Постанова № 35486660, 25.11.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 листопада 2013 р. № 820/10169/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Асоціації підприємств "Співдружність" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання незаконними висновків акту перевірки, податкових повідомлень-рішень та їх скасування,

встановив:

Асоціація підприємств "Співдружність" звернулась до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

- визнати незаконними висновки Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області в акті документальної позапланової перевірки від 26.09.2013 р. № 246/20-27-20-12/22629483 про заниження нею податку на прибуток в період 2010 р. та 2012 р. на загальну суму 78850,00 грн. у т.ч. за 2010 р. на суму 66867,00 грн., за 2012 р. на суму 11983,00 грн., заниження податку на додану вартість у сумі 47295,00 грн., у т.ч. за серпень 2011 р. у сумі 35883,00 грн., за травень 2012 р. у сумі 5416,00 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 5996,00 грн.;

- визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.10.2013 року № 0000472220, № 0000482220, № 0000492220, прийняті відносно неї.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Лазуренко З.А. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Гнатченко О.О. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до приписів останнього позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова перевірка Асоціації підприємств "Співдружність" з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку фінансово-господарських операцій з ТОВ "Олс-Вест" за листопад 2010 року, ПП "Дніпропостачупаковка" за січень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ АПК "Співдружність" за грудень 2010 року та відображення в податковому обліку даних операцій в деклараціях з податку на додану вартість за листопад, грудень 2010 р. січень 2012 р., вересень - жовтень 2012 р., з податку на прибуток за період 2010 рік, І кв. 2012 р., 9 місяців 2012 року та 2012 рік, за результатами якої 26.09.2013 року було складено акт перевірки № 246/20-27-20-12/22629483, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 статті 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період 2010 рік та 20І2 рік на загальну суму 78850,00 грн. у т.ч. за 2010 рік на суму 66867,00 грн, за 2012 рік на суму 11983,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 47295,00 грн., у т.ч. за серпень 2012 року у сумі 35883,00 грн., травень 2012 року у сумі 5416,00 грн., жовтень 2012 року у сумі 5996,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.10.13 року, а саме: № 0000472220, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 118275,00 грн., №0000482220, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ - 9119,00 грн., № 0000492220, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 17610,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, стало те, що у АП "Співдружність" на час перевірки були відсутні первинні документи, які б підтверджували транспортування продукції, подорожніх листів та довіреностей на отримання придбаної продукції в січні, вересні, жовтні 2012 р., згідно договору від 27.12.2010 р. № 83/10-пк, укладеного з ПП "Дніпропостачупаковка", в листопаді 2010 р., згідно договору №73 від 01.11.2010 р., укладеного з ТОВ "Олс-Вест", за грудень 2010 р. - згідно договору № 66 від 01.10.2010 р., укладеного з ТОВ АПК "Співдружність".

Також, податковий орган у своєму акті перевірки, посилається на акти ДПІ Центрального району м. Миколаїв від 16.05.2011 р. № 627/23-420/37105048 про неможливість проведення зустрічної звірки перевірку господарської діяльності ТОВ "Олс-Вест" та акту ДПІ Ленінського району м. Дніпропетровська від 14.07.2011 р. № 1096/231/37148610 про результати документальної невиїзної перевірки в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по ПДВ за грудень 2010 р. перевірку господарської діяльності ТОВ АПК "Співдружність".

З наведеним суд не погоджується та при вирішенні даного спору враховує наступні нормативні положення.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, де передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту, яке виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При судовому розгляді встановлено, що укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала.

Посилання же відповідної сторони на відсутність у АП "Співдружність" на час перевірки первинних документів, які б підтверджували транспортування продукції, подорожніх листів та довіреностей на отримання придбаної продукції в січні, вересні, жовтні 2012 р., згідно договору від 27.12.2010 р. № 83/10-пк, укладеного з ПП "Дніпропостачупаковка", в листопаді 2010 р., згідно договору №73 від 01.11.2010 р., укладеного з ТОВ "Олс-Вест", за грудень 2010 р. - згідно договору № 66 від 01.10.2010 р., укладеного з ТОВ АПК "Співдружність, як підставу для встановлених порушень вимог податкового законодавства, є необгрунтованим та таким, що спростовується обставинами, встановленими при судовому розгляді, як такими: угодами, укладеними позивачем з зазначеними вище контрагентами, згідно до яких поставка товару здійснювалась останніми та подорожніми листами.

А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Також суд зазначає, що нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Щодо порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 44.1 статті 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період 2010 рік та 20І2 рік на загальну суму 78850,00 грн., то вони, на думку суду, спростовуються вищезазначеними обставинами, встановленими при судовому розгляді.

Окрім того, суд звертає увагу на ту обставину, що раніше відповідачем перевірявся період, охоплений вищезазначеною перевіркою, про що свідчить акт "Про результати перевірки АП "Співдружність" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2011 року", який містив аналогічні порушення, що і порушення в акті перевірки від 26.09.2013 року № 246/20-27-20-12/22629483, за наслідками попередньої перевірки було прийнято певне податкове повідомлення-рішення, яке скасовано в судовому порядку (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року в адміністративній справі № 2а-12438/11/2070, яка залишена без зміни апеляційною інстанцією 06.03.2012 року). А від так, даний доказ в розумінні ст. 72 КАСУ є обставиною, яка звільняє суд від доказування вищезазначеного.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в частині їх скасування, а саме: податкових повідомлень-рішень від 15.10.2013 року № 0000472220, № 0000482220, № 0000492220.

Щодо решти позовних вимог, а саме: стосовно визнання незаконними висновків Лозівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області в акті документальної позапланової перевірки від 26.09.2013 р. № 246/20-27-20-12/22629483 про заниження позивачем податку на прибуток в період 2010 р. та 2012 р. на загальну суму 78850,00 грн. у т.ч. за 2010 р. на суму 66867,00 грн., за 2012 р. на суму 11983,00 грн., заниження податку на додану вартість у сумі 47295,00 грн., у т.ч. за серпень 2011 р. у сумі 35883,00 грн., за травень 2012 р. у сумі 5416,00 грн., за жовтень 2012 р. у сумі 5996,00 грн., то на думку суду вони не доведені в частині порушення прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, що потребує судового захисту в розумінні ст. 2 КАСУ, оскільки оскаржуваний висновок не створює для позивача певних юридичних наслідків, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 68,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.10.2013 року № 0000472220, № 0000482220, № 0000492220, прийняті відносно Асоціації підприємств "Співдружність".

В іншій частині позовних вимог в задоволенні - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 3799628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Асоціації підприємств "Співдружність" (код ЄДРПОУ: 22629483) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 68,00 (шістдесят вісім) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2013 року.

Суддя Самойлова В.В.