Постанова № 35484938, 06.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 листопада 2013 року 16 год. 59 хв. № 826/15678/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" до Міністерства культури України, третя особа: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський 3/15", про скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 06 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 02 жовтня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" (також далі - позивач) до Міністерства культури України (також далі - відповідач) про скасування постанови відповідача від 23 серпня 2013 року № 02 про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про охорону культурної спадщини у вигляді накладення на позивача штрафу у розмірі 170000,00 грн. (також далі - оскаржувана постанова).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувану постанову прийнято безпідставно, що суперечить чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню. Висновок відповідача про проведення позивачем робіт без наявності необхідного дозволу є помилковим, оскільки позивач має проект будівництва житлового комплексу, погоджений Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Державною службою з питань національної культурної спадщини, що відповідає ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". За переконанням законного представника позивача, вказаний проект є дозволом у розумінні ч. 3 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Ухвалою суду від 03 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, у якій призначено попереднє судове засідання.

У попередньому судовому засіданні 18 жовтня 2013 року судом задоволено відповідні письмові клопотання та, згідно зі ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача допущено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський 3/15" (також далі - третя особа).

Ухвалою суду від 18 жовтня 2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 18 жовтня 2013 року. Пояснили, що оскаржувану постанову відповідачем прийнято правомірно, а саме у зв'язку із проведенням позивачем будівельних робіт без отримання дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Представники третьої особи також просили відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у письмових поясненнях по суті позову, наданих суду у судовому засіданні 06 листопада 2013 року. Стверджували, що забудова позивачем земельної ділянки без відповідного дозволу уповноваженого органу є грубим порушенням чинного законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої 06 серпня 2013 року складено акт, згідно з висновками якого, на земельній ділянці, розташованій за адресою: місто Київ, вулиця Олеся Гончара, 17-23 (також далі - земельна ділянка), яку віднесено до центрального історичного ареалу міста Києва та охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, позивачем проводяться роботи без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

На підставі акту перевірки, 23 серпня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувану постанову, якою за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, на позивача накладено штраф у розмірі 170000,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про охорону культурної спадщини", охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з п.п. 1, 3 Положення про Міністерство культури України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 388/2011, Міністерство культури України (Мінкультури України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Мінкультури України є: формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури, мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини", до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 6, ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

Підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу відповідача від 31 липня 2013 року № 712 "Про здійснення позапланового заходу (перевірки)" та за наявності посвідчення (направлення) на проведення заходу від 31 липня 2013 року № 2289/10/13-13.

Вказаний наказ оформлено у зв'язку зі зверненням народного депутата України від 10 червня 2013 року № 342/020.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно зі Списком історичних населених місць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878, місто Київ відноситься до історичних населених місць.

Відповідно до п.п. 7, 10 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318, збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об'єктів культурної спадщини, збереження її містоформуючої ролі є пріоритетним напрямом містобудівної діяльності в межах історичних ареалів.

Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування.

Під час судового розгляду справи представники відповідача пояснили та не заперечував представник позивача, що земельна ділянка розташована у межах Центрального історичного ареалу міста Києва, в архітектурній охоронній зоні, в охоронній зоні комплексу Софійського собору та на території пам'ятки археології національного значення "Культурний шар Города Ярослава".

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії висновку Інституту геологічних наук Національної Академії Наук України від 29 березня 2011 року щодо гідрогеологічної ситуації в заповіднику "Софія Київська" у зв'язку з будівництвом нового будинку на вулиці Олеся Гончара, 17-23 у місті Києві, будівельний майданчик (для будівництва на земельній ділянці) розташований всього у 60-ти метрах на північ від муру Національного заповідника "Софія Київська".

Згідно зі ст.ст. 1, 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до п. 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, який є додатком до Закону України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності", дозвільним документом у сфері господарської діяльності, відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини", є дозвіл на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів.

Твердження представників позивача про те, що погодження проекту будівництва на земельній ділянці є дозволом у розумінні Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначили представники відповідача, погодження проекту є процедурою встановлення відповідності проектних рішень вихідним даним на проектування, а дозвіл на проведення робіт в історичних ареалах населених місць є документом, який дозволяє виконання робіт з будівництва на вказаних територіях з урахуванням необхідності збереження об'єктів культурної спадщини, у тому числі тих, які можуть бути виявлені у ході таких робіт, традиційного характеру середовища окремих об'єктів культурної спадщини та історичного ареалу в цілому.

Слід зазначити, що представником позивача у ході судового розгляду справи також не заперечувався факт відсутності у позивача дозволу на проведення вище вказаних робіт.

Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про охорону культурної спадщини", відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група" до Міністерства культури України, третя особа: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стрітенський 3/15", про скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 24, 25, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна група".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя В.М. Данилишин

Суддя І.А. Качур

Суддя В.І. Келеберда

Постанова у повному обсязі складена 11 листопада 2013 року