Постанова № 35488085, 14.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р. Справа № 805/15046/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Постановлено у нарадчій кімнаті

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:

Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі

до

Відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції

про

визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції про:

- визнати бездіяльності відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції неправомірною в частині не звернення стягнення на майно боржника, та не звернення до суду із заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України;

- зобов'язання вчинити певні дії, а саме відповідно до ст.. 11, 30, 52, 57, 62 Закону України «Про виконавче провадження» звернути стягнення на майно боржника, шляхом опису, вилучення та реалізації, звернутися із заявою до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України - до виконання зобов'язань по вищевказаним рішенням, дотримуватись ст. 30 Закону щодо строків здійснення виконавчого провадження.

Свої вимоги мотивує тим, що на виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження, в яке об'єднані виконавчі провадження №35330998 та №36460325, боржником за яким виступає ОСОБА_1 про стягнення з заборгованості на загальну суму 847,80грн.

Зазначив, що на цей час виконавчі документи, які об'єднані у зведене виконавче провадження не виконані. Жодних дій, спрямованих на виконання вимог відповідачем не здійснено.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав заперечення відповідно до яких просив відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що всі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» відповідачем виконані.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» із змінами та доповненнями на час винесення постанови встановлено, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Оскільки до зведеного виконавчого провадження були приєднанні перелік виконавчих проваджень відповідно до облікової картки на зведене виконавче провадження, відкритих на підставі вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі, юрисдикція даного спору розповсюджується на Донецький окружний адміністративний суд.

Постановою про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження №35330998 від 20.11.2012 року за виконавчим листом №2а/0570/12402/2012 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 830,80 грн. Разом із постановою про відкриття виконавчого провадження 20.11.2012 року була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження лише в межах заборгованості.

Постановою про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження №36460325 від 08.02.2013 року за постановою Торезького міського суду №247/97/13-П про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 17,00 грн.

Постановами про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження від 18.02.2013 року були приєднані виконавчі провадження №36460325 та №35330998.

20.03.2013 року постановою про арешт коштів боржника за ВП №35330998 було накладено арешт на всі рахунки боржника у межах суми боргу.

22.03.2013 року листом №9/15-893 Відділ реєстраційно-екзаменаційної роботи з обслуговування м. Торез та м. Сніжне повідомив, що за ОСОБА_1 автотранспорт не зареєстровано.

Листом №1481/0522 від 25.03.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі повідомило відповідача, ОСОБА_1 на обліку не перебуває та пенсію не отримує.

26.03.2013 року Торезька ОДПІ повідомило відповідача, що ОСОБА_1 не має фактичного місця здійснення підприємницької діяльності.

Листом №02-08/86 від 10.04.2013 року ПАТ «Брокбізнесбанк» повідомив, що відкритих рахунків, зокрема за ОСОБА_1 не обліковується.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру №2280920 від 11.04.2013 року, було зареєстроване обтяження на все нерухоме майно ОСОБА_1

Листом №20.1.0.0.0/7-20130429/1585 від 14.05.2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомив, що відкритих рахунків, зокрема за ОСОБА_1 не обліковується.

20.05.2013 року листом №02.05-8231/2 управління паспортної роботи громадянства та реєстрації фізичних осіб повідомило, що за ОСОБА_1 закордонний паспорт громадянина України не отримувала.

Листом №02.5-10096/2 від 12.06.2013 року Головне управління в Донецькій області Державної міграційної служби України повідомило відповідача, що у ОСОБА_1 відсутній паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

01.07.2013 року Постановою про закінчення виконавчого провадження було закінчено виконавче провадження №36460325, у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення згідно виконавчого документу.

Головне Управління МВС України в Донецькій області Торезький міський відділ листом №9/4675 від 25.07.2013 року повідомило, що ОСОБА_1 за місцем реєстрації не знаходилась, у телефонному режимі була зобов'язана з'явитись до відповідача.

15.07.2013 року боржник з'явився до відповідача, про що свідчить підписка.

14.11.2013 року відповідачем складено акт в присутності представника позивача станом на 01.11.2013 року боржником сплачено 400,00 грн., залишок заборгованості складає 430,80 грн.

Розпорядженням по ВП №35330998 надіслано виконавчий документ ПП «Анастасія» та ФОП ОСОБА_2 та запропоновано з усіх видів заробітку (доходу) що належить до виплати боржнику проводити утримання в розмірі 20% доходу та стягнуті кошти направити на розрахунковий рахунок УПФУ в м. Торез.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання вчинити певні дії, а саме відповідно до ст.. 11, 30, 52, 57, 62 Закону України «Про виконавче провадження» звернути стягнення на майно боржника, шляхом опису, вилучення та реалізації, звернутися із заявою до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України - до виконання зобов'язань по вищевказаним рішенням, дотримуватись ст. 30 Закону щодо строків здійснення виконавчого провадження , суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Закону, яка визначає обов'язки і права державних виконавців, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 25 Закону Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до ст. 32 Закону є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до пункту 5.1.1. Інструкції про порядок проведення виконавчих дій та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Крім того відповідач наклав арешт на все майно ОСОБА_1 в межах суми боргу за виконавчими провадженням №35330998.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було накладено арешт на грошові кошти боржника ще 20.03.2013 року на суму що перевищує за виконавчим провадженням №35330998 .

Відповідно до статті 52 вказаного Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно статті 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 58 Закону встановлено, що Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Аналізуючи вищевикладені правові норми, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у рамках чинного законодавства, звертаючи стягнення на грошові кошти, що належать ОСОБА_1, оскільки, як вбачається з облікової картки на зведене виконавче провадження, на грошові кошти боржника було звернуто стягнення у розмірі 417 грн., а оскільки звернення стягнення на грошові кошти боржника проходить успішно, суд не вбачає критичної необхідності звернення стягнення на майно ОСОБА_1

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач вже виконав позовні вимоги в частині накладення арешту на майно боржника та здійснення дій передбачених ст. 19 Закону. Щодо звернення стягнення на майно боржника суд зазначає, що звернення стягнення на майно боржника здійснюється лише за відсутності достатніх коштів на рахунка боржника.

Суд не приймає посилання позивача на не звернення відповідача до суду з заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є правом державного виконавця, а не його обов'язком. Враховуючи той факт, що згідно відповідей Головного управління в Донецькій області Державної міграційної служби України, боржник не отримував закордонного паспорту, тобто звернення до суду з вказаним позовом не вбачається доцільним.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку що вимоги позивача в цій частині достатньо не вмотивовані, а тому адміністративний позов підлягає відмові у задоволені цієї частини.

Щодо позовних вимог в частині визнання бездіяльності відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції неправомірною в частині не звернення стягнення на майно боржника, та не звернення до суду із заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України суд зазначає наступне.

Спірним питанням цієї справи є встановлення наявності бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання постанови Управління Пенсійного фонду України в м. Торез.

Основним доказом бездіяльності у виконанні виконавчого провадження відповідача, позивач зазначає те, що державним виконавцем не здійснюються заходи примусового виконання виконавчих документів, не вчиняються в повному обсязі виконавчі дії.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджено вчинення відповідачем дій та заходів у виконавчому провадженні, направлених на виконання виконавчих документів щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 шляхом стягнення з розрахункових рахунків заборгованості. Та оскільки стягнення грошових коштів триває успішно, державний виконавець здійснив правильні дії утримавшись від накладення арешту та звернення стягнення на майно боржника.

Частиною 2 ст. 30 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, останні виконавчий документ був приєднаний до зведеного виконавчого провадження 18.02.2013 року, тобто державний виконавець повинен виконати всі необхідні виконавчі дії до 18.08.2013 року, як це і з'ясовано під час зясування обставин.

Крім того, суд зазначає, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії -постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, тобто останній діяв у спосіб передбачений діючим законодавством, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про державну виконавчу службу", ст. ст. 8, 9, 10, 11, 99, 100, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі до Відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.