Ухвала суду № 35502049, 26.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3398/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Старової Н.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Інженерінг» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Комплекс Інженерінг» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 20 вересня 2012 року по 26 вересня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС на проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Комплекс Інженерінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Колективним підприємством «Альянс» за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 03 жовтня 2012 року № 299/22-50/32854643, яким встановлено наступні порушення ТОВ «Комплекс Інженерінг»:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2010 рік в сумі 6 359, 00 грн.;

- пп. 7.2.1, п. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 статті 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року в розмірі 5 087, 00 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 24 жовтня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС винесені податкові повідомлення-рішення № 0003782250, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання в розмірі 7 949, 00 грн., з якої: за основним платежем - 6 359, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 590, 00 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств, та № 0003792250, яким збільшено ТОВ «Комплекс Інженерінг» суму грошового зобов'язання в розмірі 6 359, 00 грн., з якої: за основним платежем - 5 087, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 272, 00 грн. за платежем податок на додану вартість.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі нормативні акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 - первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2010 року між ТОВ «Комплекс Інженерінг», як замовником, та КП «Альянс», як підрядником, укладено договір підряду № 1799, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними силами і матеріалами, в обумовлений договором термін, виконати комплекс робіт по ремонту підсобних приміщень портальної мийки на АЗК за адресою: м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 38-А.

Пунктом 2.2 договору визначено, що основний перелік робіт на об'єкті зазначений в локальному кошторисі, який складений підрядником та погоджений із замовником.

Між ТОВ «Комплекс Інженерінг» та КП «Альянс» погоджена договірна ціна на проведення ремонтно-будівельних робіт на АЗК 08019/0, яка станом на 01 грудня 2010 року складає 30 523, 20 грн., в тому числі ПДВ - 5 087, 20 грн.

На виконання умов договору, КП «Альянс» виписало на користь ТОВ «Комплекс Інженерінг» податкову накладну № 4610 від 10 грудня 2012 року на загальну суму 30 523, 20 грн., в тому числі ПДВ - 5 087, 20 грн.

20 грудня 2010 року між ТОВ «Комплекс Інженерінг» та КП «Альянс» підписані акт прийому виконаних будівельних робіт на АЗК 08019/0 в м. Сімферополі та довідка про вартість виконаних будівельних робіт /і затрат/ на загальну суму 30 523, 20 грн.

На підтвердження перерахування коштів на користь КП «Альянс» позивачем надано виписку по рахунку в АТ «ОТП Банк», м. Київ.

Позивачем на підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманих послуг від КП «Альянс» надано договір № 1312-10/У від 01 вересня 2010 року, укладений між позивачем, як виконавцем, та Спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер», як замовником, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи на автозаправних комплексах замовника, згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер» підписано додаткову угоду № 2 до договору № 1312-10/У від 01 вересня 2010 року, згідно якої сторони вирішили доповнити перелік автозаправних комплексів, зазначених в п. 1 додатку № 1 від 01 вересня 2010 року, автозаправним комплексом, який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 38а - 15 грудня 2010 року.

30 грудня 2010 року між позивачем та Спільним українсько-німецьким товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Кершер» підписано акт прийому виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, згідно якого позивачем виконані ремонтно-будівельні роботи в приміщенні автомийки на АЗК 08019/0 в м. Сімферополі по вул. Генерала Васильєва, 38 на загальну суму 36 230,81 грн.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження відображення спірних операцій у своєму бухгалтерському обліку та на підтвердження отримання прибутку за спірними операціями позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахункам 631 та 361.

Отже, під час розгляду справи встановлено, що зобов'язання згідно укладеного договору від 01 грудня 2010 року № 1799 виконані ТОВ «Комплекс Інженерінг» та КП «Альянс» у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами.

Крім того, контрагент позивача на час вчинення правочинів був зареєстрований у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мав право видавати податкові накладні.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), яке відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у якому визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Під час розгляду справи у письмовому провадженні відповідачем подано вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі № 123/3318/13-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22 березня 2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_4 та яким визнано ОСОБА_4 винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та призначено їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу в розмірі 68 000 гривень.

Як вбачається із вказаного вироку, впродовж 2009 року - 2010 року, ОСОБА_4 за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких проводиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_4 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), засновником яких вона була особисто, а саме: БВП «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Між тим, відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що визнання винним директора контрагента позивача не спростовує той факт, що КП «Альянс» мало належний правовий статус та могло займатись законною діяльністю.

Окрім того, необхідно зазначити, що вказана постанова жодним чином не висвітлює взаємовідносини між позивачем та КП «Альянс», а тому він не має приюдиційного значення для вирішення даної адміністративної справи.

Враховуючи зазначене, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в зазначеному акті перевірки про порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому, відповідно, протиправними є оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі такого акту перевірки.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Старова Н.Е.