Постанова № 35485773, 21.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.13 р. № 29/504

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

при секретарі: Карпюк О.С.

за участю представника:

від відповідача - Килівник Р.С. (дов. від 22.10.2013),

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.04.2005

у справі № 29/504 (Іванова Л.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Ойл"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №0007892302/0 від 30.06.2004.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2005 у справі № 29/504 позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким в позові ТОВ "Альфа-Ойл" відмовити.

Ухвалою від 21.06.2005 зупинено провадження у даній справі до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2005 у справі №29/505 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ойл" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0007912302/0 від 30.06.2004.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 змінено склад судової колегії та доручено здійснити апеляційне провадження у справі № 29/504 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Разіна Т.І., Шипко В.В.

Ухвалою від 07.10.2013 поновлено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 22.10.2013.

Розпорядженням заступника Голови суду від 21.10.2013 доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Разіна Т.І. - головуючий, судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою від 21.10.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та призначено її розгляд на 05.11.2013.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013, у зв'язку з виходом суддів Сотнікова С.В., Шипка В.В. з відпустки, доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Разіна Т.І., Шипко В.В.

Ухвалою від 04.11.2013 прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та призначено її розгляд на 05.11.2013.

Ухвалою від 05.11.2013 залучено до участі у справі правонаступника відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, вирішено провадження у справі № 29/504 здійснювати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відкладено на 12.11.2013 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням заступника Голови суду від 12.11.2013 доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Пантелієнко В.О. - головуючий, судді: Разіна Т.І., Шипко В.В.

Ухвалою від 12.11.2012 розгляд справи відкладено на 21.11.2013 відповідно до ст. 150 КАС України.

Розпорядженням Голови суду від 21.11.2013 доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Альфа-Ойл" за період з 01.01.2001 по 31.12.2003, про що складено акт перевірки №119/382/25-2/31031180 від 25.06.2004.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 9296653 грн., в тому числі по періодам: вересень 2003 року - 29104437 грн., жовтень 2003 року - 6392216 грн.

А саме, податковий орган вказав, що протягом ІІ-IV кварталів 2003 року ТОВ "Альфа-Ойл" були проведені три операції з реалізації нафтопродуктів за цінами, нижчими від ціни придбання, що призвело на думку податкового органу, до завищення валових витрат та, як наслідок, до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі вказаних висновків прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0007892302/0 від 30.06.2004, яким позивачу визначено зобов'язання за платежем податок на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 вказаного Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 вказаної норми закону).

Підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 наведеного Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вищезазначеного Закону).

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу (зокрема, придбання товару з метою його наступного продажу), має сплачувати відповідні податки. При цьому валові витрати на придбання товару не можуть перевищувати валові доходи від його реалізації, коли така різниця є економічно та юридично необґрунтованою.

Як встановлено під час перевірки та вбачається з матеріалів справи, відповідно до контракту №0000703/0304К від 11.03.2003р., позивач придбав у ВАТ "Нафтова компанія "Роснафта" (Росія) нафту сиру в кількості 7394 тонн, про що сторонами складено акт приймання-передачі нафти від 16.04.2003 На поставку нафти вагою 7394 тон на загальну суму 4929117,68 грн. оформлено ВМД №12400/3/030171 від 14.05.2003; оплату за нафту проведено в безготівковій формі згідно банківського переказу № 21 від 21.03.2003.

За умовами п. 3.1 контракту №0000703/0304К від 11.03.2003, вартість поставленої нафти становила 125,00 доларів США за одну метричну тону, включаючи ПДВ - 20%; вартість контракту - 925000 доларів США (в т.ч. ПДВ - 154166,67 дол. США).

Зазначений тоннаж нафти (7394 тонн) продано позивачем ТОВ "Торговий дім "Нафтотрейд", відповідно до договору купівлі-продажу від 19.05.2003 №19/05-Н на загальну суму 4596110,40 грн. (крім того ПДВ 919222,08 грн.) На момент підписання акту приймання-передачі з ТОВ "Торговий дім "Нафтотрейд" - 19.05.2003 офіційний курс НБУ складав 5,3331грн. за 1 дол. США. Оплата за договором купівлі-продажу від 19.05.2003 №19/05-Н проведена у безготівковій формі згідно платіжного доручення №36 від 23.06.2003.

Таким чином, витрати на придбання нафти за контрактом №0000703/0304К від 11.03.2003 перевищують доходи від її реалізації на підставі договору від 19.05.2003 №19/05-Н на 333007,28 грн. (4929117,68 грн. - 4596110,40 грн.).

Згідно з контрактом №50-0918/032300 від 28.08.2003, позивач придбав у ДП "Машинімпорт" (Росія) нафту сиру, про що свідчить акт прийняття-здачі нафти №1 від 18.09.2003, відповідно до якого позивач прийняв 30000 тонн сирої нафти по ціні 186,00 дол. США (в т.ч. ПДВ - 31,00 дол. США за тонну). Офіційний курс долара станом на 18.09.2003 становив 5,3315 грн. за 1 дол. США.

Поставка підтверджується ВМД №12400/3/110177 від 18.09.2003, №12400/3/110178 від 19.09.2003, №12400/3/110179 від 20.09.2003, №12400/3/110180, № 12400/3/110181 від 21.09.2003, №12400/3/110182 від 22.09.2003, №12400/3/110183, №124/3/110184 від 23.09.2003, №12400/3/110185, №12400/3/110186 від 24.09.2003, №12400/3/110187, №12400/3/110188 від 25.09.2003 на поставку нафти сирої вагою 30000 тонн на загальну суму 29750786,17 грн. Оплату за нафту проведено у безготівковій формі згідно платіжних доручень, перелік яких наведений у акті перевірки на стор.30.

Зазначений обсяг нафти (30000 тонн) позивачем продано ТОВ "Торговий дім "Нафтотрейд" відповідно до договору купівлі-продажу №048/Н від 01.09.2003 та додаткової угоди №1 від 01.09.2003 на загальну суму 30117600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5019600 грн.), про що свідчить акт приймання передачі від 30.09.2003, виписані продавцем видаткові накладні від 30.09.2003 № РН-0000253, № 309 від 30.09.2003 та докази оплати за нафту, що проведена у безготівковій формі згідно платіжного доручення № 2 від 06.10.2003.

Отже, витрати на придбання нафти за контрактом №50-0918/032300 від 28.08.2003 перевищують доходи від її реалізації на підставі договору №048/Н від 01.09.2003 на 4652786,17 грн. (29750786,17 грн. - 25098000 грн.).

Окрім того, згідно договору купівлі-продажу №01/09 від 22.09.2003, позивач придбав у ТОВ "ЮФ "Контракт -92" нафту сиру, про що свідчать видаткові накладні № РН - 00162 від 26.09.2003, № РН- 00163 від 29.09.2003, № РН-00164 від 30.09.2003; акти приймання-передачі № 1 від 26.09.2003, № 2 від 29.09.2003, № 3 від 30.09.2003; податкові накладні № 190 та № 192 від 30.09.2003 на поставку сирої нафти вагою 62461 тонн, на загальну суму 67145575 грн. (крім того ПДВ - 13429115,00 грн.). Оплату за нафту проведено в безготівковій формі згідно платіжних доручень № 235- 239 від 30.09.2003.

Зазначений обсяг нафти (62461 тонн) позивачем реалізовано ТОВ "Торговий дім "Нафтотрейд" відповідно до договору купівлі-продажу №067/Н від 15.09.2003 та додаткових угод №1 від 26.09.2003, № 2 від 29.09.2003, № 3 від 30.09.2003 на загальну суму 63148071,00 грн. (в тому числі ПДВ - 10524678,50 грн.).

На виконання договору сторонами складено акти приймання-передачі нафти № 1 від 26.09.2003, № 2 від 29.09.2003, № 3 від 30.09.2003; продавцем виписано видаткові накладні № РН-0000256 від 26.09.2003, № РН-0000255від 29.09.2003, № РН-0000257 від 30.09.2003 та податкові накладні № 323 від 26.09.2003, № 318 від 29.09.2003, № 321 від 30.09.2003, оплату проведено в безготівковій формі.

З наведеного вбачається, що витрати на придбання нафти за договором № 01/09 від 22.09.2003 на придбання нафти перевищують доходи від її реалізації за договором № 067/Н від 15.09.2003 на 14422182,50 грн.

Внаслідок укладених договорів та здійснених операцій з відчуження товару за цінами, нижчими за ціни придбання, на переконання податкового органу, у ТОВ "Альфа-Ойл" не виникла база оподаткування - прибуток, в результаті чого позивач не сплачував податок на прибуток з таких операцій.

Перевіркою також встановлено та вбачається з довідки Міністерства економіки та з питань інтеграції України від 09.11.2004 №7/405, що вартість нафти з вересня по грудень 2003 року зменшувалась.

При цьому, незважаючи на зниження цін на нафту на світовому ринку та на внутрішньому ринку України, позивач збільшував обсяг придбаної нафти (І контракт на 7400 т нафти, ІІ контракт на 30000 т нафти і ІІІ контракт на 1000000 т нафти), за ціною, що збільшувалась з кожною наступною поставкою.

Позивачем не надано будь-яких беззаперечних доказів на підтвердження та обгрунтування наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу товару за цінами, значно нижчими від цін придбання, та одержання внаслідок таких операцій збитків.

Слід зазначити, що такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість. Намір платника податку одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету, і встановлення цих обставин дає підставу для відмови заявленого до відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок податкового органу про те, що витрати позивача на придбання нафти перевищують доходи від її реалізації на 31961077,50 грн., що призвело до завищення валових витрат у 2003 році на суму 31961,1 тис. грн., тобто вказаний товар підприємством використано без мети отримання прибутку, як це передбачено п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а отримано збиток.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на зазначені норми законодавства, колегія суддів вважає безпідставним віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за операціями, які не відносяться до складу валових витрат понесених у зв'язку з виконанням договорів купівлі-продажу нафти у вересні, жовтні 2003 року, оскільки такі витрати здійснені позивачем без здійснення реальної господарської діяльності, а висновок суду першої інстанції в цій частині помилковим.

За таких обставин, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення № 0007892302/0 від 30.06.2004 є обґрунтованим та законним.

Таким чином, на думку колегії суддів, при прийнятті рішення місцевим господарським судом неповно з'ясовано дійсні обставини справи, а також зроблено висновки на підставі неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог, що є беззаперечними підставами для його скасування відповідно до ст. 202 КАС України з одночасним ухваленням нового судового рішення про відмову в позові в повному обсязі відповідно до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, в той же час відповідачем надано достатньо доказів та обґрунтованих заперечень проти позовних вимог та на підтвердження законності прийнятого рішення.

Керуючись статтями 71, 198, 200, 202, 205, 206, 209 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2005 у справі № 29/504 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді

Остапенко О.М.

Пантелієнко В.О.