Рішення № 35497416, 19.11.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа №:110/3802/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Халдєєва О.В.№ провадження:22-ц/190/6896/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В. ___________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Філатової Є.В. суддів:Дралла І.Г. Іващенко В.В. при секретарі:Краснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відділу з питань культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради, Красноперекопської міської ради, третя особа: ОСОБА_7 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся з позовом до Відділу з питань культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради, Красноперекопської міської ради, третя особа: ОСОБА_7 Просив: визнати незаконним наказ №87-к від 19.08.2013 року про його звільнення у зв'язку з відмовою від переводу на посаду директора Красноперекопського краєзнавчого музею за контрактом на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України; поновити його на посаді директора Красноперекопського краєзнавчого музею Красноперекопської міської ради АР Крим; стягнути з Відділу з питань культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з Відділу з питань культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради на його користь моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Вимоги мотивовані тим, що за наказом №3 від 15.03.2011 року він був прийнятий на посаду директора краєзнавчого музею відділу з питань культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради у зв'язку з переводом у порядку п. 5 ст. 36 КЗпП України. Рішенням Красноперекопської міської ради АР Крим від 28.03.2013 року №654 «Про реорганізацію Красноперекопського краєзнавчого музею», Красноперекопський краєзнавчий музей реорганізовано у Красноперекопський краєзнавчий музей Красноперекопської міської ради. Цим же рішенням затверджена нова редакція Статуту Красноперекопського краєзнавчого музею Красноперекопської міської ради, в якому у главі 4 п. 4.2 зазначено, що директор музею призначається на посаду за контрактом. Наказом №34 від 17.06. 2013 року позивач був попереджений про звільнення з займаної посади, одночасно йому запропоновано перевід на посаду директора за контрактом з 19.08.2013 року. Наказом №87-к від 19.08.2013 року ОСОБА_6 був звільнений з посади директора Красноперекопського краєзнавчого музею у зв'язку з відмовою на перевід на запропоновану посаду за контрактом на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

На думку позивача його звільнення проведено незаконно, з грубим порушенням вимог закону та тягне поновлення на роботі. Зокрема, позивач зазнав моральної шкоди, оскільки звільнення та передуючи йому події спричинили йому душевні страждання, яки носять тривалий характер.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково; стягнуто з Відділу з питань культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні (з 19.08.2013 року по 30.09.2013 року) - 3 581,04 грн.; стягнуто з Відділу з питань культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 500 грн.; в задоволенні решті позовних вимог відмовлено; Відділу з питань культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради на користь держави судовий збір 858,10 грн.

Ухвалою Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2013 року у резолютивній частині судового рішення від 03.10.2013 року, в п'ятому абзаці була виправлена арифметична помилка сума стягнутого судового збору з «858,10 грн.» замінена на вірну суму «229,40 грн.».

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить змінити рішення суду, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначає, що вимога продовжувати трудовий договір на контрактній основі була неправомирною, оскільки закон не вимагає обов'язкового укладання контракту для директора краєзнавчого музею. Приводом для звільнення була реорганізація, яка здійснена формально з порушенням закону. Ніякої зміни трудових обов'язків не відбулося. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не вірно застосував ЗУ «Про культуру», «Про музей та музейну справу», «Про місцеве самоврядування» та положення ст.ст. 21, 22, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення справи. Крім того, суд не звернув уваги на те, що позивач звільнений неналежною особою, яка не має для цього повноважень.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.

З позовної заяви пояснень сторін та тексту вступної частини рішення ОСОБА_6 звертався з вимогами визнання незаконним наказу про його звільнення, про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, заподіяної внаслідок незаконного звільнення.

У порушення принципу диспозитивності суд першої інстанції вирішив питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, пов'язаної із затримкою розрахунку, в тої час як таких вимог позивач не заявляв.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Оскільки суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог та вирішив питання, яке не було заявлено, тому не підлягало розгляду, що є процесуальним порушенням, яке тягне за собою обов'язкове скасування рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та пов'язаної з ним моральної шкоди, як безпредметно розглянутого.

Відмовляючи у заявлених вимогах, суд першої інстанції дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_6 ніяких порушень закону не було.

Колегія не може погодитися з цим висновком, як таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить вимогам закону та зібраним по справі доказам, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржене рішення таким вимогам не відповідає.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до нової редакції Статуту музею директор призначається на посаду на умовах контракту. Зазначений висновок є вірним, відповідає п.4.2 Статуту у редакції затвердженої рішенням 63 сесії 6 скликання Красноперекопської міської ради від 25.04.2013р. № 664, зареєстрованого державним реєстратором 20.06.2013р., посадовій інструкції директора Красноперекопського краєзнавчого музею Красноперекопської міської ради (розділ 1 загальні положення) та ст.21 Закону України «Про культуру».

Доводи апелянта про те, що положення цього закону не поширюються на спірні правовідносини та контрактна форма договору для нього не є обов'язковою, ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону та суперечать зазначеним положенням і статутним документам.

Разом з тим, у порушення принципу змагальності сторін, повного та всебічного дослідження обставин справи суд першої інстанції не перевірив та не надав належної оцінки доводам позивача про те, що він звільнений неповноважною особою.

Між тим, судом встановлено, що позивач працював на посаді директора краєзнавчого музею відділу з питань культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради у зв'язку з переводом у порядку п. 5 ст. 36 КЗпП України. Рішенням Красноперекопської міської ради АР Крим від 28.03.2013 року №654 «Про реорганізацію Красноперекопського краєзнавчого музею», Красноперекопський краєзнавчий музей реорганізовано у Красноперекопський краєзнавчий музей Красноперекопської міської ради. Цим же рішенням затверджена нова редакція Статуту Красноперекопського краєзнавчого музею Красноперекопської міської ради, в якому у главі 4 п. 4.2 зазначено, що директор музею призначається на посаду за контрактом. Наказом №34 від 17.06. 2013 року позивач був попереджений про необхідність укладення контракту, але не погодився з такими умовами та відмовився від укладення контракту.

У наказі №87-к від 19.08.2013 року про звільнення ОСОБА_6 з посади директора Красноперекопського краєзнавчого музею на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України зазначено одразу дві взаємовиключні підстави: відмова працівника від переводу на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною суттєвих умов праці. Представник відповідача у засіданні апеляційного суду пояснив, що підставою для звільнення позивача була відмова від продовження роботи на умовах контракту.

З матеріалів справи також убачається, що проведена реорганізація музею була пов'язана зі зміною підпорядкування, наданням музею статусу юридичної особи та приведення його Статуту до вимог закону.

Згідно ч.3,4 ст.36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення численності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40) цього Кодексу.

З пояснень представника відповідачів та третій особи, копії нового штатного розпису(арк.77т.1) та інших матеріалів справи убачається, що посада директора у музею збереглася зі всіма функціями, змінилися лише форма трудового договору (на підставі контракту).

Саме з цих підстав ОСОБА_6 не був звільнений під час реорганізації за скороченням штатів, навпаки в його трудову книжку внесено запис про реорганізацію музею в Красноперекопський краєзнавчий музей Красноперекопської міської ради. Зазначений запис вчинено 28.03.2013р. на виконання подання правового інспектора рескому профспілки працівників культури. Проте реорганізацію було завершено у липні 2013р. Про таке свідчать: рішення Красноперекопської міської 62 сесії 6 скликання №654 від 28.03.2013р. про проведення реорганізації музею (арк.67 т.1), рішення Красноперекопської міської ради 43 сесії 6 скликання №471 від 27.06.2012р.(арк.41т.1), рішення Красноперекопської міської ради 63 сесії 6 скликання №664 від 25.04.2013р. про затвердження статуту(арк.60 т.1) та державна реєстрація Статуту 20.06.2013р.(арк.26 т.1).

Таким чином, на час видання наказу№87-к від 19.08.2013 про звільнення ОСОБА_6 за п. 6 ст. 36 КЗпП України, позивач працював на посаді директора Красноперекопського краєзнавчого музею Красноперекопської міської ради.

Згідно п. 1.6 та 1.10 Статуту Красноперекопська міська рада є засновником та власником музею. За п.4.1 Статуту директор музею призначається на посаду та звільняється з посади Розпорядження Красноперекопського міського голови.

Виходячи з цього, керівник Відділу з питань Культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради, який раніш мав право прийняття та звільнення директора музею, не мав повноважень на такі дії на час звільнення ОСОБА_6 Тому довід апеляційної скарги про те, що позивач звільнений незаконно неповноважною особою, є обґрунтованим. Таке порушення суттєве та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення працівника на роботі із застосуванням наслідків ст.235,237-1 КЗпП України.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія виходить з наступного. Трудовий договір з директором установи має певні особливості. Оскільки право прийому та звільнення має лише власник або уповноважений ним орган, яким у даному випадку є голова місцевої ради, заробіток за вимушений прогул на користь незаконно звільненого працівника підлягає стягненню з власника та засновника музею - Красноперекопської міської ради, яка є роботодавцем за трудовим договором з директором. Разом з тим, відповідно до розділу 7 Статуту(арк.30т.1) пояснень представника відповідачів та фінансових документів (арк.118-119 т.1) убачається, що фінансування музею здійснюється з коштів місцевого бюджету, які виділяються місцевої радою Відділу з питань Культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради, як розпоряднику бюджетних коштів для фінансування установ культури, в тому числі музею.

Виходячи з цього, середній заробіток та моральну шкоду на користь ОСОБА_6 слід стягнути з Красноперекопській міської ради шляхом перерахування цієї суми на рахунок Відділу з питань Культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради для виплати ОСОБА_6.

Вирішуючи питання про розмір заробітку за час вимушеного прогулу, колегія виходить з розміру середньоденного заробітку 83грн.28коп., розрахованого відповідачем, з яким позивач погоджується. Період вимушеного прогулу з 20.08.2013р. по 19.11.2013р. складає 65 робочих днів (у серпні 9, у вересні 21, у жовтні 23, у листопаді 12). Таким чином стягненню підлягає сума 5413,20грн. = 65роб.дн. х 83,28грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зі справи убачається, що ОСОБА_6 є публічно визнаною та відомою особою, тривалий час працював на поприщі культури, має поширені соціальні та професійні зв'язки, відзначений грамотами Міністерства освіти та Ради міністрів Криму, нагороджений медаллю «За сумлінну працю», нагрудною ознакою «За заслуги перед містом Красноперекопськ», має звання «Відмінник народної освіти УССР». Звільнення його з посади для нього є не тільки позбавленням джерела матеріального доходу, а й втратою суспільного визнання та можливості брати участь у культурному житті автономії на професійному рівні. Колегія не бере до уваги доводи про погіршення стану здоров'я позивача в наслідок звільнення, оскільки ці обставини не підтверджені медичними документами. Представлена ним копія лікарняного свідчить про тимчасову непрацездатність ОСОБА_6 за півроку до звільнення. Водночас, колегія враховує, що позивач відмовляється від продовження роботи на законних підставах на умовах контракту. Незаконність звільнення пов'язана тільки з порушенням його процедури, тому колегія приходить до висновку, що відшкодування моральної шкоди позивачеві у розмірі 500грн. є адекватним, розумним та поряд з його поновленням на роботі в достатній мірі поновлює порушені права.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 309 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково;

рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 03 жовтня 2013 року скасувати;

ухвалити нове рішення такого змісту:

«Позов ОСОБА_6 задовольнити частково;

визнати незаконним наказ №87-к від 19.08.2013 року Відділу з питань Культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради про звільнення ОСОБА_6 за п. 6 ст. 36 КЗпП України;

поновити ОСОБА_6 на посаді директора Красноперекопського краєзнавчого музею Красноперекопської міської ради;

стягнути з Красноперекопській міської ради на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.08.2013р. по 18.11.2013р. в розмірі 5413,20грн. (п'ять тисяч чотириста тринадцять грн. 20коп.) шляхом перерахування цієї суми на рахунок Відділу з питань Культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради для виплати ОСОБА_6;

стягнути з Красноперекопській міської ради на користь ОСОБА_6

моральну шкоду в розмірі 500грн. (п'ятисот грн.) шляхом перерахування цієї суми на рахунок Відділу з питань Культури, міжнаціональних відносин та релігії Красноперекопської міської ради для виплати ОСОБА_6;

в решті вимог відмовити.

Стягнути з Красноперекопської міської ради в дохід держави судовий збір 229,40грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді