Ухвала суду № 35500811, 01.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 140/383/13-ц Провадження № 22-ц/772/2710/2013Головуючий в суді першої інстанції:Алєксєєнко В.М.Категорія: 27Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2

на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

В лютому 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилалося на те, що 3 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11367754000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 150732,16 грн. зі сплатою 14% річних на строк з 03.07.2008 року по 03.07.2015 року.

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Оскільки позичальник - відповідач ОСОБА_2, протягом тривалого часу належним чином не виконує умови кредитного договору, про що йому направлялася письмова вимога, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 228262,01 грн., а також судовий збір в розмірі 2282,62 грн.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 228262,01 грн., а також судовий збір в розмірі 2282,62 грн.

Не погодившись із рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній і просив задовольнити.

Представник позивача Сікорська Л.В. проти вимог апеляційної скарги заперечувала, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 03 липня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступник АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №113677554000, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредит - грошові кошти в розмірі 31082,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 150732,16 гривень.

Кредит надано 03 липня 2008 року та підлягає поверненню в строки і на умовах, визначених договором, проте не пізніше 3 липня 2015 року. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку в розмірі 14% річних.

У забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань в повному обсязі позичальник передав в заставу банку автомобіль HondaCivic, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 52-68).

03 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду (а.с. 70-71) до Договору про надання споживчого кредиту №1137754000 від 03 липня 2008 року (щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації), відповідно до якої перенесено строки виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за Договором, а саме: сплату процентів, нарахованих згідно умов Договору за використання кредитних коштів в сумі 349,23 доларів США в період з 01.11.2008 року по 30.11.2008 року, а також у сумі 359,69 доларів США за період з 01.12.2008 року по 31.12.2008 року, мали бути здійснені позичальником в період з мало бути здійснене позичальником в період з 30.01.2009 року по 11.12.2013 року і по 13.01.2014 року відповідно. Крім того, пунктом 1.2.2 додаткової угоди передбачено, що позичальник з дати її підписання зобов'язується повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтет них платежів в день сплати ануїтетного платежу, розмір якого складає 505 доларів США.

Отже 03.02.2009 року між сторонами було укладено не окремий кредитний договір, а додаткову угоду до кредитного договору від 03 липня 2008 року, якою здійснено реструктуризацію заборгованості за кредитним договором та змінено розмір щомісячного платежу за договором.

Вищевказана додаткова угода від 03 лютого 2009 року обліковувалася в АКІБ «УкрСиббанк» під окремим номером - 11367754001, а право вимоги заборгованості за нею, так само, як заборгованості за попередньо укладеним кредитним договором від 03 липня 2008 року №11367754000 (реструктуризованої) перейшло до ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року.

В додатку №1 до зазначеного договору - Перелік прав вимог за кредитами, вказані як договір від 3 липня 2008 року, так і договір від 3 лютого 2009 року і суми заборгованості за ними.

Зазначене спростовує посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з нього заборгованість за кредитним договором від 3 лютого 2009 року, який він не укладав.

07 квітня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту №11367754000 від 3 липня 2008 року, відповідно до якої сплату процентів, нарахованих згідно умов договору за використання кредитних коштів у доларах США в період з 01 по 31 січня 2009 року, мала бути здійснена позичальником в період з 01 по 11 лютого 2011 року, а сплата процентів, нарахованих згідно умов Договору за використання кредитних коштів у доларах США в період з 01 по 02 лютого 2009 року, здійснюється мала бути здійснена позичальником в період з 01 по 03 березня 2011 року згідно умов договору (а.с. 72).

Згідно з умовами додаткової угоди №3 від 22 грудня 2010 року до договору про надання споживчого кредиту №11367754000 від 03 липня 2008 року (щодо дострокового розірвання забезпечення за договором застави транспортних засобів) сторони домовились про припинення дії застави на рухоме майно, яке входить до складу предмету застави за договором, а саме вищевказаних транспортний засіб.

8 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначений даним Договором , АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Між сторонами виникли правовідносини, що врегульовані ЦК України.

Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 ЦК України).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

19 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» підписано акт приймання-передачі прав вимоги за кредитами, які зазначені в договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, а 06 квітня 2012 року - акт прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року (а.с. 8), в тому числі за кредитним договором від 03 липня 2008 року з позичальником ОСОБА_2, додатковою угодою від 03 лютого 2009 року.

Як випливає з наданих ПАТ «Дельта Банк» довідок заборгованість про кредитному договору №11367754000 станом на 21.01.2013 року складає 1096,51 дол. США, що еквівалентні 8764,4 грн., а за кредитним договором №11367754001 - 27461,23 дол. США, що еквівалентні 219497,61 грн., з яких тіло кредиту - 20558,53 дол. США, відсотки - 6902,7 дол. США.

Сума заборгованості підтверджується також випискою по кредитному договору ОСОБА_2 АКІБ «УкрСиббанк» (а.с. 77-84), розрахунком ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 108).

При цьому, як випливає з виписки по кредитному договору позичальника ОСОБА_2, в грудні 2010 року на його позичковий рахунок було зараховано 9040,60 доларів США, що спростовує його посилання на те, що банком було реалізовано заставний автомобіль, а кошти не спрямовані на погашення кредиту.

Не можуть бути прийняті до уваги й посилання апелянта на те, що між первісним кредитором і ПАТ «Дельта Банк» фактично було укладено договір факторингу, у зв'язку з чим суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату у будь-який передбачений законом спосіб, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Водночас, як вказано в укладеному між сторонами договорі від 8 грудня 2011 року підпункт «b» пункту 2.1 розділу 2 договору, сторони підтверджують свій намір, який полягає в тому, що транзакція передбачена цим договором, є купівлею-продажем (відступленням), і що до неї застосовуються положення українського законодавства, які регулюють купівлю-продаж (відступлення) прав вимоги.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач належними й допустимими доказами довів наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову і стягнення зазначеної заборгованості з відповідача.

Водночас відповідач не надав суду доказів відсутності такої заборгованості, іншого її розміру чи виконання свого зобов'язання первісному кредитору.

Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, правильно їх оцінив і дійшов до законного і обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 26 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.