Ухвала суду № 35502613, 02.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/14338/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕК" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕК" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії - задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕК» та складання акту за № 1514/22-517/3612003 від 01.10.2012 р.; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, які полягають у визнанні правочинів здійснених ТОВ «НЕК» за березень-квітень 2012 року з покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України щодо проведення коригування та внесення змін до бази «АРМ автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» в Додатках 5 до декларацій ТОВ «НЕК» з податку на додану вартість без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки №1514/22-517/33612003 від 01.10.2012 року за березень-квітень 2012 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України відновити у базі «АРМ автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані на підставі акту перевірки №1514/22-517/33612003 від 01.10.2012 року, задекларовані ТОВ «НЕК» в Додатках 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-квітень 2012 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що при прийнятті постанови, яка оскаржується, мали місце порушення норм процесуального права, в частині дослідження доказів та надання їм належної оцінки, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 06.09.2012р. по 01.10.2012р. відповідно до наказу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НЕК» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень-квітень 2012 року, за результатами якої складено акт від 01.10.2012р. № 1514/22-517/33612003 (а.с.13-30 том 1).

Згідно висновків, зазначених у акті перевірки від 01.10.2012р., підприємством ТОВ «НЕК» порушено: п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2,п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, дані які відображені ТОВ «НЕК» у деклараціях за березень-квітень 2012 року з переліченими в акті контрагентами; п. 1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «НЕК» зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, враховуючи вищевикладене, не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій ТОВ «НЕК» за березень-квітень 2012 року.(а.с.29-30 том 1).

На підставі вказаного акту перевірки від 01.10.2012р. № 1514/22-517/33612003 податковою інспекцією було здійснене відповідне коригування в базі АРМі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України за березень-квітень 2012 року, що підтверджується копією відповідного листа податкової інспекції від 22.11.2012р. № 19653/10/22-218 (а.с.127 том 2).

Згідно до п.п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст.79 Податкового кодексу України також визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його повноважному представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Варто зазначити, що податковою інспекцією не було надано суду жодного доказу отримання запиту платником податку та доказів вручення наказу позивачеві або направлення його позивачеві рекомендованим листом із повідомленням про вручення. При цьому, письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки податковою інспекцією зовсім не надано.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час вчинення дій податковим органом, які передують проведенню перевірки, відповідачем не були дотримані норми п.п.78.1.1. п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, що позбавило права позивача виконати свій обов'язок по наданню до податкової служби письмових пояснень та їх документального підтвердження по господарських операціях у спірний період.

Стосовно проведення перевірки документальної невиїзної перевірки та вивчення працівниками податкової служби первинних бухгалтерських документів, колегія суддів може зазначити наступне.

П.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, передбачено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом першої інстанції було вірно підмічено, що саме зі змісту акту перевірки від 01.10.2012р. вбачається, що перевірка проведена без участі представників позивача, без пред'явлення наказу посадовій особі позивача, зазначено, що до ЄДР направлено повідомлення від 18.09.2012р. за формою 18-ОПП про відсутність за місцезнаходженням підприємство ТОВ «НЕК», перевірка проведена за податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень-квітень 2012р., Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» до декларації по ПДВ за березень-квітень 2012р., даних інформаційних ресурсів податкових органів, а саме: АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, ЦБД, ПДС ДПА України, АРМ «Бест-Звіт» ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, АС «Аудит» ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в на рівні ДПА України» (а.с.17 том 1).

Також, зі змісту акту вбачається, що дослідження податковою інспекцією будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б давали змогу зробити висновок про порушення позивачем будь-яких вимог та норм податкового законодавства України не відбулося під час перевірки, а зазначено лише, що первинні бухгалтерські документи не були надані позивачем у зв'язку з чим податковий інспектор дійшов висновку про порушення позивачем ст.185,187,188,198 Податкового Кодексу України та ст.203, 215,216, 228 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття зазначеного вище акту перевірки було не знаходження позивача за своїм місцезнаходженням та не надання позивачем на вимогу податкової інспекції первинних бухгалтерських документів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність позивача за місцезнаходженням, оскільки жодних доказів на підтвердження даного твердження суду відповідачем не було надано.

Крім того варто зазначити, що згідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні-квітні 2012р. позивачем були укладені: договір поставки від 01.03.2012р. № 01/03 за умовами якого позивач здійснював поставку взуття, сумок, аксесуарів (товару) у власність ТОВ «Торговий дім «Рекспект»; договір купівлі-продажу № 010312 від 01.03.2012р. за умовами якого позивач здійснював продаж взуття у власність ТОВ «Торговий дім «Респект-Україна»; договір № 2418 від 16.04.2012р. за умовами якого позивач як підрядник зобов'язувався виконати роботу за завданням замовника - ТОВ «Трініті»,а саме пошив спецодягу згідно специфікації №1 до зазначеного договору; договір № 01-03 поставки товару від 01.03.2012р. за умовами якого позивач здійснював поставку товару у власність ТОВ «Сапян», а саме: взуття, сумки, пакувальні пакети, аксесуари та супутні товари для них; договір оренди № 15-11а від 16.12.2011р. за умовами якого позивач орендує у ПП ОСОБА_1 приміщення загальною площею 22 кв.м. для розміщення офісних служб за адресою: АДРЕСА_1 строком дії до 31.12.2012р.; договір оренди № 6/12 від 01.03.2012р. за умовами якого позивач орендує у ТОВ «МАС Центр» складські приміщення загальною площею 1000 кв.м., які знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93. (а.с.64-65 том 1, а.с.52-56, 69-73, 97-99,100-101 том 2)

Факт реальності здійснення господарських операцій за вказаним вище договорами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: копіями реєстрів видаткових та отриманих податкових накладних; копіями видаткових накладних; копіями податкових накладних, копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 40-250 том 1, а.с. 1-101 том 2).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані вище первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивачем згідно до укладених договорів. З огляду на викладене, спростовуються доводи податкової інспекції про відсутність у позивача первинних бухгалтерських документів та відсутність у позивача виробничо-складських приміщень.

Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що є безпідставними і висновки податкового інспектора про відсутність у позивача технічного персоналу, оскільки як зазначено у самому акті перевірки від 01.10.2012р., на підприємстві позивача працювало у спірний період 10 осіб (а.с.17 том 1).

Стосовно визнання недійсними (нікчемними) правочинів між позивачем та його контрагентами у березні-квітні 2012 року згідно ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, які не спричиняють реальності здійснення господарських операцій, колегія суддів може зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковою інспекцією у акті перевірки від 01.10.2012р. зроблено висновок про те, що укладені договори між позивачем та його контрагентами у березні-квітні 2012 року вчинені без додержання вимог п.1.п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України з перевищенням своїх повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно до ст. 228 ЦК України визначається, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення. Відповідач, зробивши висновок у акті перевірки від 01.10.2012р. про недодержання позивачем вимог ст.. 203, 215, 216, 228 ЦК України, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності (недійсності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду про визнання вини позивача, відповідного вироку відносно посадових осіб контрагентів позивача також на вимогу суду не надано.

Стосовно дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень по зміні показників (коригування) податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які на підставі декларацій з ПДВ відображаються відповідачем у централізованій електронній базі податкової звітності, а саме: в базі даних, яка має назву «АРМ автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України», колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом першої інстанції, факт вчинення відповідачем дій щодо коригування відповідачем в вказаній автоматизованій системі податкових зобов'язань позивача, задекларованих позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань за березень-квітень 2012 року без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 01.10.2012р. підтверджений листом податкової інспекції від 22.11.2012р. (а.с.127 том 2)

Наказом ДПА України від 18.04.2008р. № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі контрагентів (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами ДПА від 08.12.2008р. № 765, від 30.12.2009р. № 742), затверджені Методичні рекомендації щодо такої взаємодії.

Згідно п.1.3 даного наказу для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти, а саме: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України від 17.03.2008р. № 159, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції було вірно зазначено, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в базі АРМ автоматизованого співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5, і повинні їм відповідати.

Судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що самостійна зміна відповідачем (коригування) в базі АРМ автоматизованого співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що дії податкового органу по зміні (коригуванні) задекларованих платником податків показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в базі АРМ автоматизованого співставлення можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки відображення таких відомостей з урахуванням того, що такі відомості повинні співпадати з показниками у податковій декларації платника податку, фактично формує податкові зобов'язання на майбутнє, а отже спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника, а належним способом захисту прав та інтересів платника податків у випадку незаконності таких дій повинно бути відновлення в цій базі таких показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, які задекларував платник податків.

Колегія суддів приходить до висновку, що вказані вище дії вчинені відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені дії податкової інспекції слід визнати протиправними, зобов'язавши, при цьому, відповідача вчинити дії щодо відновлення в автоматизованій системі показників податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за березень-квітень 2012р.

Що стосується позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у направленні акту перевірки від 01.10.2012р. до ДПІ, на обліку яких знаходяться контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України, колегія суддів вважає, що в цій частині позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки доказів направлення зазначеного акту до інших ДПІ позивачем суду не надано, крім того, зазначена вимога направлена на захист прав та інтересів не позивача, а на захист прав та інтересів його контрагентів, що суперечить ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом її прав свобод чи інтересів.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не можуть бути задоволені і позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій ДПІ, які полягають у відсутності за юридичною адресою ТОВ "НЕК" первинних документів; договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності, оскільки такі висновки податкового органу не породжують у позивача будь-яких прав та обов'язків, які є обов'язковими для виконання, а тому не можуть бути предметом спору у судовому порядку.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав, які б свідчили про законність та обґрунтованість вчинених ним дій, які полягають у зазначенні в акті перевірки висновків про недодержання позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, порушення позивачем ст.ст. 185,187,188, 98 ПКУ, а також дій щодо коригування в автоматизованій системі податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 01.10.2012р. задекларованих позивачем у березні-квітні 2012р.

Проаналізувавши вищевикладені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕК" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко