Рішення № 35496266, 18.11.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/7510/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Поліщук І.О.,

при секретарі Святецькій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення коштів з а договором про надання юридичних послуг,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «Лідер ОСОБА_1» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 10 523 гривні, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 гривень, посилаючись на те, що 22 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лідер ОСОБА_1» в особі директора ОСОБА_3 був укладений договір про надання юридичних послуг, згідно з п.4.5. якого відповідач зобовязується оплатити надані послуги в порядку і в строки, зазначені в п.4.3. договору про надання юридичних послуг. Відповідно до п.4.1 договору про надання юридичних послуг, сторони визначили вартість послуг виконавця в розмірі 15% від вартості суми фактично стягнутої на користь клієнта, за вирахуванням фактично витрачених, документально підтверджених або підтверджених клієнтом згідно пункту 5.1 в режимі електронного листування витрат за формулою А-В-С=D (де А сума фактично відшкодованих клієнту коштів, В понесені клієнтом, або від його імені витрати, С виплачений виконавцю аванс, D=15% фактично належна виконавцю сума винагороди). Згідно п.4.3. Договору залишок вартості наданих послуг , ОСОБА_4 сплачує Виконавцю в наступному порядку: 1/3 (одну третю) від 15% винагороди Виконавця на початку звернення стягнення на майно Відповідача (ТОВ «Лідер Сервіс»), іншу частину у розмірі 2/3 від 15% винагороди Виконавця в день фактичного отримання грошей Клієентом. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.03.2012 року стягнуто з ТОВ «Лідер-Сервіс» на користь ОСОБА_2 217 005 гривень. Таким чином, фактично належна позивачу сума винагороди, згідно розрахунку сторони позивача дорівнює 31 890,75 гривень (217005-4400)х15%. Постановою державного виконавця від 31.07.2012 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лідер Сервіс». Оскільки, позивач вважає, що відкриття виконавчого провадження є початком звернення стягнення на майно відповідача, клієнту була направлена претензія-попередження з пропозицією сплатити протягом 5 днів з моменту отримання даної претензії 1/3 від 15% винагороди виконавця, а саме 10 523 гривні, відповідно до п.п. 4.3., 4.5. договору про надання юридичних послуг, але відповідач ніяким чином не відреагував на претензію позивача. Оскільки відповідач до наступного часу свої зобовязання по поверненню грошових коштів за надання юридичних послуг не виконав, у звязку з цим позивач вимушений звернутися з наступним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив суд ухвалити рішення яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Лідер ОСОБА_1» грошові кошти, які відповідач мусив сплатити за договором про надання юридичних послуг у розмірі 10 523 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 214,60 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, у звязку з тим, що стороною позивача не виконано умови договору, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Лідер ОСОБА_1» в особі директора ОСОБА_3 про надання юридичних послуг від 22 листопада 20111 року. Представник відповідача зазначив, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 березня ніколи не було чинним, тому що у десятиденний термін оскаржене самим ОСОБА_2, а умови договору про надання юридичних послуг, повязують сплату грошей саме з набранням чинності рішення суду першої інстанції. Крім того, день подання даного позову до суду, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.03.2012 року, яким частково задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ «Лідер Сервіс» про стягнення боргу, та рішення апеляційного суду Одеської області від 19.06.2012 року по цієї ж справі, ухвалою від 24.10.2012 року скасовані Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, справа передана на новий розгляд до Суворовського районного суду м. Одеси та не розглянута по суті. Його довірителем, були сплачені гроші за надання юридичних послуг у загальному розмірі 4400 гривень, як передбачено договором, і саме ця сума є цілком достатньою щодо оплати фактично наданих послуг позивачем його довірителю.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер ОСОБА_1» є юридичною особою, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №494296.

22 листопада 2011 року між ОСОБА_2 (ОСОБА_4) та ТОВ «Лідер ОСОБА_1» в особі директора ОСОБА_3 (Виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг, згідно якого у порядку та на умовах, визначених договором про надання юридичних послуг, виконавець зобовязується надати клієнту юридичні послуги по підготовці позовної заяви про стягнення боргу з ТОВ «Лідер-Сервіс» за договором позики, а також представляти інтереси клієнта у судах загальної юрисдикції.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання юридичних послуг від 22.11.2011 року, сторони визначили вартість послуг виконавця в розмірі 15% від вартості суми фактично стягнутої на користь клієнта, за вирахуванням фактично витрачених, документально підтверджених або підтверджених клієнтом згідно пункту 5.1 в режимі електронного листування витрат за формулою А-В-С=D (де А сума фактично відшкодованих клієнту коштів, В понесені клієнтом, або від його імені витрати, С виплачений виконавцю аванс, D=15% фактично належна виконавцю сума винагороди).

Відповідно до п.4.2. договору при підписанні даного ОСОБА_4 переводить на розрахунковий рахунок Виконавцю аванс. ОСОБА_4 Виконавцю переводиться двома рівними частками, в наступному порядку: 2200(дві тисячі двісті) гривень в момент підписання договору (08.11.2011 року) 2200 (дві тисячі двісті) гривень в строк до 15 грудня 2011 року. Згідно з пунктом 4.3. Договору залишок вартості наданих послуг, ОСОБА_4 виплачує Виконавцю у випадку набрання чинності рішенням суду першої інстанції про стягнення боргу на користь ОСОБА_4, в наступному порядку: 1/3 частину від 15%-вої винагороди Виконавця на початку звернення стягнення на майно Відповідача (ТОВ «Лідер-Сервіс». Залишкову частину грошових коштів у розмірі 2/3 від 15%-вої винагороди Виконавця в день фактичного отримання грошових коштів ОСОБА_4 від Відповідача.

Як вбачається з рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.03.2012 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. З ТОВ «Лідер-Сервіс» на користь ОСОБА_2 стягнуто 217 005 гривень.

Сторонами не заперечувалося, що рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 16 березня 2012 року у вставленому законом порядку в десятиденний термін оскаржено ОСОБА_2 Рішенням апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2012 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси скасовано і постановлено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТОВ «Лідер-сервіс» грошова сума к розмірі 335696,68 гривень.

31 липня 2012 року Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 33649227 на підставі виконавчого листа № 1527/2-5865/11, виданого Суворовським районним судом міста Одеси 19.07.2012 року про стягнення з ТОВ «Лідер-сервіс» грошової суми у розмірі 335696,68 гривень.

Таким чином, виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа, виданого Суворовським районним судом м. Одеси, щодо виконання саме рішення апеляційного суду Одеської області від 19.06.2012 року, а не рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.03.2012 року.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статі 17 цього Закону.

Главою 4 даного Закону вставлений загальний порядок звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч.1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно божника полягає в його арешті, вилученні та примусові реалізації.

З цих підстав суд робить висновок про те, що відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду та звернення стягнення на майно боржника є різними стадіями примусового виконання рішення, тому що відкриття виконавчого провадження не передбачає обовязкового звернення стягнення на майно боржника, тому що звернення стягнення на майно, допускається у випадках вставлених законом, в тому числі і в разі відмови добровільно виконати рішення суду.

Стороною позивача не надано до суду інших документів, прийнятих державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, які б підтверджували про початок процедури звернення стягнення на майно божника, а саме винесення постанов про оголошення розшуку майна боржника, накладення арешту на майно, про вилучення майна тощо, тому і не має підстав вважати, що відповідачем повинні бути виконані умови Договору про надання юридичних послуг від 22.11.2011 року, зазначені в пункті 4.2..

Як вбачається з ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Лідер-Сервіс» про стягнення боргу за касаційною скаргою ТОВ «Лідер-Сервіс» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 березня 2012 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2012 року, касаційна скарга ТОВ «Лідер-Сервіс» задоволена. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 березня 2012 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2012 року скасовано, справу передана на новий розгляд.

З цих підстав суд робить висновок , що на час предявлення даного позову, рішення суду про стягнення з ТОВ «Лідер-Сервіс» на користь ОСОБА_2 боргу відсутнє, що також унеможливлювало виконання відповідачем умов п. 4.2. Договору від 22.11.2011 року, виконання якого повязувалося саме з набранням чинності рішення суду першої інстанції про стягнення боргу.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобовязаний виплатити виконавцеві розумну плату.

В судовому засіданні сторонами не заперечувалося що Замовником за договором про надання юридичних послуг ОСОБА_2, була сплачена грошова сума в розмірі 4400 гривень, як авансовий внесок.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору,одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ході судового розгляду не встановлено вини відповідача за порушення ним зобовязання, щоб є підставою для настання цивільно-правової відповідальності, передбаченої правилами статті 610 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За таких підстав, позовні вимоги ТОВ «Лідер ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення на користь позивача грошових коштів за договором про надання юридичних послуг у розмірі 10523 гривень не можуть бути задоволені.

Відповідно до ст. 88 ч.ч. 1,2,3 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, у звязку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі суд вважає що не підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Лідер ОСОБА_1» понесені судові витрати, у розмірі у розмірі 214,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 3, 5-8, 10, 11, 15, 57-60, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212-215, 218, 224, 293 ЦПК України ст.ст. 11, 525, 526, 610, 901, 903, 906 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер ОСОБА_1» до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором про надання юридичних послуг у розмірі 10523 гривні відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Одеської області на протязі десяти днів.

Головуючий: