Рішення № 35488598, 20.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.11.2013Справа № 901/2985/13За позовом Приватного акціонерного товариства «Гагарінський»

(вул. Бородіна, 16, м.Сімферополь, 95022)

до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради

(вул.Толстого, 15, м.Сімферополь, 95000)

за участю Прокуратури міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, місто Сімферополь, 95011)

про внесення змін до договору

суддя Шевчук Н.Г.

представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Кудімова Є.С., представник, довіреність №24/01-55/2578 від 28.12.2012;

від прокуратури - Провотар Т.В., старший прокурор відділу прокуратури міста Сімферополя, посвідчення №013906 від 11.12.2012.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство «Гагаринський» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради про внесення змін до договору про участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 27.09.2007 шляхом виключення пунктів 2.1.1 та 2.1.2.

У процесі розгляду справи позивач заявами від 16.10.2013 (до розгляду спору по суті) та від 08.11.2013 (у процесі розгляду спору по суті) вносив уточнення у позовні вимоги в частині зміни редакції пункту 2.1.1 договору, що у процесуальну значенні не є зміною предмету позову, а тому у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України заяви були прийняті судом (т. 1 арк.с. 58-59, 236-237).

Заявою від 20.11.2013 позивач зменшив позовні вимоги і просить внести зміни у договір шляхом викладення пункту 2.1.1 у наступній редакції: «Перерахувати кошти на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста у сумі 150 тис.грн. (сто п'ятдесят тисяч гривен) в місцевий бюджет на розрахунковий рахунок №..... Зазначена у цьому пункті договору сума 150 тис.грн. коштів на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури вказана після зменшення раніше передбаченої договором суми коштів на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури на суму затрат, понесених ПАТ «Гагарінський» на будівництво зовнішніх мереж у відповідності зі статтею 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038. Кошти перераховуються до запланованого строку введення об'єкту в експлуатацію.»

Таким чином, спір розглядається в межах позовних вимог, визначених позивачем заявою від 20.11.2013.

Позовні вимоги з посиланням на статті 651, 652 Цивільного кодексу України мотивовані необхідністю приведення умов договору у відповідність із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» , а саме: зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості будівництва зовнішніх інженерних мереж.

Відповідач та прокурор у відзиві на позов та додаткових поясненнях проти позову заперечують з тих підстав, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038 набрав чинності після закінчення передбаченого договором строку сплати пайового внеску, що відсутні докази будівництва позивачем інженерних мереж за межами його земельної ділянки та вартості такого будівництва і передачі цих мереж у комунальну власність, що відсутні передбачені статтею 652 Цивільного кодексу України чотири умови, наявність яких одночасно може бути підставою для внесення змін у договір.

Суд з урахуванням встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строку вирішення спору залишив без задоволення клопотання позивача від 20.11.2013 про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника, оскільки надані до справи матеріали в достатній мірі характеризують спірні правовідносини, а відсутність представника в одному із п'яти судових засідань не є перешкодою для вирішення спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників суд

встановив:

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 652 цього Кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Положеннями статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За приписом статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Закритим акціонерним товариством «Гагаринський» (змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Гагаринський») 27.09.2007 укладений договір про участь в комплексному соціально-економічному розвитку міста, предметом якого є участь позивача у комплексному соціально-економічному розвитку міста при забудові земельної ділянки по вул. Толстого в районі парку ім..Гагаріна площею 4,3919, наданої ЗАТ «Гагарінський» рішенням Сімферопольської міської ради №256 від 27.04.2007 в довгострокову оренду строком на 5 років для будівництва і експлуатації багатофункціонального комплексу «Гагарінський» (т. 1 арк.с. 35).

Пунктом 2.1.1 цього договору передбачено, що позивач перераховує кошти на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста у сумі 2895,0 тис.грн. (два мільйони вісімсот дев'яносто п'ять тисяч грн.), з яких до 01.01.2008 перераховуються 868,5тис.грн., до завершення будівництва перераховуються 2026,5тис.грн. щоквартально рівними частками до запланованого строку введення об'єкту в експлуатацію.

Договір діє з моменту підписання сторонами і до виконання ними своїх зобов'язань.

Сертифікатом відповідності №КР000609 від 30.09.2010 Інспекцією ДАБК в АРКрим засвідчена відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу) Будівництва багатофункціонального комплексу «Гагарінський», 3 пусковий комплекс першої черги будівництва - житлового будинку №3 (блоки А, Б, В) нове будівництво по вул.Набережна, №75 г, д, е , м.Сімферополь, проектній документації (т. 1 арк.с. 36).

Як стверджують сторони, позивачем на виконання договору від 27.09.2007 сплачено 150тис.грн.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011, на який позивач посилається як на підставу внесення змін у договір, набрав чинності 12.03.2011 (за винятком окремих положень, порядок набрання чинності якими визначений цим Законом).

Відповідно до частини п'ятої статті 30 цього Закону із змінами, внесеними згідно із Законом України №5021-VI від 22.06.2012 (набрав чинності 01.01.2013), якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

У разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно статті 40 зазначеного Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Згідно пункту 7 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначеного Закону, пайова участь, граничний розмір якої визначений статтею 40 цього Закону, може бути здійснена забудовником як шляхом внесення грошових коштів, так і шляхом будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки за умови передачі їх у комунальну власність. Кошторисна вартість таких робіт зараховується в рахунок встановленого розмірі пайової участі. При цьому, ці види участі можуть бути здійснені забудовником як окремо один від одного, так і в поєднанні один з одним.

Судом встановлено, що визначені договором грошові кошти на розвиток інженерної і соціальної інфраструктури міста у сумі 2895,0 тис.грн. позивач повинен був сплатити до 30.09.2010, тобто, до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідність визначеного цим договором розміру пайової участі у розвитку інженерної і соціальної інфраструктури міста у сумі 2895,0 тис.грн. вимогам законодавства, діючого на момент його укладення, сторонами не оспорюється.

Несплата позивачем зазначених коштів у встановленому договором розмірі і у встановлений договором строк свідчить про порушення ним договірних зобов'язань.

будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки,

Зважаючи на те, що строк виконання зобов'язань по сплаті забудовником пайової участі по договору настав до набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», то прийняття цього Закону не є істотною зміною обставин у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України для внесення змін у договір в частині зобов'язань по сплаті пайового внеску, які позивач повинен був виконати до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин виходячи із суті правовідносин сторін та враховуючи, що відповідно до мотивувальної частини позовної заяви позов поданий не з метою зменшення обсягу пайової участі як такого, що не відповідає визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а з метою зарахування в рахунок пайової участі вартості будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами земельної ділянки забудовника, позивачем обраний неналежний спосіб захисту.

Позивач не позбавлений можливості за наявності достатніх підстав вчинити дії по зарахуванню в рахунок сплати пайової участі у визначеному договором розмірі вартості будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки (в тому числі і в судовому порядку шляхом спонукання до укладення додаткової угоди до договору про зарахування в рахунок пайової участі вартості будівництва інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки).

Зважаючи на зазначене судом залишене без задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи для визначення вартості будівництва таких мереж та об'єктів.

З урахуванням викладеного підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Рішення підписане

25.11.2013

Суддя Н.Г.Шевчук

Розсилка простою кореспонденцією:

1. Приватне акціонерне товариство «Гагарінський»

(вул. Бородіна, 16, м.Сімферополь, 95022)

2. Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради

(вул.Толстого, 15, м.Сімферополь, 95000)

3. Прокуратура міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, місто Сімферополь, 95011)