Постанова № 35502079, 26.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1228/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Старової Н.Е.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» та Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Продагрозбут» до Васильківської ОДПІ Київської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Своїм рішенням суд, зокрема: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області ДПС від 20 грудня 2012 року № 0000832201; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ Київської області ДПС від 20 грудня 2012 року № 0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 1 814 116, 59 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Крім того, з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог, до суду звернувся відповідач.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги відповідача необхідно відмовити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля хімічними продуктами (основний); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; змішане сільське господарство; допоміжна діяльність у рослинництві; допоміжна діяльність у тваринництві; оброблення насіння для відтворення.

На підприємстві у період з 31 жовтня 2012 року по 13 листопада 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за висновками якої, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1 897 937, 00 грн., в тому числі за ІІ кв. 2011 року на суму 480 038, 00 грн., І квартал 2012 року на суму 966 000, 00 грн., ІІ квартал 2012 року на суму 451 899, 00 грн.; занижено податок на додану вартість на 920 000, 00 грн.

На підставі зазначеного акту, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0000822201 на суму 2 252 412, 00 грн. та № 0000832201 на суму 1 380 000, 00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як було вірно визначено судом першої інстанції, в даній адміністративній справі йдеться про наступні чотири групи порушень.

1. Неправильне формування собівартості товару.

Так, ТОВ «Продагрозбут» у ІІ кварталі 2012 року здійснювало продаж кукурудзи, придбаної у ТОВ «Стіомі Холдінг» за ціною нижчою первісної вартості.

2. Отримання товарів безоплатно.

Позивачу у квітні 2012 року поставлено товариством «Єва плюс 2010» засоби захисту рослин на загальну суму 10 035 199, 00 грн. Станом на 01 червня 2012 року кредиторська заборгованість ТОВ «Продагрозбут» перед ТОВ «Єва плюс 2010» склала 2 083 328, 00 грн. Згідно договору переуступки права вимоги від 18 червня 2012 року №18-06/2 кредитор ТОВ «Єва плюс 2010» передає новому кредитору ТОВ «УЛИСС.Н» право вимагати від боржника ТОВ «Продагрозбут» виконання усіх невиконаних зобов'язань. Однак 01 серпня 2012 року ТОВ «УЛИСС.Н» визнано банкрутом, про що до ЄДР внесено запис 06 серпня 2012 року. Вимоги щодо погашення боргових зобов'язань у ході судового провадження справи про банкрутство арбітражним керуючим до позивача не висувались, тому отримані останнім товарно-матеріальні цінності (засоби захисту рослин) на суму 2 083 328, 00 грн. кваліфіковано ДПІ як отримані без оплати.

Відповідачем зафіксовано порушення п.135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у зв'язку із не включенням вказаної суми до доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

3. Включення до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів витрат, які не підтверджені первинними документами.

Васильківською ДПІ від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС отримано акт від 10 листопада 2011 року №1366/3-23-20-36285433 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ферзь-транс» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року», згідно якого наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Ферзь-Транс» за період із квітня по липень 2011 року, оскільки директор цього підприємства Єрілін Олег не перетинав державний кордон України у період з 01 січня 2009 року по теперішній час.

Встановлено порушення п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

4. Безпідставне віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування із податку на прибуток та до податкового кредиту.

ТОВ «Стіомі Холдінг» укладено із ТОВ «Продагрозбут» договір від 22 лютого 2012 року № 22022012/1, відповідно до якого перше поставляє останньому 3000 тон кукурудзи на суму 5 520 000, 00 грн., у тому числі ПДВ 920 000, 00 грн. При проведенні оплати між такими контрагентами укладено угоду про залік взаємних вимог від 22 лютого 2012 року № б/н, за якою сума заборгованості ТОВ «Продагрозбут» за кукурудзу (5 520 000, 00 грн.) зарахована у рахунок погашення заборгованості постачальника по договору права вимоги боргу.

Податковий орган стверджує, що поставка кукурудзи є погашенням придбаної ТОВ «Продагрозбут» заборгованості товариства «Стіомі Холдінг» перед ТОВ «Хімікл Агро», у зв'язку із чим констатує порушення п. 138.2 статті 138 та п. 198.1, п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо першої групи порушень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 статті 14 ПК України - доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За приписами п. 135.1 статті 135 цього ж Кодексу - доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Як закріплює п. 135.4 вказаної статті - дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

За правилами п. 138.6 статті 138 ПК України - собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За змістом Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 - первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів), інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Однак, яким чином неправильне визначення первісної вартості кукурудзи вплинуло на заниження доходів від її реалізації і, відповідно, податкових зобов'язань ТОВ «Продагрозбут», податковим органом не зазначається.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи наведені законодавчі норми, колегія суддів приходить до висновку, що твердження позивача є обґрунтованими, а зафіксоване порушення не потягло за собою неправильного визначення доходу і податку на прибуток. Тому доводи ДПІ в цій частині є необґрунтованими, а донарахування зобов'язань і санкцій - протиправним.

Щодо другого блоку порушень.

Висновок акту зводиться до того, що поставлений ТОВ «Єва плюс 2010» за оплатним договором товар (засоби захисту рослин) набуває режиму безоплатно отриманого.

В той же час, за змістом пп. 14.1.13 п. 14.1 статті 14 ПК України - до безоплатно наданих товарів, робіт, послуг належать: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

За договором від 29 березня 2012 року № 2903-1 ТОВ «Єва плюс 2010» у квітні 2012 року поставлено засоби захисту рослин на загальну суму 10035199 грн. Станом на 01 червня 2012 року кредиторська заборгованість ТОВ «Продагрозбут» перед ТОВ «Єва плюс 2010» склала 2 083 328, 00 грн.

За договором переуступки права вимоги від 18 червня 2012 року № 18-06/2 ТОВ «Єва плюс 2010» передало новому кредитору - ТОВ «УЛИСС.Н» право вимагати від боржника (ТОВ «Продагрозбут») виконання всіх невиконаних зобов'язань.

Однак, позивачем надано завірену копію договору переуступки права вимоги № 1607-1 від 27 червня 2012 року, за яким ТОВ «Єва плюс 2010» передає ТОВ «Амадео» право вимагати від ТОВ «Продагрозбут» виконання усіх невиконаних зобов'язань за договором № 2903-1 від 29 березня 2012 рок. Перехід усіх прав належних Кредиторові до Нового Кредитора відбувається в момент підписання цього договору. Станом на момент його укладання розмір заборгованості Боржника (ТОВ «Продагрозбут») перед Кредитором становить 2 083 328, 38 грн. Строк оплати - не пізніше 31 грудня 2012 року.

Також, в матеріалах справи міститься копія Листа ТОВ «УЛИСС.Н» від 21 червня 2012 року, адресованого ТОВ «Продагрозбут» та ТОВ «Єва плюс 2010». Зокрема, у ньому вказано про структурну та галузеву перебудову господарської діяльності у другому півріччі поточного року ТОВ «УЛИСС.Н», у зв'язку із чим останнє не зможе виконати взяті на себе зобов'язання згідно із договором № 18-06/2, укладеним згаданими підприємствами 18 червня 2012 року. Зазначено, що оскільки після укладання договору жодною із сторін не вжито будь-яких дій по його виконанню, просять визнати договір про переуступку права вимоги боргу між ТОВ «Єва Плюс 2010» та ТОВ «Уллис.Н» таким, що розірвано за згодою сторін.

Також ТОВ «Продагрозбут» подано засвідчене платіжне доручення від 12 грудня 2012 року № 359, із якого вбачається, що позивач сплатив на рахунок ТОВ «Амадео» 2 083 328, 38 грн., призначення вказаного платежу (як це вказано у дорученні): погашення заборгованості за дог. № 2903-1 від 29 березня 2012 року та дог. ППВ № 1607-1 від 27 червня 2012 року у тому числі ПДВ 20% - 347 221, 40 грн.

Колегія суддів зазначає, що реальність згаданої операції податковим органом під сумнів не ставиться, як і не заперечується дійсність наданих у ході судового розгляду документів по взаємовідносинам із ТОВ «Амадео». Відповідачем лише стверджується відсутність таких документів під час перевірки, у зв'язку із чим і фіксується порушення.

За наявності доказів сплати у платіжному дорученні та документів про переведення права вимоги на ТОВ «Амадео», доводи податкового органу про безоплатність постачання є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Факт оплати ж виключає оцінку правовідносин як безоплатних.

Тому і застосування пп. 135.5.4 статті 135 ПК України, за яким до інших доходів включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, у цьому випадку не є правомірним.

Таким чином, сума 2 083 328, 38 грн. не може бути розцінена як заборгованість, що не буде погашена, і, як наслідок, - як доходи позивача, отже і податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у цій частині. Тобто віднесення згаданої суми до витрат підприємства є правомірним.

Щодо третьої групи порушень.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що спір у цій частині зводиться до з'ясування питання про реальність чи безтоварність господарських операцій між ТОВ «Продагрозбут» та ПП «Ферзь-Транс», розв'язання якого матиме вирішальне значення для юридичної кваліфікації такого спірного моменту.

Як вбачається із договору купівлі-продажу між ТОВ «Продагрозбут» та ПП «Ферзь-Транс» від 27 травня 2011 року № 27/05/1, продавець (ПП «Ферзь-Транс») зобов'язується передати належний йому товар у власність Покупцеві (ТОВ «Продагрозбут»), а Покупець - прийняти товар та сплатити за нього. Загальна кількість товару та асортимент визначаються згідно замовлення Покупця; якість повинна відповідати сертифікатам якості; товар повинен бути затарений та упакований продавцем таким чином, щоб виключити псування або знищення його на період від передачі до прийняття.

Домовленість щодо доставки відображається у заявках. Загальна ціна договору становить 5 300 000, 00 грн., оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця до 30 грудня 2011 року, можливий розрахунок векселем.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Як передбачає п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За нормами п. 44.1 статті 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства необхідні первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження фактичного виконання зазначеного договору долучено до матеріалів справи копії первинних документів, зокрема, податкових та видаткових накладних, виписки із рахунку № 281 «Товари на складі».

Податкові накладні, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 статті 201 ПК України, відповідають вимогам, які передбачено статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Контрагент позивача на час вчинення правочинів був зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мав право видавати податкові накладні.

Необхідно зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11).

Відповідно до укладеного договору, поставка товару здійснювалася за рахунок продавця і витрати на доставку товару включені у його вартість. Позивач не контролював та не був зобов'язаний був контролювати процес доставки товару, в тому числі оформлення товарно-транспортних накладних.

Як зазначено позивачем, зважаючи на специфіку товару він перебуває у щільній герметичній упаковці заводу виробника. На даній упаковці нанесена вся необхідна документація в тому числі дані відносно маси товару як брутто так і нетто. Під час приймання товару представником позивача відносно кількості здійснювалося візуальна перевірка та підрахунок відповідно кількості каністр чи/та діжок з препаратами, які були поставлені за договором за інформацією яка зазначена на них. Передача товару за договором оформлялася шляхом підписання видаткових накладних на товар, жодних інших документів не оформлялося.

Товар за договором поставлявся партіями відповідно до наявних у позивача заявок на його придбання від кінцевих споживачів, і в більшості випадків після перевірки кількості представником позивача безпосередньо передавався за видатковою накладною та довіреністю на отримання ТМЦ кінцевому споживачу.

На поставлений товар постачальником були передані позивачу сертифікати якості на товар видані спеціалізованими організаціями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 230.18 статті 230 ПК України - забороняється без ТТН з оцінкою представника органу ДПС на акцизному складі транспортування горілки і лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу підприємства, що їх виготовляє.

В інших випадках наявність ТТН є обов'язковим тільки при автомобільних перевезеннях.

Таким чином посилання суду першої інстанції на відсутність товарно-транспортних накладних як на доказ відсутності та безтоварності господарської операцій є безпідставним.

Щодо четвертого порушення податкового законодавства.

За визначенням п. 185.1 статті 185 ПК України - об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 ПК України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 ПК України.

В силу статті 149 ПК України - податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України - витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з пп. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Отже, у цьому разі зменшення власного капіталу мало місце, тому твердження податкового органу про відсутність витрат як таких не відповідає дійсним обставинам.

Взаємозалік же вимог за правилами цивільного законодавства не може позбавляти суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту за наявності факту здійснення господарської операції, необхідних первинних документів та податкових накладних.

До того ж, згідно презумпції правомірності рішення платника податку, закріпленої пп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 ПК України у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Також, Інспекцією кваліфіковано договір про відступлення права вимоги як договір факторингу, однак за положеннями статті 1077 Цивільного кодексу України - однією із істотних ознак факторингу є передача грошових коштів в розпорядження за плату, що відсутнє у цьому випадку. Тому твердження відповідача є помилковими.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із 17 по 21 вересня 2012 року Васильківською ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Продагрозбут» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податку на додану вартість за період із 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено довідку №1070/22-04/31575363 від 27 вересня 2012 року. Порушень під час перевірки виявлено не було.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів зазначає про обґрунтованість всіх позовних вимог, заявлених позивачем в адміністративному позові.

Таким чином необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні частини позовних вимог.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0000822201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 438 295, 41 грн. - скасувати.

У скасованій частині адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Продагрозбут» - задовольнити.

Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0000822201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток у розмірі 438 295, 41 грн.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Старова Н.Е.