Постанова № 35493537, 26.11.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/13127/2012

Номер провадження №2/521/1006/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Жуган Л.В.

при секретарі судового засідання Антонюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 із адміністративним позовом до ОСОБА_2 оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобовязання вчинити певні дії та стягнення одноразової грошової допомоги.

В процесі розгляду справи позивач подав уточнений адміністративний позов до ОСОБА_2 оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобовязання вчинити певні дії.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що проходив публічну військову службу, наказом Міністра Оборони України від 08.11.2005 року був звільнений в запас у зв'язку із скороченням штатів, а 05.12.2005 року наказом командира В/Ч А0800 був виключений зі списків військової частини.

25.01.2006 року ОСОБА_1 було виплачено страхову суму за державним обовязковим страхуванням військовослужбовців в розмірі 850 грн. на підставі встановлених МСЕК 10% втрати працездатності.

03.12.2012 року Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 було встановлено інвалідність ІІ групи та 60% втрати працездатності внаслідок поранення, контузії та захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби під час перебування у країнах, де велися бойові дії.

У зв'язку із цим позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року має право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обов'язків військової служби, у розмірі 30 - місячного грошового забезпечення.

Позивач звернувся до Одеського обласного військового комісаріату із заявою про виплату зазначеної допомоги, однак йому було повідомлено, що Комісією з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби ОСОБА_2 Оборони України було прийнято рішення з висновком про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

ОСОБА_1 вважає таке рішення протиправним, прийнятим всупереч діючому законодавству, тому просить суд: визнати протиправним рішення ОСОБА_2 оборони України в особі Комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби (п. 62 протоколу засідання Комісії №2 від 13.03.2013 р.); зобов'язати ОСОБА_2 оборони України в особі Комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 74451,50 грн. у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби, і надіслати його Одеському обласному військовому комісаріату; зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат видати наказ про виплату та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 74451,50 грн. у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби.

Позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_2 оборони України та Одеського обласного військового комісаріату за довіреністю ОСОБА_4, у судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідачів вказав, що положення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо права на отримання одноразової грошової допомоги особами, звільненими з військової служби та яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання в період проходження військової служби, набрали чинності з 10.05.2006 року, вже після звільнення позивача з військової служби та отримання ним страхової суми в порядку чинного на той період законодавства. Також представник відповідачів зазначив, що положення ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не мають зворотної дії у часі, а тому ОСОБА_1, звільнений в запас у 2005 році не має права на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої даним Законом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що наказом Міністра Оборони України №655 від 08.11.2005 року полковник ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас у зв'язку зі скороченням штатів.

З 05.12.2005 року ОСОБА_1 був виключений зі списків військової частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до Малиновського РВК м. Одеси, згідно витягу з наказу командира військової частини А0800 за №236 від 05.12.2005 року.

Згідно довідки ВАТ НАСК «Оранта» №10-09/1598 від 05.12.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 25.01.2006 року була проведена виплата страхової суми у розмірі 850 грн. за державним обовязковим страхуванням військовослужбовців (МОУ) на підставі встановлених МСЕК 10% втрати працездатності на час звільнення.

Судом встановлено, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №957487 від 03.12.2012 року ОСОБА_1 було встановлено безстроково ІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби під час перебування у країнах, де велися бойові дії.

ОСОБА_1 встановлено 60% ступеня втрати професійної працездатності відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого, серії ОА-1, №001959 від 03.12.2012 року.

Позивачу було видано посвідчення серії Є №012930 від 05.12.2012 року, згідно якого він є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

На підставі цього позивач ОСОБА_1 вважає, що у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», так як згідно висновку інвалідність настала внаслідок виконання обов'язків військової служби.

Однак, суд вважає, що такі обставини не узгоджується нормами законодавства, з наступних підстав.

Згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній до 01.01.2007 року, військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08.1992 року «Про умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум» (далі - Умови) державне обов'язкове особисте страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори проводиться Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються ОСОБА_2 оборони, ОСОБА_2 транспорту та зв'язку, Національній гвардії, Адміністрації Державної прикордонної служби, ОСОБА_2 внутрішніх справ, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки та іншим військовим формуванням, що створені Верховною Радою України.

Пунктом 6 зазначених Умов передбачено, що НАСК «Оранта» виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від страхової компанії «Оранта» страхову суму за втрату працездатності у розмірі 10 % в розмірі 850 грн.

Таким чином, позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України №328-V від 03.11.2006 року (набрав чинності з 01 січня 2007 року), та ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції Закону України №3597-ІV від 04.04.2006 року (набрав чинності з 10 травня 2006 року), - у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В звязку з цим, суд вважає, що норма Закону щодо виплати одноразової грошової допомоги особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, поширюється на тих осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10 травня 2006 року, відповідно, особи, які звільнені з військової служби та стали інвалідами до цього часу, права на зазначену грошову допомогу не мають.

Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року був затверджений «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови, призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Згідно п.п. 2 п. 2 Порядку, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності у період проходження військової служби та особам звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам ІІ групи.

Стосовно випадків встановлення інвалідності в 2006 році Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21.02.2007 року було затверджено «Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», дія цієї Постанови також поширюється на осіб, звільнених з військової служби з 12 травня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

Згідно з п.п. 2,3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 року, - призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб, що сталися після 01.01.2007 року, здійснюється згідно з цим Порядком, а також пропонується завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 01.01.2007 року, відповідно до «Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №488 від 19.08.1992 року, та одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 21.02.2007 року.

Таким чином, положення вказаних Постанов Кабінету Міністрів України поширюються лише на осіб, які звільнені з військової служби та стали інвалідами після 10.05.2006 року.

Оскільки зазначені вище зміни до законодавства України щодо права на отримання одноразової грошової допомоги особами, звільненими з військової служби та яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання в період проходження військової служби, набрали чинності вже після звільнення позивача з військової служби і не мають зворотної дії у часі, а крім того позивач вже скористався передбаченим ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, ОСОБА_1 не має права на призначення та виплату заявленої ним спірної одноразової грошової допомоги.

При таких обставинах, суд вважає, що рішення Комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби ОСОБА_2 оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби, зазначене в п. 62 протоколу засідання Комісії №2 від 13.03.2013 р., - є обґрунтованим, та прийняте відповідно до вимог діючого законодавства.

Оскільки рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи внаслідок виконання обовязків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення не приймалось, підстави для зобовязання Одеського обласного військового комісаріату видати наказ про виплату та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 74451,50 грн. відсутні.

Згідно зі ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобовязання вчинити певні дії задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 69, 71, 86, 138, 151, 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України, Одеського обласного військового комісаріату про визнання про-типравним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобовязання вчинити певні дії відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Л.В. Жуган