Постанова № 35484843, 08.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 листопада 2013 року 12 год. 24 хв. № 826/14147/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Стат" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України) у судовому засіданні 08 листопада 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 04 вересня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Стат" (також далі - позивач) до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (також далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08 липня 2013 року № 0000872201 та № 0000882201 (також далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення складені відповідачем не на підставі та не у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. До того ж, оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахування всіх обставин, які мають значення для їх складання.

Ухвалою суду від 06 вересня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 20 вересня 2013 року представником позивача надано суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, а саме номерів оскаржуваних рішень, яку судом долучено до матеріалів справи для врахування під час прийняття у справі судового рішення по суті.

У судовому засіданні 04 жовтня 2013 року судом, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, відмовлено у задоволенні письмового клопотання представника позивача про залучення товариства з обмеженою відповідальністю "Маркітант Груп" (також далі - ТОВ "Маркітант Груп") та приватного підприємства "Зернопостач 2010" (також далі - ПП "Зернопостач 2010") до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою суду від 08 листопада 2013 року відмовлено у задоволенні письмового клопотання представника позивача про забезпечення доказів шляхом призначення судової економічної експертизи.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 20 вересня 2013 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 12 по 17 червня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 18 червня 2013 року складено акт № 96/22-2-05/37358821 про результати документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Маркітант Груп" та ПП "Зернопостач 2010" за період із 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року (також далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 204825,50 грн., у тому числі за: IV квартал 2011 року - 71204,00 грн.; І квартал 2012 року - 11060,30 грн.; ІІ квартал 2012 року - 14394,00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 108167,40 грн., чим порушено підпункти 139.1.6, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (також далі - ПК України);

- занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) у загальному розмірі 188995,00 грн., у тому числі за: жовтень 2011 року - 42053,50 грн.; грудень 2011 року - 19683,00 грн.; січень 2012 року - 10533,50 грн.; червень 2012 року - 13708,50 грн.; серпень 2012 року - 103016,50 грн., чим порушено п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 08 липня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0000872201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 204825,50 грн. за основним платежем та у розмірі 33405,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000882201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 188995,00 грн. за основним платежем та у розмірі 47248,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для визнання нечинними та скасування оскаржуваних рішень, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що перевірку проведено на підставі наказу від 11 червня 2013 року № 52 "Про проведення документальної позапланової перевірки", який оформлено у зв'язку із ненаданням позивачем письмових пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит відповідача.

Зокрема, відповідачем направлявся позивачу письмовий запит від 04 квітня 2013 року № 3718/10/22-214 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Маркітант Груп".

Факт отримання вказаного запиту уповноваженою особою позивача 11 квітня 2013 року підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, будь-яких пояснень та їх документального підтвердження позивачем на вказаний запит відповідача не надано. При цьому, листом від 29 квітня 2013 року № 04/29-03 відповідача повідомлено, що позивач відмовляє у наданні пояснень та їх документального підтвердження, оскільки вказаний запит не відповідає податковому законодавству.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ ґрунтуються на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Маркітант Груп" і ПП "Зернопостач 2010".

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, валові витрати та податковий кредит позивачем сформовано на підставі документів, складених між позивачем та вказаними товариствами.

Однак, такі взаємовідносини не підтверджуються первинними документами. До того ж, згідно з висновками перевірок ТОВ "Маркітант Груп" та ПП "Зернопостач 2010", оформлених актами від 25 березня 2013 року № 176/22-2/37866462 та від 25 червня 2012 року № 137/22-1109/37256320 відповідно, вказані товариства не здійснюють господарських операцій, направлених на настання реальних економічних наслідків, а ТОВ "Маркітант Груп" є вигодотранспортуючим суб'єктом.

Зокрема, в акті перевірки міститься інформація, що від ВПМ державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби надійшла службова записка, у якій зазначено, що у ході проведення заходів, направлених на виявлення схем незаконного формування та відшкодування ПДВ при здійсненні експортно-імпортних операцій, та під час проведення комплексу оперативно-розшукових заходів по припиненню незаконної діяльності конвертаційно-транзитної групи, що спеціалізувалася на наданні послуг з конвертації грошових коштів і мінімізації грошових зобов'язань шляхом використання у даній схемі підприємств-імпортерів і офшорних компаній-нерезидентів, у межах кримінального провадження № 32013110090000086, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 березня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (також далі - КК України), щодо створення і використання невстановленими особами ряду фіктивних

підприємств та умисного ухилення від сплати податків, 03 квітня 2013 року викрито та припинено діяльність конвертаційного центру.

У вказаній злочинній схемі також використовувалось ТОВ "Маркітант Груп" з ознаками "фіктивності".

Допитаний як свідок директор ТОВ "Маркітант Груп" не зміг повідомити про свою участь у фінансово-господарській діяльності вказаного товариства.

Згідно зі ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Враховуючи викладені положення і обставини та зважаючи, що представниками позивача, окрім копій договорів та специфікацій до них, актів прийому-передачі, видаткових та податкових накладних, виписок з банківського рахунку позивача та податкової звітності позивача і його контрагентів, не надано суду інших доказів, які б підтвердили реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Маркітант Груп", ПП "Зернопостач 2010", суд погоджується з висновком відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на ПДВ.

Відповідно до підпунктів 14.1.36, 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, підпунктів 139.1.6, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених п. 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу;

У разі якщо платник податку на додану вартість відповідно до розділу V цього Кодексу визначає базу оподаткування для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість виходячи із винагороди (маржинального прибутку, маржі), податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (послуг), які входять до складу витрат та основних засобів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або до вартості відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, з викладених положень вбачається, що будь-які документи мають силу первинних документів тільки за умови фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Проаналізувавши викладені положення і обставини та враховуючи, що представниками позивача не надано суду доказів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Маркітант Груп", ПП "Зернопостач 2010", хоча про необхідність надання таких доказів судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність складання оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Стат" до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Стат".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 13 листопада 2013 року