Рішення № 35487825, 26.11.2013, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 року Справа № 542/715/13-ц

2/542/383/13

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Стрельченко Т.Г.,

при секретарі Нестеренко О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Нові Санжари справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Укрсельхозпром», третя особа Малоперещепинська сільська рада Новосанжарського району про визнання договору міни земельних ділянок недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянки,

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Укрсельхозпром», третя особа Малоперещепинська сільська рада Новосанжарського району про визнання договору міни недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Вимоги за позовом обґрунтовує тим, що на праві приватної власності їй належала земельна ділянка площею 4,13 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Малоперещепинської сільської ради, Новосанжарського району.

В 2002 році, знаходячись в тяжкому матеріальному стані, повязаному з лікуванням, одержала від ОСОБА_5, працівника відповідача 2600 грн., в рахунок орендної плати за оренду її землі на 10 років вперед. Після чого разом з ОСОБА_5 поїхали до приватного нотаріуса, яка посвідчила її довіреність ОСОБА_5, як їй стало відомо пізніше на обмін земельних ділянок.

Як зясувалось в 2012 році від її імені ОСОБА_5 уклав з відповідачем договір міни, відповідно до якого обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,13 га на земельну ділянку площею 0,250 га, розташовану в селищі Ювілейне вул. Нова, 40,41 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Позивачка зазначила, що зміст цієї угоди суперечить п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого до 1 січня 2005 року була накладена заборона на будь-яке відчуження земельних ділянок,призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, крім міни, передачі їх у спадщину, вилучення для суспільних потреб, на підставі ст. 203, 215, 216 ЦК України просила визнати недійсним договір міни та державний акт на право власності на земельну ділянку отриманий ТОВ ВКФ «Укрсільгоспром» після укладення договору, зобовязати відповідача повернути із чужого незаконного володіння їй земельну ділянку площею 4,13 га, розташовану на території Малоперещепинської сільської ради.

Крім цього позивачка зазначила, що лише в червні 2012 року дізналася про порушення свого права.

Ухвалою суду від 18 червня 2013 року до участі у справі на клопотання представника позивача залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

-Новосанжарську районну державну адміністрацію;

-Держземагенство у Новосанжарському районі;

-Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с. 57)

Ухвалою суду від 04 жовтня 2013 року за клопотанням позивача у справі залучено як третю особу ОСОБА_7 (а.с. 144)

В останнє судове засідання позивач ОСОБА_4 не зявилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність. В минулому судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, посилаючи на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення. Пояснив суду, що в 2002 році було запропоновано ОСОБА_4 здійснити обмін земельних ділянок, на який вона добровільно погодилася. ОСОБА_4 надала ОСОБА_5 нотаріально посвідчене доручення. Відповідно до доручення укладено договір міни земельних ділянок також відповідач просить застосувати позовну давність.

Представник третьої особи Малоперещепинської сільської ради, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився. Надано письмову заяву від 05.11.2013 року № 777 про розгляд справи у їх відсутність. Заперечень проти позову сільська рада не має (а.с. 172)

Представник третьої особи Новосанжарської районної державної адміністрації проти позову не заперечує.

Від представника відділу Держземагенства у Новосанжарському районі надійшли заяви про розгляд справи у відсутність представника відділу, покладаючись на розсуд суду при вирішенні спору (а.с. 91,122, 159, 171)

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, також в заяві зазначила, що посилання позивача на відсутність у дорученні зробленого її рукою запису про ознайомлення зі змістом документа та підтвердження відповідності його змісту її волі є безпідставним, так як це не передбачено законодавством. Про бажання вчинити цю дію і саме такого змісту свідчить зроблений власноручно підпис на документі (а.с. 79, 157)

Третя особа ОСОБА_7 рекомендованими судовими повістками викликалась в судові засідання 30.10.2013 та 21.11.2013 року. За відсутності даних про вручення судових повісток третій особі, сторони не заперечували про розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, проходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Аналіз даної правової норми свідчить про те, що дія мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення не поширюється на правочини щодо обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку.

Судом встановлено і підтверджується доказами, що 27 вересня 2002 року товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Укрсельхозпром» та ОСОБА_5, який діє за дорученням , посвідченим приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6 06.09.2002 р., за реєстром №2978 від імені ОСОБА_4 укладено договір міни земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі №2593, за яким позивачка обміняла земельну ділянку сільськогосподарських угідь площею 4,13 га, яка розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, цільове призначення якої для товарного сільськогосподарського виробництва на земельну ділянку 0,250 га, розташовану в селищі Ювілейне вул. Нова, 40,41 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Як вбачається з матеріалів справи договір міни земельних ділянок був укладений 27 вересня 2002 року. Як зазначає позивач в своєму позові, вона дізналась про відчуження належної їй земельної ділянки в червні 2012 року після одержання копії договору міни, виданого землевпорядником Малоперещепинської сільської ради ОСОБА_9 однак до цих тверджень позивача суд відноситься критично, позаяк позивач надала ОСОБА_5 нотаріально посвідчене доручення 6 вересня 2002 року, яке у її особистій присутності посвідчено нотаріусом ОСОБА_6 Позивач в судовому засіданні пояснила, що в вересні 2002 року вона та інші односельці, разом із ОСОБА_5, їздили до м. Полтави, де заходились у нотаріуса.

Однак позивач звернулась до суду з позовом у квітні 2013 року, в якому міститься вимога про визнання недійсним договору міни земельної ділянки від 27.09.2002 року.

Таким чином, суд вважає, що позивач мала право на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору у термін до 27.09.2005 року. У звязку з цим суд вважає, що позивачем був пропущений строк позовної давності, згідно ст. 257 ЦК України та ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Як вбачається з п. 4 Договору міни від 27.09. 2002 року обмін земельних ділянок за погодженням сторін здійснено без доплати.

Договір містить усі істотні умови про перехід права власності на земельні ділянки, встановлені ст. 132 ЗК України, зокрема укладений у письмовій формі, нотаріально посвідчений.

На підставі договору міни земельних ділянок від 27.09.2002 року № 2593 відповідач ТОВ ВКФ «Укрсельхозпром» зареєструвало за № НОМЕР_1 : 00 : 004 : 0224 своє право власності на земельну ділянку площею 4,13 га, що розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району. 07.02.2008 року відповідачу було видано Державний акт на право власності серії ПЛ № 210658 на земельну ділянку площею 4, 13 га. (а.с.17).

Позивачем, всупереч вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не доведено перед судом існування обставин, що стали б підставою для визнання договору міни земельних ділянок не дійсним.

Вбачається що договір міни було укладено між сторонами 27.09.2002 року, до набрання чинності ЦК України, згідно закону України № 2059 від 05.10.2004 року.

Згідно вимог ст. 131 Земельного Кодексу України громадяни та держава мають право набуття у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно п. 4 Прикінцевих положень Цивільного Кодексу України, який набрав чинності 1січня 2005 року цей Кодекс застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що на час укладання договору міни ніяких законодавчих заборон щодо цього договору не було, а тому з цих підстав позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

Суд не вбачає підстав для визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку площею 4, 13 га, виданого відповідачу 07.02.2008 року. Такого висновку суд дійшов виходячи з наступного: як встановлено вище, Договір міни, укладений 27.09.2002 року, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 2593, є укладеним з дотриманням норм ЦК України та ЗК України; процедура видачі Державного акту, виданого 07.02.2008 року на земельну ділянку площею 4, 13 га не порушена.

Позивачка не надала суду доказів того, що в 2002 році вона уклала з відповідачем не договір міни, а оренди земельної ділянки.

Оцінивши докази в їх сукупності суд прийшов до висновку про те, що за укладеною угодою відбулося відчуження спірної земельної ділянки за волею власника позивача ОСОБА_4

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що також відсутні підстави у позивача для витребування у відповідача земельної ділянки площею 4, 13 га. Відповідач набув право власності на земельну ділянку на підставах, передбачених законодавством.

Пояснення свідків в судовому засіданні не спростували висновків суду.

Керуючись ст. ст. 10, 212, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Укрсельхозпром», третя особа Малоперещепинська сільська рада Новосанжарського району про визнання договору міни земельних ділянок недійсним, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис)

З оригіналом вірно.

Голова Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_10