Постанова № 35493217, 15.11.2013, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1911/13-а

Провадження № 2-а/177/39/13

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15.11.2013

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Приміч Г. І.

за участі: секретаря Гофмеклер М. Д.,

представника третьої особи - Криворізької міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - Криворізька міжрайонна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобовязання щодо нарахування та сплати державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, стягнення недоплачених сум допомог, -

В С Т А Н О В И В:

10.07.2013 року вказана справа надійшла до суду з Вищого адміністративного суду України, після скасування постанови Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30.07.2010 року та постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.04.2011 року.

Справа прийнята до провадження суддею Приміч Г.І.

Вперше позивач звернулася до суду 05.06.2009 року, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, востаннє щодо розміру недоплачених сум 21.07.2010 року (а.с. 167-168 т.1) та щодо поновлення строку 14.11.2013 року (а.с. 95 -98 т.2).

Позивач просила суд визнати неправомірними дії УПСЗН щодо призначення їй допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, за період з 01.10.2007 року по 19.07.2010 року, в розмірі меншому ніж гарантовано ст.ст. 41, 43 Закону України № 2240-ІІІ, визнати неправомірною відмову відповідача в проведенні перерахунку сум допомог, стягнути на її користь недоплачені суми допомоги при народженні дитини в розмірі 1963,80 грн. та допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х років, за період 01.10.2007 року по 19.07.2010 року в розмірі 18676,2 грн. Також просила стягнути з відповідача на її користь суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн. та 119,65 грн.

В обґрунтування вказаних позовних вимог вказувала, що 19.07.2007 року вона народила доньку ОСОБА_3. До моменту народження дитини вона працювала, а отже була застрахованою особою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування.

З метою реалізації своїх прав на гарантоване державою матеріальне забезпечення, у звязку з народженням дитини та доглядом за нею до 3-х років, вона звернулася до відповідача Управління ПСЗН Криворізької районної державної адміністрації, яке взяло її на облік, але в порушення вимог ст.ст. 1, 4, 41, 43 Закону України № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», призначило їй допомогу, як незастрахованій особі, в розмірі значно нижчому ніж передбачено ст. 41, 43 Закону України № 2240-ІІІ, а саме виплатило допомогу при народженні в розмірі 8500 грн., в той час як мало виплатити 10463,8 грн., тобто сума недоплати склала 1963,80 грн., а допомогу по догляду за дитиною до 3-х років виплачувало в розмірі 130,64 грн. щомісяця в період з жовтня по грудень 2007 року та 144,10 грн. в період з січня 2008 року по 19.07.2010 року щомісяця, замість того, щоб виплачувати в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказувала, що 02.02.2009 року вона зверталася до відповідача з заявою про здійснення перерахунку сум допомог відповідно до положень Закону України № 2240-ІІІ-ІІІ, яка відповіддю від 27.02.2009 року залишена без задоволення. Вказана відповідь була нею оскаржена до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, але відповіддю від 17.03.2009 року їй було відмовлено у задоволенні скарги, у звязку з чим, вона була змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

В обґрунтування вимог про поновлення строку на звернення до суду з позовом вона вказувала, що народивши дитину та здійснюючи за нею догляд, вона не мала вільного часу, оскільки виконувала свій материнський обовязок, була позбавлена можливості відслідковувати всі зміни в чинне законодавство, що стосуються її прав, а відповідач в порушення ч.2 п. 12, п. 13 Постанови КМ України № 13 від 11.01.2007 року, не надіслав їй письмового повідомлення про призначені їй допомоги, не надав розяснення з питань їх призначення. Крім цього, вона вживала заходів для досудового врегулювання спору, а саме зверталася з заявами про перерахунок до відповідача та вищого органу, які залишилися без задоволення.

Свої уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 просила задовольнити та розглянути справу за її відсутності (а.с. 95-98 т. 2).

Представник відповідача просили справу розглянути за відсутності їх представника та вирішити на розсуд суду (а.с. 122 т.2).

В судових засіданнях, які були проведені раніше, представник відповідача ОСОБА_4, позовні вимоги не визнавала, в обґрунтування заперечень проти позову вказувала, що ОСОБА_2 перебуває на обліку з серпня 2007 року, при цьому їй виплачена допомога при народженні дитини в розмірі 8500 грн. та з 01.10.2007 року по 19.07.2010 року виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, в розмірах 130,64 грн. за період з жовтня 2007 року по грудень 2007 року та 144,10 грн. з 01.01.2008 року по 19.07.2010 року. Пояснювала, що вказані види допомог виплачувалися з врахуванням положень Законів України про бюджет на відповідний рік, Закону України, «Про державну допомогу сімям з дітьми», Закону України № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», відповідно до Постанови КМУ № 13 від 11.01.2007 року «Деякі питання призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми», Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження Порядку призначення та виплати державної допомоги сімям з дітьми», та іншими підзаконними нормативними актами, та здійснювалися в межах бюджетних асигнувань. Вважала правомірною виплату допомог в таких розмірах, стосовно виплати допомог з врахуванням рішень Конституційного Суду України, стверджувала, що проведення виплат у підвищених розмірах було можливим лише при внесенні відповідних змін до Державного бюджету на відповідний рік та здійсненні відповідних асигнувань.

Також стверджувала, що позивач не зверталася до Управління праці та соціального захисту населення з заявою та необхідними документами, для призначення їй допомоги по догляду за дитиною в розмірі, що перевищує мінімальний, тобто з врахуванням доходів її сім ї, як те передбачено п. 19, 22 Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми».

Крім цього, просила суд відмовити позивачу в задоволенні позову у звязку з пропуском строку позовної давності.

Представник третьої особи Криворізької міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала. При цьому не заперечувала, що застрахованій особі, якою є позивачка виплата допомоги при народжені дитини та по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку має проводитися на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (Закон № 2240-ІІІ), але з врахуванням положень законів про Державний бюджет на відповідний рік та п. 5 Розділу 9 «Прикінцеві положення» Закону № 2240-ІІІ-ІІІ.

Вказувала, що виплата допомоги при народженні застрахованим особам до 01.01.2007 року здійснювалася Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до ст.. 41 Закону України № 2240-ІІІ-ІІІ, при цьому розмір допомоги щороку встановлювався Фондом, а з 01.01.2007 року вказані виплати проводять органи соціального захисту населення, шляхом субвенцій з Державного бюджету. Наголошувала на тому, що рішенням Конституційного суду № 6-рп від 09.07.2007 року положення ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», в частині допомоги при народжені дитини неконституційними не визнавалися, а тому виплата допомоги в розмірі 8500 грн. є правомірною.

Стосовно розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, вважала правильним проведення виплат в 2007 році в розмірі 23 % прожиткового мінімуму, оскільки такий розмір був визначений Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 13 від 11.01.2007 року. Стосовно допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років в період з 01.01.2008 року по 19.07.2010 року вважала необхідним враховувати положення бюджету на відповідний рік та положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року зі змінами, при розгляді цих позовних вимог, покладалася на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних законних підстав.

Судом встановлено, що 19.07.2007 року ОСОБА_2 народила доньку ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КИ № 127247 від 30.07.2007 року (а.с. 16 т.1).

Відповідно преамбули Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», в редакції яка діяла на момент народження доньки ОСОБА_2, визначала, що Закон № 2240-ІІІ визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообовязкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, в тому числі, у звязку народженням дитини та необхідністю догляду за нею. Стаття 1 Закону передбачала, що виплати передбачені Законом № 2240-ІІІ, є матеріальним забезпеченням громадян у звязку з втратою заробітної плати внаслідок догляду за малолітньою дитиною, частковою компенсацією витрат, повязаних з народженням дитини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 2240-ІІІ найманий працівник, на користь якого здійснюється загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням є застрахованою особою.

До моменту народження дитини, ОСОБА_2 працювала бухгалтером відділення «Соцмісто» Акціонерного комерційного банку «ПРАВЕКС_БАНК», тобто була застрахованою в системі загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 2, п.1 ч.1 ст. 6 Закону України № 2240-ІІІ, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 та наказом АКБ «Правекс-Банк» № 3821-к від 20.09.2007 року (а.с. 26-28 т.1). Той факт, що ОСОБА_2 була застрахованою особою, не заперечувався ні відповідачем, ні представником 3-ї особи.

У звязку з цим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є субєктом відносин по загальнообовязковому державному соціальному страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням.

Відповідно до ст. 3 Закону України №2240-ІІІ, відносини у сфері загальнообовязковому державному соціальному страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням, базуються на Конституції України, складаються з Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування та Закону України № 2240-ІІІ.

У звязку з цим, суд приходить до висновку, що передбачені законодавством допомоги при народженні дитини та по догляду за нею, повинні призначатися ОСОБА_2, з якою проживає дитина (а.с.142 т.1), відповідно до положень Закону України № 2240-ІІІ, який є спеціальним законом, що регулює відносини у сфері загальнообовязкового державного соціальному страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та поховання.

Відповідно до преамбули Закону України № 2240-ІІІ, в редакції яка діяла до 01.01.2007 року, матеріальне забезпечення за цим законом надавалося Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який є спеціальним нормативно-правовим актом, що відповідно до ст.. 95 Конституції України визначає видатки держави на відповідний рік, було визначено, що вище вказане матеріальне забезпечення здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. На виконання положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було прийнято Постанову КМ України № 32 від 16.01.2007 року та Постанову № 13 від 11.01.2007 року, згідно з якими затверджено Порядок призначення виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею три річного віку особам, застрахованим в системі загальнообовязкового державного соціального страхування, якими призначати допомоги при народженні дитини та догляду за нею, застрахованим особам, з 01.01.2007 року зобовязано органи праці та соціального захисту населення.

Як вбачається зі змісту письмових заперечень відповідача, відповідей наданих відповідачем на заяви та скарги ОСОБА_2, вона перебувала на обліку в управління праці та соціального захисту населення Криворізької РДА з серпня 2007 року, при цьому їй було призначено допомогу при народженні дитини в розмірі 8500 грн. та по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку за період з жовтня 2007 року по грудень 2007 року 130,64 грн. щомісяця та з 01.01.2008 року по 19.07.2010 року в розмірі 144,10 грн. щомісяця (а.с. 25, 71, 170 т.1). Отримання сум допомоги у вказаних розмірах не заперечувала сама ОСОБА_2, крім цього даний факт підтверджується платіжними квитанціями про надходження коштів на рахунок (а.с. 22-24, 67, 145 т.1).

До моменту прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», стаття 41 Закону України № 2240-ІІІ діяла в редакції Закону України № 2505 «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», згідно з якою допомога при народженні дитини надається в сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у девятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому КМ України.

Вказані зміни до Закону № 2240-ІІІ, згідно п.2 ч.1 Прикінцевих положень Закону України № 2505 «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України», визнавалися складовою частиною цих законів і діють відповідно до терміну дії цих законів.

Стаття 43 Закону України № 2240-ІІІ, до прийняття закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік», визначала, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України

"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку

з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими

народженням та похованням" здійснюється у таких розмірах:

- допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень.

Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в

сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними

частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку -

у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним

сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні

шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та

не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для

працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 ст. 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік зупинялася дія ст. 41, 43 Закону України № 2240-ІІІ.

Рішенням Конституційного суду України № 9-рп від 09.07.2007 року, положення абз. 3 ч.2 ст. 56 (стосовно розміру допомоги по догляду за дитиною до 3-х років) та п.7 ст. 71 (щодо зупинення на 2007 рік дії ст.. 41, 43 Закону № 2240-ІІІ) Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - визнані неконституційними. Вказане рішення Конституційного Суду набрало чинності з дня його ухвалення, та згідно п. 5,6 цього рішення воно є обовязковим до виконання на всій території України, має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції.

Таким чином, з 09.07.2007 року, в тому числі на момент виникнення страхового випадку народження дитини ОСОБА_2 19.07.2007 року, статті 41, 43 Закону України № 2240-ІІІ діяли в редакції, яка мала місце до прийняття Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а отже допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років повинна була виплачуватися відповідачем на користь ОСОБА_2 в розмірі не менше прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У звязку з цим, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача по нарахуванню ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року в заниженому розмірі, а саме меншому ніж прожитковий мінімум.

Доводи представника відповідача та представника Фонду, про те, що допомога по догляду за дитиною в період липня грудня 2007 року надавалася відповідно до Порядку затвердженого постановою КМУ № 13 від 11.01.2007 року, та в межах бюджетних асигнувань, суд не приймає до уваги, оскільки розмір допомоги прямо передбачений ст. 41 Закону № 2240-ІІІ, який має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою КМУ, яка не повинна йому суперечити.

Крім цього, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права України, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обовязків (справа «Кечко проти України», рішення від 8 листопада 2005 року).

Що стосується допомоги при народженні дитини, розмір якої передбачений ст. 41 Закону України № 2240-ІІІ, то розмір такої допомоги 8500 грн. встановлений абз. 2 ч.2 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», неконституційним не визнавався.

П. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», який зупиняв на 2007 рік дію ст.. 41, 43 Закону № 2240-ІІІ був визнаний неконституційним, тобто фактично з 09.07.2007 року вказані статті відновили свою дію.

Тобто в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року діяв абз. 2 ч.2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», який передбачав розмір допомоги при народженні 8500 грн. та ст.. 41 Закону № 2240-ІІІ, яка передбачала розмір допомоги при народженні для застрахованої особи 22,6 прожиткових мінімумів для дитини до 6 років.

Згідно ч.5 Прикінцевих положень Закону № 2240-ІІІ, до стабілізації економічного становища в Україні, виплати передбачені ст. 41, 43 Закону України № 2240-ІІІ, визначаються щороку Верховною радою України виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму, з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.

У звязку з цим, вирішуючи колізію абз. 2 ч.2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та ст. 41 Закону № 2240-ІІІ, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру допомоги при народженні в 2007 році, слід керуватися положеннями абз. 2 ч.2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», як спеціального закону, прийнятого на виконання вимог ч.5 Прикінцевих положень Закону № 2240-ІІІ. У звязку з цим, вимоги позивача про нарахування їй допомоги при народженні відповідно до положень ст. 41 Закону України № 2240-ІІІ не підлягають задоволенню, а дії відповідача по нарахуванню та виплаті допомоги при народженні в розмірі 8500 грн. є правомірними.

01.01.2008 року набрав чинності Закон України № 107-VI-VI «Про Державний бюджет на України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пунктом 25 розділу ІІ Закону № 107-VI ст.ст. 40-44 Закону України № 2240-ІІІ було виключено.

При цьому, п. 23 Закону № 107-VI внесено зміни до ст. 10, 13 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» № 2811-ХІІ, відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до 3-х років, з 01.01.2008 року підлягала виплаті на підставі норм вказаного закону як застрахованим особам так і незастрахованим особам.

Пункт 2 розділу ІІІ Закону України № 107-VI передбачав, що розділ ІІ цього Закону діє до 31.12.2008 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп\2008 року від 22.05.2008 року визнано неконституційними низку положень Закону України № 107-VI, у тому числі й пункт 25 розділу ІІ зазначеного Закону щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІІІ.

Отже, з 22.05.2008 року відновили свою дію положення ст. 43 Закону № 2240-ІІІ, які передбачали виплату допомоги по догляду в розмірі визначеному Фондом, але не менше прожиткового мінімуму. Як вказувала представник Фонду, починаючи з 01.01.2007 року Фонд не призначає і не виплачує вказаний вид допомоги, а тому і не встановлював її розмір починаючи з 01.01.2007 року.

Таким чином, в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в Україні були чинними два закони які передбачали розмір допомог при народженні дитини та по її догляду до 3-х років, а саме Закон № 2240-ІІІ, який стосувався застрахованих осіб та Закон №2811-ХІІ-ХІІ, який стосувався всіх без винятку осіб, оскільки зміни до вказаного закону, внесені п. 23 Закону України № 107-VI неконституційними не визнавалися.

Вирішуючи колізію норм загального закону № 2811-ХІІ та спеціального закону № 2240-ІІІ, який передбачає розмір допомоги по догляду за дитиною саме для застрахованої особи, суд вважає за необхідне застосувати положення закону № 2240-ІІІ, що відповідає правовому висновку ВС України, викладеному у постанові ВСУ від 01.10.2013 року у справі № 21-248а13, який згідно ст.. 244-2 КАС України є обовязковим для судів.

У звязку з вище викладеним, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до 3-х років за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, в розмірі нижчому ніж прожитковий мінімум. Вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки до ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, діяли п. 23-25 ст. 67 Закону № 107-VI, прийняття яких відповідає п. 5 Прикінцевих положень Закону № 2240-ІІІ.

Заперечення відповідача в частині посилання на відсутність бюджетних асигнувань для проведення виплат за вказаний період у розмірі прожиткового мінімуму, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вище вказаним рішенням Європейського Суду.

Оскільки пункт 2 розділу ІІІ Закону України № 107-VI передбачав, що розділ ІІ цього Закону (в тому числі зміни до Законів № 2240-ІІІ та № 2811-ХІІ) діє лише до 31.12.2008 року, то з 01.01.2009 року вказані закони відновили свої попередні редакції.

З 01.01.2009 року набрав чинності Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI, згідно з ст. 46 якого допомога відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2010 року набрав чинності Закон України «Про державний бюджет на 2010 року», згідно з ст. 45 якого, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-ІІІ, на виконання вище вказаних ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Кабінетом Міністрів України не визначалися, відповідний порядок не розроблявся та не приймався.

Постанова КМУ № 1751 від 27.12.2001 року, на яку посилався відповідач і представник третьої особи, як на нормативно-правовий акт, який визначає розмір і порядок виплати сімям з дітьми допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, стосується виключно незастрахованих осіб, оскільки прийнятий на виконання Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», а не на виконання Закону № 2240-ІІІ, який передбачає розмір допомоги застрахованим особам.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 09.07.2013 року, в якій викладено правовий висновок з цього питання, який згідно ст.. 244-2 КАС України є обовязковим для судів.

У звязку з цим, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, за період з 01.01.2009 року по 19.07.2010 року, в розмірі меншому ніж прожитковий мінімум.

Стосовно вимог позивача про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення цього строку, суд вважає ці вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню зі слідуючих підстав.

Ст. 99 КАС України, в редакції, яка діяла на 05.06.2009 року - момент звернення позивача до суду з позовом, передбачала річний строк позовної давності, який обчислювався з дня коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права чи інтересу.

Оскільки позивач звернулася до суду 05.06.2009 року, то її вимоги про визнання дій неправомірними та здійснення нарахувань допомоги по догляду за дитиною до 3-х років за період з 05.06.2008 року по 19.07.2010 року є такими, що заявлені в межах строку позовної давності. Що стосується вимог в частині допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною до 3-х років за період з 01.10.2007 року по 04.06.2008 року, то вони подані з пропуском річного строку позовної давності.

Позивачем при уточненні позовних вимог було заявлено вимогу про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними, яка підлягає задоволенню, оскільки позивач дійсно, як будь-яка мати, після народження дитини повністю була зайнята доглядом за малолітньою дитиною, і не мала ні часу ні можливостей відслідковувати зміни в законодавстві, а відповідач будучи субєктом владних повноважень, органом покликаним здійснювати соціальний захист громадян, не розяснив їй її права, а самостійно визначив розмір допомог, який не довів до її відома.

ОСОБА_2 зазначала, що дізналася про своє право на допомогу в розмірі прожиткового мінімуму лише на початку 2009 року, коли вказане питання активно висвітлювалося засобами масової інформації. Після цього, вона звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахування, на що отримала відмову. Вказану відмову вона оскаржила до вищестоящого органу, який також відмовив їй у задоволенні вимог про перерахунок, тобто вона вживала передбачених законом заходів для відновлення свого порушеного права в позасудовому порядку (а.с. 18-21 т.1).

Крім цього, суд визнаючи поважними причини пропуску строку для звернення до суду, враховує, що згідно п. 12 Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею три річного віку застрахованим особам, затвердженого Постановою КМУ № 13 від 11.01.2007 року, який діяв на час звернення позивача з заявою про взяття на облік та призначення допомог, відповідач зобовязаний був протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення письмово повідомити ОСОБА_2 про призначений їй розмір допомоги, порядок оскарження цього рішення, що відповідачем зроблено не було. Це в свою чергу вказує на порушення прав позивача на ознайомлення з розміром призначеної їй допомоги, і свідчить про те, що вказаний розмір допомоги, підстави його призначення, зокрема норми закону на підставі яких було здійснено призначення, до її відома доведені не були.

Згідно п. 13 вказаного Порядку, відповідач повинен був надавати позивачу розяснення з питань призначення і виплати допомог, що зроблено не було.

Доказів дотримання вимог вказаних пунктів Порядку представник відповідача не надав, в порушення ч.2, 4 ст. 71 КАС України.

У звязку з вище викладеним, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску строку для звернення до суду та вважає за необхідне поновити пропущений строк.

Вимоги позивача про стягнення на її користь конкретних сум недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до 3-х років за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та за період з 01.01.2009 року по 19.07.2010 року, не підлягають задоволенню, оскільки нарахування та виплата сум допомоги є компетенцією субєкта владних повноважень, а саме Управління праці та соціального захисту населення, а не суду, а згідно до ст. 19 Конституції, кожен орган державної влади має приймати рішення в межах своєї компетенції.

Оскільки судове рішення в частині поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобовязання щодо нарахування та сплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку ухвалене на користь позивача, яка не є субєктом владних повноважень, то відповідно до ст. 94 КАС України, суд присуджує їй з Державного бюджету України понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40грн. (а.с. 90).

Оскільки в задоволенні позову в частині стягнення конкретних сум допомоги позивачу відмовлено, тобто відмовлено в задоволенні позову в частині вимог майнового характеру, то і розмір судового збору в сумі 119, 65 грн. (а.с.89 т.1) не підлягає присудженню, в силу ст.. ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України № 107-VI-VI «Про Державний бюджет на України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 56, п.7 ст. 71Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та № 10-рп\2008 року від 22.05.2008 року, ст.ст. 41, 43, п. 5 Розділу 9 Закону України № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» , рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року, до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Постановою КМУ № 13 від 11.01.2007 року «Деякі питання призначення і виплати державної допомоги сімям з дітьми», Постановою КМУ № 1751 від 27.12.2001 року «Про затвердження Порядку призначення та виплати державної допомоги сімям з дітьми», ст.ст. 6-12, 15, 71, 94, 99, 158-163, 244-2 суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.м.т. Христофорівка, Криворізького району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, до Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області (53080 Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Новий Шлях, вул. Меліоративна, 45-А, ідентифікаційний код 03192371), третя особа - Криворізька міжрайонна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними та зобовязання щодо нарахування та сплати державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, стягнення недоплачених сум допомог, - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, третя особа - Криворізька міжрайонна виконавча дирекція Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про визнання дій неправомірними та зобовязання щодо нарахування та сплати державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, стягнення недоплачених сум допомог.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, щодо нарахування та виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку, за періоди з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та з 01.01.2009 року по 19.07.2010 року.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області нарахувати та сплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.м.т. Христофорівка, Криворізького району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, в розмірі встановленому ст. 43 Закону України № 2240-ІІІ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням» за періоди з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та з 01.01.2009 року по 19.07.2010 року, в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законами про Державний бюджет на кожен з цих періодів, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с.м.т. Христофорівка, Криворізького району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судові витрати, в рахунок сплаченого судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.. 254 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, через Криворізький районний суд Дніпропетровської області в порядку і строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства.

Постанова в повному обсязі складена 20.11.2013 року.

Суддя: