Рішення № 35500738, 01.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 152/1527/13-ц Провадження № 22-ц/772/3054/2013Головуючий в суді першої інстанції:Гаврищук А.В.Категорія: 53 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Вінниця Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» Таганцова Богдана Анатолійовича

на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

встановила:

15 липня 2013 року ОСОБА_3 звернувся в районний суд з позовом до ПАТ «Концерн Хлібпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що з 25.07.2003 року він працював у відповідача головним інженером ВП «Ярошенське КХП» і був звільнений 01.02.2013 року за скороченням штату.

При звільненні з роботи відповідач не провів своєчасного і повного розрахунку з ним, в тому числі по заробітній платі в сумі 19890 грн. 82 коп. Вважає також, що йому належить виплата вихідної допомоги в розмірі двохмісячного середнього заробітку, тоді як виплачено лише в розмірі одномісячного заробітку, а тому заборгованість складає 3793 грн.51 коп. Оскільки відповідні виплати не проведені до часу звернення до суду, відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, і станом на 30.07.2013 року ця сума становить 22835 грн. 96 коп.

Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідно до п. 6.22, 6.40 та додатку 4 до Галузевої угоди від 25 січня 2011 року між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об'єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості та профспілкою працівників АПК України на 2011-2013 року, зареєстрованої Міністерством праці та соціальної політики України, реєстровий № 10 від 8 лютого 2011 року, мінімально гарантований посадовий оклад головного інженера, посаду якого він займав, мав становити 3821 грн. з 1 січня 2011 року, в той же час з 2010 року по час звільнення його посадовий оклад становив 2500 грн. на місяць без індексації, яка мала б проводитись в період між підвищеннями посадових окладів. Відтак на його думку відповідач щомісяця не доплачував йому заробітну плату в розмірі 1321 грн. Також йому, як працівнику який має 10 років трудового стажу на даному підприємстві мала бути виплачена вихідна допомога в розмірі двомісячної середньої заробітної плати.

Зволікання відповідача з проведенням виплат заборгованості заробітної плати, ставлять позивача та його сім'ю у скрутне матеріальне становище, що призвело до моральних страждань позивача. Нанесену позивачу моральну шкоду він оцінив у 5000 грн.

Просив стягнути з ПАТ «Концерн Хлібпром» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 19890,82 грн., вихідну допомогу в розмірі середньої заробітної плати в сумі 3793,51 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.02.2013 року по день винесення судового рішення, що на 30.07.2013 року становить 22835,96 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., а всього 51520,29 грн. та судові витрати, в тому числі витрати за надання правової допомоги.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Концерн Хлібпром» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 19890 грн. 82 коп. та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням представник ПАТ «Концерн Хлібпром» Таганцов Б.А. подав апеляційну скаргу, якою просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні представник ПАТ «Концерн Хлібпром» вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, та просив задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 19890 грн. 82 коп., та стягнення 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції посилаючись на Закон України «Про колективні договори та угоди», а також беручи до уваги умови колективного договору ВАТ «Концерн Хлібпром» виходив з того, що позивач довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем його трудових прав в частині виплати заробітної плати в розмірі не меншому, ніж встановлений галузевою угодою, і як наслідок завдання порушенням трудових прав позивача моральної шкоди.

Такий висновок суду є помилковим, зробленим без урахування всіх обставин справи, характеру спору і правовідносин, що виникли між сторонами та через неправильне застосування матеріального закону.

Судом встановлено, що з 01 листопада 2008 року позивач ОСОБА_3 був прийнятий на посаду головного інженера ВАТ «Концерн Хлібпром», де працював до 01 лютого 2013 року, коли був звільнене ний згідно наказу №14 від 01.02.2013 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, тобто у зв'язку із скороченням штату, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4-6).

Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Закон України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структуру заробітної плати (ст. 2 Закону) складають основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Зокрема, додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Статтею 97 КЗпП України визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Фактично між сторонами виник спір з приводу нарахування позивачу заробітної плати у розмірі меншому, ніж встановлено галузевою угодою між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об'єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011-2013 роки.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Так, від сторони роботодавців зазначену галузеву угоду підписали Міністр аграрної політики та продовольства України, а також уповноважені посадові особи Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор», Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Української спілки об'єднань, організацій і підприємств по виробництву продовольчих товарів «Укрпродспілка», ЗАТ «Укркондитер», Української галузевої компанії по виробництву пива, безалкогольних напоїв та мінеральних вод АТ «Укрпиво», Асоціації підприємств і організацій соледобувної промисловості України «Укрсіль», Національної асоціації виробників дитячого харчування, молочноконсервної та сокової продукції «Укрконсервмолоко», Національної асоціації виробників м'яса та м'ясопродуктів України «Укрм'ясо».

ПАТ «Концерн Хлібпром» стороною зазначеної галузевої угоди не є, а відтак її положення не є обов'язковими для відповідача.

Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що умови Колективного договору відкритого акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» порушують положення генеральних, галузевих (міжгалузевих) чи територіальних угод, які обов'язкові для даного підприємства,

Натомість письмовими доказами, які є в матеріалах справи (розрахункові листки - а.с. 9-21, виписка з особового рахунку - а.с. 54) підтверджена виплата нарахованої позивачеві заробітної плати.

Отже застосування судом першої інстанції положень пунктів 6.22, 6.40 та додатку 4 до Галузевої угоди від 25 січня 2011 року між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об'єднаннями підприємств харчової і переробної промисловості та профспілкою працівників АПК України на 2011-2013 року є безпідставним, а висновок суду про порушення прав позивача на отримання заробітної плати не менше встановленого законом розміру - необґрунтованим.

Оскільки відсутній сам факт порушення трудових прав працівника, відсутні й передбачені статтею 237-1 КЗпП України підстави для відшкодування йому моральної шкоди.

Порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» задовольнити.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.