Постанова № 35501100, 20.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року 14:55м. ПолтаваСправа № 816/5907/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В,

представника позивача - Зайцевої Г.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-правовий центр Кондор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-правовий центр Кондор" (надалі - позивач, ТОВ "КПЦ Кондор") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та складання акту № 4452/15.2-05/34823795 від 10.06.2013 року - протиправними.

05 листопада 2013 року позивач через канцелярію суду надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області за № 0004341502/1238 від 01.07.2013 року (а.с. 14, т. 2).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що не погоджується із висновками Акту перевірки від 10.06.2012 року за № 4452/15.2-05/34823795, зокрема, щодо правочинів, здійснених між ним та його контрагентом, оскільки у нього наявні всі належним чином завірені первинні документи, які підтверджують факт поставки товару. Крім того, на вимогу контролюючого органу було надано всі податкові накладні отримані від контрагентів. Таким чином, правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча повідомлявся про час та місце судового засідання належним чином. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що документальна позапланова невиїзна перевірка щодо позивача здійснювалась по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за період з 01.06.2012 по 30.06.2012 рік. Звернув увагу, що в ході проведення перевірки було встановлено укладання позивачем цивільно-правових відносин із контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання (а.с. 32-35, т. 2).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-правовий центр Кондор" зареєстроване як юридична особа рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів 26.12.2006 року, ідентифікаційний код 34823795, перебуває на податковому обліку у відповідача з 27.12.2006 року за № 11715.

У період з 29.05.2013 року по 03.06.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-правовий центр Кондор" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по деклараціях з податку на додану вартість за травень-вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 10.06.2013 року № 4452/15.2-05/34823795, в якому відображено порушення позивачем пунктів 1 ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1,5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, а також п. 201.6 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшується податковий кредит за травень-вересень 2012 року на суму податку на додану вартість у розмірі 1069763,60 грн (а.с. 8-17, т. 1).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0004341502/1238, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1337204,51 грн, в тому числі 1069763,60 грн - за основним платежем, 267440,91 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 18, т. 1).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 01.07.2013 року № 0004341502/1238, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1337204,51 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за травень-вересень 2012 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ПП "Технорубит" (по тексту договору - Постачальник) було укладено договір поставки від 01 травня 2012 року № ДГ-000006, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення, визначаються у видатковій накладній, що є невід'ємною частиною договору. Поставка товару за даним договором здійснюється протягом 7 (семи) днів з моменту підписання. Місце здійснення поставки товару Постачальником - склад постачальника. Загальна ціна товару, що поставляється, складає суму всіх видаткових накладних, укладених відповідно до цього договору. Розрахунки згідно договору здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок. Можлива вексельна форма розрахунків (а.с. 19-23, т. 1).

На виконання вказаного договору ПП "Технорубит" виписано наступні податкові накладні, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: №1 від 31.05.2012 року, №2 від 31.05.2012 року, №3 від 31.05.2012 року, №146 від 31.05.2012 року, №148 від 31.05.2012 року, №150 від 31.05.2012 року, №152 від 31.05.2012 року, №154 від 31.05.2012 року, №156 від 31.05.2012 року, №158 від 31.05.2012 року, №160 від 31.05.2012 року, №162 від 31.05.2012 року, №164 від 31.05.2012 року, №166 від 31.05.2012 року, №168 від 31.05.2012 року, №170 від 31.05.2012 року, №172 від 31.05.2012 року, №174 від 31.05.2012 року, №176 від 31.05.2012 року, №178 від 31.05.2012 року, №180 від 31.05.2012 року, №182 від 31.05.2012 року, №184 від 31.05.2012 року, №186 від 31.05.2012 року, №188 від 31.05.2012 року, №190 від 31.05.2012 року, №192 від 31.05.2012 року, №194 від 31.05.2012 року, №196 від 31.05.2012 року, №198 від 31.05.2012 року, №200 від 31.05.2012 року, №202 від 31.05.2012 року, №204 від 31.05.2012 року, №206 від 31.05.2012 року, №208 від 31.05.2012 року, №210 від 31.05.2012 року, №212 від 31.05.2012 року, №214 від 31.05.2012 року, №216 від 31.05.2012 року, №218 від 31.05.2012 року, №220 від 31.05.2012 року, №222 від 31.05.2012 року, №224 від 31.05.2012 року, №226 від 31.05.2012 року, №228 від 31.05.2012 року, №230 від 31.05.2012 року, №232 від 31.05.2012 року, №234 від 31.05.2012 року, №236 від 31.05.2012 року, №238 від 31.05.2012 року, №240 від 31.05.2012 року, №242 від 31.05.2012 року, №260 від 31.05.2012 року, №262 від 31.05.2012 року, №264 від 31.05.2012 року, №266 від 31.05.2012 року, №268 від 31.05.2012 року, №270 від 31.05.2012 року, №272 від 31.05.2012 року, №274 від 31.05.2012 року, №276 від 31.05.2012 року, №278 від 31.05.2012 року, №280 від 31.05.2012 року, №282 від 31.05.2012 року, №284 від 31.05.2012 року, №286 від 31.05.2012 року, №288 від 31.05.2012 року, №290 від 31.05.2012 року, №292 від 31.05.2012 року, №294 від 31.05.2012 року, №296 від 31.05.2012 року, №298 від 31.05.2012 року, №300 від 31.05.2012 року, №302 від 31.05.2012 року, №304 від 31.05.2012 року, №306 від 31.05.2012 року, №308 від 31.05.2012 року, №310 від 31.05.2012 року, №312 від 31.05.2012 року, №314 від 31.05.2012 року, №318 від 31.05.2012 року, №320 від 31.05.2012 року, №322 від 31.05.2012 року, №324 від 31.05.2012 року, №326 від 31.05.2012 року, №328 від 31.05.2012 року, №329 від 31.05.2012 року, №332 від 31.05.2012 року, №334 від 31.05.2012 року, №336 від 31.05.2012 року, №338 від 31.05.2012 року, №340 від 31.05.2012 року, №342 від 31.05.2012 року, №344 від 31.05.2012 року, №346 від 31.05.2012 року, №348 від 31.05.2012 року, №350 від 31.05.2012 року, №352 від 31.05.2012 року, №354 від 31.05.2012 року, №356 від 31.05.2012 року, №316 від 31.05.2012 року (а.с. 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 47-48, 50, 52, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 131-132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 171-172, 174, 176, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, т. 1).

Дослідивши податкові накладні, виписані ПП "Технорубит" на користь позивача в результаті здійснення вказаних господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.

Згідно змісту пункту 3.3 договору поставки № ДГ-000006 від 01.05.2012 року, розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, також можлива вексельна форма розрахунків.

Отже, умовами договору поставки №ДГ-000006 від 01.05.2012 року передбачена можливість вексельної форми розрахунків, у зв'язку з чим ПП "Технорубит" прийняло в рахунок погашення заборгованості за даним договором простий вексель від 01.06.2012 року АА 1038418 на загальну суму 6418581,60 грн, що підтверджується актом прийому-передачі векселів від 01.06.2012 року (а.с. 24, т. 1) .

Зі змісту наданих представником позивача в ході судового розгляду справи пояснень слідує, що позивачем з метою досягнення економічної мети у вигляді отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності придбано у ПП "Технорубит" товарно-матеріальні цінності для подальшої їх реалізації на внутрішньому ринку України. Разом з тим, у зв'язку із падінням попиту на вказаний товар, ТОВ "КПЦ Кондор" на даний час немає змоги його реалізувати. У зв'язку із цим, з метою очікування більш сприятливих умов на ринку, між позивачем та його контрагентом ПП "Технорубит" укладено договір про відповідальне зберігання № 03/05 від 03.05.2012 року. Строк дії вказаного договору - до 31.12.2013 року (а.с. 25-27, т. 1).

Факт передачі товару від позивача до ПП "Технорубит" на відповідальне зберігання підтверджується долученим до матеріалів справи актом прийому-передачі від 31.05.2012 року, до договору №03/05 від 03.05.2012 року відповідального зберігання. Станом на час розгляду даної справи судом придбаний позивачем у ПП "Технорубит" товар продовжує знаходитись на відповідальному зберіганні у даного підприємства (а.с. 28, т. 1).

Передача придбаних ТОВ "КПЦ Кондор" товарів на відповідальне зберігання ПП "Технорубит" підтверджується також долученими позивачем до матеріалів справи картками складського обліку матеріалів, копії яких отримані останнім в результаті переписки з вказаним контрагентом (а.с. 20-28, 50, т.2).

З метою подальшого використання позивачем у господарській діяльності товару придбаного у ПП "Технорубит", позивачем направлено своїм контрагентам комерційні пропозиції із переліком товару та його ціни (а.с. 46-48, т. 2). Приватним підприємством "Паритет-А" відповідно до листа № 1 від 14.11.2013 року, копія якого долучена до матеріалів спрпави, виявлено згоду на запропоновану комерційну пропозицію позивача та заявлено про намір придбати у останнього вказаний товар (а.с. 49, т.2).

Види діяльності позивача, які визначені ним як основні, згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АБ № 399958 (а.с. 234, т.1), зокрема: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого вжитку, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, відповідають видам діяльності, які мали місце між позивачем та ПП "Тухнорубит" під час спірних правовідносин.

На підтвердження наявності у контрагента позивача - ПП "Технорубит", приміщень необхідних для зберігання товару переданого позивачем останньому згідно договору відповідального зберігання №03/05 від 03.05.2012 року, позивачем надано та судом залучено до матеріалів справи належним чином засвідчену копію договору суборенди від 01 лютого 2012 року № 01/02/12, укладеного між ПП "Технорубит" та ППФ "ГСК" (а.с. 52-55, т.2).

Як слідує з акта перевірки від 10.06.2013 року №4452/15.2-05/34823795, висновок про безтоварність господарських операцій між ТОВ "КПЦ Кондор" та ПП "Технорубит" Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує висновками акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 14.02.2013 року №218/15.3-9/36224124 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Технорубит" (код ЄДРПОУ 36224124) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення у податковому обліку за березень-грудень 2012 року".

Суд не погоджується з наведеними обґрунтуваннями контролюючого органу з огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Правовідносини з приводу проведення податковими органами зустрічних звірок платників податків деталізовані нормами Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (далі за текстом - Порядок № 1232) та нормами Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (далі - Наказ № 236).

Виходячи з положень пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, Порядку №1232 та Наказу №236, зустрічна звірка може бути проведена податковим органом в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку однозначно унеможливлює формування будь-яких висновків у акті, крім висновку про неможливість проведення такої зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій (затверджених Наказом №236) чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, яким взагалі не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій платником податків.

Однак, як слідує зі змісту акту Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 14.02.2013 №218/15.3-9/36224124 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Технорубит" (код ЄДРПОУ 36224124) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення у податковому обліку за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року", він містить висновки стосовно непідтвердження звіркою ПП "Технорубит" реальності здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ПП "Технорубит" по ланцюгу постачання (а.с. 10, т. 1).

За таких обставин, судом відхиляються посилання Кременчуцької ОДПІ на висновки, викладені у вказаному вище акті, як на підставу для висновку про безтоварність спірних господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП "Технорубит".

Крім того, суд вважає, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки від 10.06.2013 №4452/15.2-05/348237 щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП "Технорубит", не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Одним з основних завдань контролюючих органів є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статті 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів того, що внаслідок укладення договорів між позивачем та ПП "Технорубит" допущено порушення конституційних прав чи свобод людини, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, та не доведено наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано належних доказів (зокрема вироку суду) наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відтак, суд доходить висновку, що ТОВ "КПЦ Кондор", на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ПП "Технорубит", та інших первинних бухгалтерських документів, правомірно включено спірну суму ПДВ у загальному розмірі 1069763,60 грн до складу податкового кредиту травня-вересня 2012 року.

Відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 01.07.2013 №0004341502/1238 не довів, а відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Підпунктом 3 частини 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ТОВ "КПЦ Кондор" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2294,00 грн шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-правовий центр Кондор" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 01.07.2013 року № 0004341502/1238.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-правовий центр Кондор" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський