Ухвала суду № 35501690, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-5165/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екологія" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Екологія" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення - рішення № 000852310 від 04 липня 2011 року, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Екологія" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення - рішення № 000852310 від 04 липня 2011 року - відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду, Приватне підприємство "Екологія" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції, не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і при прийнятті постанови, яка оскаржується, мали місце порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2011 року головним державним податковим ревізором -інспектором, інспектором податкової служби I рангу відділу перевірок платника податків управління податкового контролю юридичних осіб Чередою Анастасією Олександрівною, на підставі наказу відповідача від 16.05.2011 року №265 (а.с. 58), було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Екологія» з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ПП «ФАО», ПП «Олександрія - Пріор», ТОВ «Н.Т.К. Октан» за період з 01.12.2007 року по 28.02.2011 року. Перевірку проведено з відома директора ПП «Екологія» Перцева М.Л. та в присутності головного бухгалтера Родигіної Н.А. За результатами перевірки було складено відповідний акт №192/12-10/32412522 (а.с. 8-24).

В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено: вимоги ст. 203, 215, 216, 228, 627 Цивільного Кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг); п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 57688 грн., у тому числі за IV квартал 2007 року в сумі 25583 грн., за III квартал 2008 року в сумі 3083 грн., за IV квартал 2008 року в сумі 1563 грн., за I квартал 2009 року в сумі 6094 грн., за II квартал 2009 року в сумі 7391 грн., за I квартал 2011 року в сумі 13974 грн., за рахунок включення до складу валових витрат вартості отриманих матеріалів та послуг від ПП «ФАО», ПП «Олександрія - Пріор», ТОВ «Н.Т.К. Октан» по угодах, визначених нікчемними; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 - ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах, визнаних нікчемними всього в сумі 34971 грн., в тому числі за січень 2008 року в сумі 20466 грн., за липень 2008 року в сумі 2464 грн., за грудень 2008 року в сумі 1250 грн., за січень 2009 року в сумі 1150 грн., за лютий 2009 року в сумі 1800 грн., за березень 2009 року в сумі 1925 грн., за квітень 2009 року в сумі 2300 грн., за травень 2009 року в сумі 1713 грн., за червень 2009 року в сумі 1900 грн.; п.п. 198.1, п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -IV, в результаті чого занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах, визнаних нікчемними на загальну суму 9316 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 7011 грн., за лютий 2011 року в сумі 2305 грн..

На підставі акта перевірки від 30.05.2011 року №192/23-10/32412522 відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 04 липня 2011 року №0000852310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 36 639 грн., в тому числі: за основним платежем 32 105 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 534 грн. (а.с. 26).

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу) (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до ст..1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом першої інстанції було правильно вказано на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно до пп. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.12.2007 року між ПП «Олександрія -Пріор» (Продавець) та приватним підприємством «Екологія» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу щебеню №20/12-07. Відповідно до п. 2.1 даного договору, ціна договору складає 109 200,00 грн. (а.с. 136). На підтвердження реальності даної господарської операції позивач надав податкову накладну від 22.12.2007 року №1, квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 149), рахунок - фактуру від 22.12.2007 року №ОП - 0000001 (а.с. 153), видаткову накладну від 22.12.2007 року №ОП - 0000001 (а.с. 153).

Судом першої інстанції було вірно підмічено, що позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували факт перевезення (транспортування) щебеню, його зберігання на складі або в іншому приміщенні, як і не надав доказів використання щебеню у власній господарській діяльності. Наведені доводи свідчать про відсутність реального вчинення цих господарських операцій.

На підтвердження реальності господарських операцій з надання ПП «ФАО» послуг бульдозера позивачеві, він надав: 1) податкові накладні: від 24.04.2009 р. №24/04 (а.с. 148, 150), від 22.05.2009 р. №22/5 (а.с. 148 звор. бік, 151), від 26.06.2009 р. №26/6 (а.с. 152 звор. бік); 2) рахунки: від 24.04.2009 р. №24/04 (а.с. 150 звор. бік), від 22.05.2009 р. №22/5 (а.с. 151 звор. бік), від 26.06.2009 р. №26/6 (а.с. 152); 3) акти прийомки-передачі виконаних робіт та послуг: від 24.04.2009 р. (а.с. 150 звор. бік), від 22.05.2009 р. (а.с. 151 звор. бік), від 26.06.2009 р. (а.с. 152).

Акти прийомки-передачі виконаних робіт та послуг, надані позивачем для перевірки та до суду з метою підтвердження правомірності включення до валових витрат вартості цих послуг, мають узагальнюючий характер, не конкретні за змістом, містять формулювання, що повторюються у кожному акті. Позивач також не надав до перевірки та під час розгляду справи доказів, які б підтверджували сплату послуг та використання їх результатів у власній господарській діяльності.

На підтвердження реальності господарських операцій з надання ТОВ «Н.Т.К. Октан» послуг спецтехніки та бульдозера позивачеві за період з січня по лютий місяці 2011 р., він надав: 1) податкові накладні: від 24.01.2011 р. №24013 (а.с. 131), від 25.02.2011 р. №21 (а.с. 131 звор. бік); 2) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 24.01.2011 р. №ОУ-0024013 (а.с. 132), від 25.02.2011 р. №ОУ-0025002 (а.с. 132 звор. бік); 3) квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с. 133).

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), надані позивачем для перевірки та до суду з метою підтвердження правомірності включення до валових витрат вартості цих послуг, мають узагальнюючий характер, не конкретні за змістом, містять формулювання, що повторюються у кожному акті.

Також, за результатами перевірки ТОВ «Н.Т.К. Октан» було встановлено, що воно не має основних фондів, транспортних засобів (зокрема, спецтехніки та бульдозера) та трудових ресурсів (1 особа у 2011 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, жодного господарського договору, укладеного між позивачем та зазначеними контрагентами до суду не було надано, крім договору купівлі - продажу щебеню від 20.12.2007 р. №20/12-07 (а.с. 136).

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що відповідачем в установленому порядку доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентами, внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем неправомірно.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач правомірно визначив податкові (грошові) зобов'язання позивачеві, на підставі акта перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а отже, позовні вимоги позивача є цілком незаконними та необґрунтованими, тому, в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екологія" - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко