарів (з ПДВ), що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього, тим самим занижено податок на прибуток за ІV квартал 2011 р. у сумі 1055879,40 грн».

На підставі акту перевірки №4444/226/32329010 від 09.11.2012 р. відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000412304 від 21.11.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання Позивача за платежем податок на додану вартість на суму 956412,50 гривень, в тому числі за основним платежем на суму 765130,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 191282,50 гривень, за порушення ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України; №0000422304 від 21.11.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання Позивача за платежем податок на прибуток на суму 1319849,25 гривень, в тому числі за основним платежем на суму 1055879,40 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 263969,85 гривень, за порушення п. п 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 листопада 2011 року між ПП «Гранд» (Покупець) та ТОВ «Інфо Тех Монтаж» (Постачальник) було укладено договір постачання №ДГ-241.

На виконання Договору ТОВ «Інфо Тех Монтаж» (Постачальником) було поставлено товар на користь ПП «Гранд» (Покупця). Розрахунки між підприємствами за отриманий товар проводились шляхом передання ПП «Гранд» простого векселя серії АА №249559, номіналом у розмірі 4590780,00 грн.

01 листопада 2011 року між ПП «Гранд» (Замовник) та гр. ОСОБА_2 (Підярдник) було укладено договір підряду №3, згідно якого Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати роботу, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

На виконання цих Договорів за період листопад 2011 року було здійснено поставку товару ТОВ «Інфо Тех Монтаж» (Продавцем) та отримання його ПП «Гранд».

З акту перевірки вбачається, що нікчемність вищенаведених правочинів обґрунтована податковим органом тим, що: не підтверджено реальність проведених господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками по ланцюгу; актами документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ «Інфо Тех Монтаж» та ТОВ «Майстер Т» встановлено їх відсутність за юридичними адресами, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності та не підтвердження факту поставки товару по ланцюгу ТОВ «Майстер Т» - ТОВ «Інфо Тех Монтаж»; у позивача нібито не підтверджено факт перевезення ТМЦ оскільки у транспортних документах (товаро-транспортних накладних) зазначено водія ОСОБА_2, який на той час не працював на ПП «Гранд».

Так, згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом першої інстанції було правильно вказано на те, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На підтвердження правомірності задекларованих показників податкової звітності, реальності настання правових наслідків та наявності господарської мети по правочинам укладених з ТОВ «Інфо Тех Монтаж», позивач надав оригінали та копії наступних первинних та інших документів: реєстри виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011 р., за грудень 2011 р.; договір поставки №ДГ-241 від 01.11.2011 р.; податкові та видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; акт прийому-передачі векселя від 09.12.2011 р.; договір підряду №3 від 01.11.2011 р.

Як вже зазначалося судом першої інстанції, зі змісту вищезазначених документів, зокрема первинних, вбачається, що вони містять усі обов'язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств.

Отже, досліджені вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем відповідно до укладеного правочину.

Крім того, з наданих позивачем доказів, судом встановлено, що 05 вересня 2011 року ПП «Гранд» було укладено Договір оренди транспортних засобів №01/09/11 з гр. ОСОБА_3 на автомобіль марки КАМАЗ-54112, державний номер НОМЕР_1, 1994 року випуску, тип ТС седловий тягач і МАЗ 93866, державний номер НОМЕР_2, 1991 року випуску, напівпричіп-фургон-Е, а також 01.10.2011 р. було укладено договір суборенди об'єкту нерухомості №10/11 з ТОВ «ФОРТА-КОМ» за адресою: Дніпропетровська область, смт. Губиниха, що підтверджують наявність у позивача необхідних потужностей для здійснення ним своєї господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено наявність реальних правових наслідків та господарської мети по правочину укладеному з ТОВ «Інфо Тех Монтаж» та як наслідок доведено фактичне здійснення господарської операції по цьому правочину, а тому висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача викладені в акті перевірки, не ґрунтуються на вимогах закону, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки №4444/226/32329010 від 09.11.2012 р. не тільки не містить посилань на вину саме позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи дані обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податковим органом не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0000422304 від 21.11.2012 р. та №0000412304 від 21.11.2012 р., а тому, позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко