Ухвала суду № 35500358, 05.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. справа № 2а/0470/14621/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОБР" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОБР" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ № 000082310/0 від 20 червня 2011 року;№ 0000092310 від 20 червня 2011 року; №0000152310/0 від 12 вересня 2011 року; № 0000172310 від 12 вересня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 23.05.2011р. по 31.05.2011р. фахівцями Нікопольської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Собр" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ""Колідо" за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. про що був складений акт перевірки № 504/231.34766182 від 07.06.2011 р.

На підставі акта перевірки Нікопольською ОДПІ були прийняті податкове повідомлення-рішення №0000082310 від 20.06.2011р. яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15821,36 грн. (основний платіж - 12671,41 грн., штрафна (фінансова) санкція - 3149,95 грн.). та податкове повідомлення-рішення №0000092310 від 20.06.2011р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4995,17 грн. (основний платіж - 4007,41 грн., штрафна (фінансова) санкція - 987,73 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідачем був зроблений висновок про те, що ТОВ "СОБР" включило до складу валових витрат та податкового кредиту вартість товарів (послуг) на підставі документів, що не мають статусу первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., оскільки, враховуючи нікчемність правочинів, не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

У відповідності до ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам: відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Судом встановлено, що між ТОВ "Собр" були укладені договори з ТОВ "Колідо" та з ПП "Цербер-СБ", відповідно до яких були поставлені та придбані товарно-матеріальні цінності та надано й отримано (робіт) послуги.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону визначає, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94 наведений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат та визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (який діяв на час здійснення господарських операцій) передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодекс України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Фактичність виконання договору купівлі-продажу та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами; рахунками-фактурами; видатковими накладними; податковими накладними; актами виконаних робіт (наданих послуг); платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за договорами були виконані у повному обсязі, тобто було надано і отримано послуги та товар за асортиментом, в кількості, за ціною, в строки і на умовах згідно з вказаними правочинами.

Протягом дії угод сторонами були підписано ряд видаткових та податкових накладних (додаються), в яких визначалась номенклатура, ціна і сума поставки товару, наданих послуг (робіт). Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів.

В подальшому отримані позивачем товарно-матеріальні цінності від ТОВ "Колідо" та ПП "Цербер-СБ" були використані позивачем у своїй господарській діяльності, що також підтверджується необхідними первинними документами.

Стосовно висновку відповідача, зазначеного в акті перевірки про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних в результаті господарських операцій з ТОВ "Колідо", колегія суддів може зазначити наступне.

Відповідно до п.1.3 договору купівлі-продажу № 0000056 від 01.09.2010р. між ТОВ "Собр" та ТОВ "Колідо" постачання продукції здійснюється транспортом ТОВ "Колідо".

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що згідно до п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997р., основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. .

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи є обов'язковими документами для перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Як було встановлено судом першої інстанції, перевезення товару під час виконання договору купівлі-продажу № 0000056 від 01.09.2010р. між ТОВ "Собр" та ТОВ "Колідо" здійснювалося не вантажним, а легковими автомобілями через невеликий розмір товару. У зв'язку з цим ТОВ "Колідо", як вантажовідправником не було виписано та вручено товарно-транспортну накладну ТОВ "Собр", як вантажоодержувачу.

Отже, проаналізувавши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку, відобразив у деклараціях з податку на прибуток підприємств валові витрати та валові доходи на суму вартості отриманих та оплачених товарів та послуг і правомірно на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунки постачальників.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем необгрунтовано було зроблено висновок, про порушення ТОВ "Собр" ч.1 ст. 203, 215, 228, ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим протиправно нараховано ТОВ "Собр" грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. З цього випливає, що податкові повідомлення-рішення відповідача є цілком протиправними та такими, що не підлягають скасуванню, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОБР" задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко