Постанова № 35498360, 18.11.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Справа № 803/2275/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Приходай Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Арендарчука А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ягодинської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування наказу від 01 жовтня 2013 року №206-о, поновлення на посаді старшого інспектора митного поста «Дольськ» Ягодинської митниці Міндоходів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02 жовтня 2013 року по дату ухвалення рішення у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- звільнення з роботи на підставі ст.40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) допускається лише у випадку неможливості переведення працівника, за його згодою, на іншу роботу, однак відповідачем не було запропоновано будь-якої іншої посади;

- відповідачем при винесенні оспорюваного наказу про звільнення не було враховано переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі з підстав вищої кваліфікації, наявності трьох малолітніх дітей та статусу особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи;

- повідомлення про наступне вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників митниці було оголошено позивачу 20.06.2013р., в той час як звільнення відбулось 01.10.2013р., тобто більш ніж через місяць після закінчення двохмісячного терміну попередження про звільнення;

- фактичного скорочення чисельності штату Ягодинської митниці та митного поста «Дольськ» зокрема, не відбулося, натомість на місце звільнених працівників були призначені випускники Академії митної служби України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях від 18 листопада 2013 року проти задоволення адміністративного позову заперечив та вказав, що на момент поновлення ОСОБА_1 на посаді (07 червня 2013 року) штат Ягодинської митниці Міндоходів було повністю укомплектовано, за винятком посад, призначення на які здійснюється у порядку визначеному Міністерством доходів і зборів України. Позивач був завчасно повідомлений про майбутнє вивільнення. Крім того, за правилами статті 43-1 Кодексу законів про працю України при розірванні трудового договору з службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання згода профспілкового органу не вимагається, а відтак ОСОБА_1 звільнявся без згоди профспілкового органу та був належним чином повідомлений про майбутнє вивільнення за 2 місяці. Згідно штатного розпису Ягодинської митниці на 2013 рік, затвердженого 17.01.2013р., на митному посту «Дольськ» знаходилось 5 штатних одиниць старшого інспектора, а згідно з тимчасовим штатним розписом, затвердженим 07.05.2013р., та штатним розписом на 2013 рік, затвердженим 16.10.2013р., кількість штатних одиниць старших інспекторів митного поста «Дольськ» становить 4, тобто відбулось скорочення 1 штатної одиниці (посади). На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що позивач був правомірно звільнений з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, а відтак просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю. При цьому судом враховано наступне:

Судом встановлено, що наказом Державної митної служби України від 20 серпня 2012 року №1694-к за порушення присяги державного службовця припинено перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 Наказом Ягодинської митниці від 20 серпня 2012 року №722-к оголошено наказ Державної митної служби України від 20 серпня 2012 року №1694-к.

Наказом Державної митної служби України від 01 червня 2013 року №910-к «По особовому складу митних органів» на виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2012 року у справі №2а/0370/2988/12, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2013 року, скасовано наказ Державної митної служби України від 20 серпня 2012 року №1694-к «Про припинення перебування на державній службі» та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора митного поста «Дольськ» Ягодинської митниці з 20 серпня 2012 року. Вищезазначене рішення Державної митної служби України було оголошено Ягодинською митницею наказом від 07 червня 2013 року №354-к.

Як встановлено судом та підтверджується поясненнями позивача та представника відповідача 20 червня 2013 року ОСОБА_1 був попереджений про майбутнє вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до наказу Ягодинської митниці Міндоходів від 01 жовтня 2013 року №206-о ОСОБА_1, старшого інспектора митного поста «Дольськ» Ягодинської митниці, звільнено із займаної посади з 02 жовтня 2013 року в зв'язку із реорганізацією та скороченням чисельності працівників з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Надаючи правову оцінку вищезазначеному наказу Ягодинської митниці Міндоходів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 569 Митного кодексу України, працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

При цьому у частині третій цієї статті визначено, що правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

В свою чергу стаття 30 Закону України «Про державну службу» визначає, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 161 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Оскільки відповідача було звільнено на підставі Кодексу законів про працю України, тому на спірні правовідносини поширюється положення цього кодексу.

Згідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як роз'яснено у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (частина третя статті 36 Кодексу законів про працю України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 229 (далі - Постанова) територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби реорганізовано шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців остаточно Ягодинська митниця була припинена 19 серпня 2013 року (а.с.166).

При цьому, пунктом 3 Постанови визначено територіальні органи Міністерства доходів і зборів правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються.

Як вбачається з додатка №2 «Перелік територіальних органів ДПС та Держмитслужби, які реорганізуються» Постанови, Ягодинська митниця реорганізована в Ягодинську митницю Міндоходів, тобто відповідача у справі.

Проаналізувавши вищевикладене та враховуючи роз'яснення, які викладені в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року №9, суд дійшов висновку, що у розглядуваному випадку відбулася реорганізація установи, в якій працював позивач - Ягодинської митниці в Ягодинську митницю Міндоходів, а відтак звільнення його за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України могло мати місце, якщо це супроводжувалося скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Судом встановлено, що на момент поновлення ОСОБА_1 на посаді на Ягодинській митниці діяв тимчасовий штатний розпис на 2013 рік, який затверджений заступником Міністра доходів і зборів України 07 травня 2013 року.

Згідно вищезазначеного штатного розпису на митному посту «Дольськ» Ягодинської митниці, в якому працював позивач, було передбачено 14 посад, з яких: 1 начальник митного поста, 1 заступник начальника митного поста, 5 головних інспекторів, 4 старших інспектори та 2 інспектори.

Як вбачається з матеріалів справи, після звільнення позивача із займаної посади заступником Міністра доходів і зборів України 16 жовтня 2013 року затверджено штатний розпис Ягодинської митниці Міндоходів станом 11 вересня 2013 року, відповідно до якого на митному посту «Дольськ» Ягодинської митниці Міндоходів передбачено 14 посад, з яких: 1 начальник митного поста, 1 заступник начальника митного поста, 5 головних інспекторів, 4 старших інспектори та 2 інспекторів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у структурному підрозділі Ягодинської митниці Міндоходів - митному посту «Дольськ», в якому працював позивач, фактичного скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями не відбулося, а відтак у відповідача були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача у судовому засіданні про те, що на момент поновлення позивача на посаді митний пост «Дольськ» Ягодинської митниці Міндоходів був повністю укомплектований, оскільки у такому випадку відповідач за правилами пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України був зобов'язаний звільнити працівника, який був прийнятий на роботу замість незаконно звільненого ОСОБА_1

Крім того, суд вважає недопустимим ситуацію коли особа, звільнення якої визнано незаконними та підтверджено судами двох інстанцій, в подальшому повторно звільняється з тих мотивів, що структурний підрозділ, в якому він поновлений, повністю укомплектований працівниками. У такому випадку не відбувається повного поновлення прав та законних інтересів працівника, відновлення його правового статусу до незаконного звільнення, а відтак не забезпечується дотримання положень частини п'ятої статті 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Це положення законодавства кореспондується з частиною третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України відповідно до якої, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що у випадку звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов'язаний запропонувати такому працівнику іншу підходящу роботу, яка б відповідала його кваліфікації.

Однак, як встановлено судом та не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні, інша підходяща робота ОСОБА_1 не пропонувалася, чим порушено приписи частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Крім того, представником відповідача у судовому засіданні не обґрунтована неможливість переведення ОСОБА_1 на будь-яку іншу підходящу роботу у інший структурний підрозділ Ягодинської митниці Міндоходів.

За правилами статті 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Вищезазначене положення законодавства кореспондується з частиною другою статті 49-2 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Системний аналіз наведених норм Кодексу законів про працю України дає підстави суду зробити висновок, що при скороченні чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний враховувати кваліфікацію і продуктивність роботи працівника, а також наявність в нього підстав, що надають переважне право на залишення на посаді. У такому випадку, на думку суду, при скорочені чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний обґрунтувати причини, з яких кожен конкретний працівник підлягає звільненню. Для цього, наприклад, необхідно створити комісію, яка повно та всебічно оцінить кваліфікацію і продуктивність роботи працівника, дослідить чи є у працівника перевага в залишенні на роботі тощо.

Ягодинська митниця Міндоходів та її представник у судовому засіданні жодним чином не обґрунтували у зв'язку з чим саме ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку зі скороченням чисельності (штату) працівників. Також відповідач не врахував, що позивач працює в митних органах з червня 1995 року, а відтак, на думку суду, має тривалий безперервний стаж роботи, що за правилами пункту 3 частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України надає перевагу при залишенні на роботі.

Крім того, позивач має на утриманні трьох малолітніх дітей - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3), що підтверджується посвідченням про наявність права на пільги, передбачені законодавством про багатодітних сімей серії НОМЕР_1 від 12 січня 2011 року.

Вищезазначені обставини, на думку суду, надають ОСОБА_1 переважне право для залишення на роботі, однак були безпідставно не враховані Ягодинською митницею Міндоходів під час звільнення позивача.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, не довів суду обґрунтованість свого рішення - наказу від 01 жовтня 2013 року №206-о про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора митного поста «Дольськ» Ягодинської митниці Міндоходів.

Згідно частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 01 жовтня 2013 року №206-о суд дійшов висновку, що він не відповідає положенням частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема винесений всупереч нормам Конституції та Кодексу законів про працю України, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто необґрунтовано, а також без дотриманням принципу рівності перед законом.

Оскільки у структурному підрозділі Ягодинської митниці Міндоходів у якому працював ОСОБА_1 -митному пості «Дольськ» не відбулося фактичного скорочення чисельності або штату працівників, змін у їх складі за посадами (спеціальністю, кваліфікацією, професіями), позивачу перед вивільнення не було запропоновано іншу підходящу роботу на Ягодинській митниці Міндоходів та не враховано наявність у нього переваг в залишенні на роботі, суд дійшов висновку, що наказ від 01 жовтня 2013 року №206-о є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

За правилами частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 незаконно звільнили з роботи, тому на його користь слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

З довідки Ягодинської митниці Міндоходів від 07 листопада 2013 року №4/44-243 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 161грн.83коп. Період вимушеного прогулу у даному випадку становить з 02 жовтня 2013 року по 18 листопада 2013 року та містить 33 робочих дні. Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу складає 5 340грн.39коп. (161грн.83коп. х 33 робочих дні).

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з Ягодинської митниці Міндоходів заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (який містить 21 робочих днів) у розмірі 3 398грн.43коп. слід звернути до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 69-72, 158-163, 256, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Ягодинської митниці Міндоходів від 01 жовтня 2013 року №206-о.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора митного поста «Дольськ» Ягодинської митниці Міндоходів з 02 жовтня 2013 року.

Стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів (44350, Волинська обл., Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код юридичної особи 38592872) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5 340грн.39коп. (п'ять тисяч триста сорок гривень тридцять дев'ять копійок).

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора митного поста «Дольськ» Ягодинської митниці Міндоходів з 02 жовтня 2013 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3 398грн.43коп. (три тисячі триста дев'яносто вісім гривень сорок три копійки) підлягає до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 22.11.2013р. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук