Рішення № 35497436, 03.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 131/724/13-ц Провадження № 22-ц/772/2369/2013Головуючий в суді першої інстанції:Димбіцький Ю.В.Категорія: 27 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2013 року м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Войтка Ю.Б., Голоти Л.О.,

при секретарі Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк»

на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» в особі відділення №85 ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

В квітні 2013 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі відділення №85 звернувся в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що між банком та відповідачем 10.06.2011 року укладено кредитний договір №BLаЖГА00042677.

Відповідно до умов договору банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у формі відкличної невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 16500 грн. за плату у розмірі 15% річних, щомісячною комісією за управління кредитом в розмірі 1,75% від суми кредиту, терміном до 10.06.2014 року.

Оскільки позичальник порушив свої зобов'язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів, а також плати за обслуговування кредиту, виникла заборгованість у розмірі 46552,90 грн., яку банк просив стягнути з відповідача.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» в Шелудько Л.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник ПАТ «ВіЕйБіБанк» в судове засідання не з'явився, попередньо надав заяву, відповідно до якої просить розгляд справи провести у його відсутність, вимоги апеляційної скарги підтримує повністю.

Відповідач, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення судом апеляційної інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що банком не було дотримано умов договору, зокрема п.2.7.1 в частині досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачеві письмової вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань.

Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи і зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, по справі встановлено, що 10 червня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №BLаЖГА00042677.

Відповідно до умов даного договору (п.п.1.2, п.2.5.2) банк надав позичальнику грошові кошти (кредит) у формі відкличної невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 16500 грн. за плату у розмірі 15% річних, з щомісячною комісією за управління кредитом 1,75% від суми кредиту, терміном до 10.06.2014 року. Позичальник в свою чергу зобов'язався щомісячно поповнювати свій поточний рахунок і повертати кредит в терміни відповідно до умов договору.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконував зобов'язання відповідно до умов укладеного договору і заборгованість за кредитним договором відповідно до наявної в матеріалах справи довідки-розрахунку станом на 29 березня 2013 року становила 25119,60 грн. та складається із: суми кредиту - 15763,93 грн.; процентів за користування кредитом - 3869,42 грн.; комісії за розрахункове обслуговування - 5486,25 грн.

Відповідно до п. 2.7.1 договору незважаючи на інші його положення, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній ним частині, у випадку невиконання позичальником своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором або правомірних вимог банку. При цьому, виконання боргових зобов'язань повинно бути вчинене протягом 20 (тридцяти) календарних днів з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку.

Недотримання банком положення договору щодо досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу письмової вимоги про дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній ним частині, не може бути підставою для відмови у позові.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 29 Постанови від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.

Як випливає з розрахунку заборгованості (а.с. 19) відповідач ОСОБА_2 сплатив відповідно до умов договору лише два щомісячних платежі, а починаючи з вересня 2011 року має місце невиконання ним умов договору - прострочення сплати щомісячних платежів.

Отже в банку виникло право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, а висновок суду першої інстанції в цій частині суперечить як закону, так і умовам укладеного між сторонами договору.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору (п.4.3) у випадку прострочення позичальником сплати або справи в неповному обсязі чергового платежу за графіком, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань в розмірі 0,50% за кожен день прострочення.

Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами є договірними та врегульовані ст. 1054, 1055, 549ЦК України.

Згідно з статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 порушив свої зобов'язань за кредитним договором суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з нього утвореної заборгованості.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо стягнення розміру неустойки колегія суддів вважає необхідним зменшити її розмір до 50% від суми заборгованості за кредитом виходячи із наступного.

Відповідно до вимог статті 551 частини 3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Із розрахунку суми заборгованості наданого позивачем вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 становить 25119,60 грн., де тіло кредиту складає- 15763,93 грн. При цьому розмір неустойки становить 21433,30 грн.

Крім того в матеріалах справи (а.с.41-46) міститься заява відповідача про зменшення суми неустойки із застосуванням статті 551 ЦК України, а також довідки про його матеріальний стан та склад сім'ї. Так, відповідач працює в загальноосвітній школі, а його середня заробітна плата складає біля 2300 грн. на місяць. Водночас на його утриманні перебуває двоє дітей, бабуся й мати.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 27 Постанови від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення частини 3 статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу.

Істотними обставинами в розумінні частини 3 статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Таким чином, з урахуванням матеріального стану боржника, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає: заборгованість за кредитом в розмірі 15763,93 грн., проценти за користування кредитом - 3869,42 грн., комісія за розрахункове обслуговування - 5486,25 грн., та неустойка у розмірі 12559,80 грн., а всього37679,40 грн.

Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи і порушення норм матеріального права відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України із відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати, а саме судового збору в розмірі 698,29 грн. (465,53 грн. за розгляд справи судом першої інстанції і 232,76 грн. - апеляційним судом).

Керуючись ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» задовольнити частково.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором №BLаЖГА00042677 від 10 червня 2011 року у розмірі 37679,40 грн., із яких: заборгованість за кредитом в розмірі 15763, 93 грн., проценти за користування кредитом - 3869,42 грн., комісія за розрахункове обслуговування - 5486,25 грн., та неустойка у розмірі 12559,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» судові витрати по справі в розмірі 698,29 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вріно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Войтко Ю.Б. /підпис/ Голота Л.О. Стадник І.М.