Рішення № 35484065, 21.11.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1інстанції: Куліков В.В.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Жданової В.С.,

суддів: Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі: Баранчикові Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Олександрівського житлово-комунального підприємства до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року Олександрівське ЖКП звернулося до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що відповідачі зареєстровані та мешкають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг з утримання будинку, прибудинкової території та вивезення твердих побутових відходів, які надає Олександрівське ЖКП. У порушення вимог діючого законодавства, яке передбачає своєчасну та за встановленими тарифами, оплату житлово-комунальних послуг, відповідачі оплату вносили не в повному об'ємі та не своєчасно, в зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2011 року по 31 березня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 1 693 грн. 93 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року позовні вимоги Олександрівське ЖКП до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Олександрівського житлово-комунального підприємства заборгованість за квартиру плату за період з 01 жовтня 2011 року по 01 березня 2013 року у розмірі 1 693 грн. 93 коп. та судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп.

Не погодившись з рішенням суду, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, принесли апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норма матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначили, що суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність між сторонам договірних правовідносин та на те, що позивач належним чином не виконуються положення ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає послуги не належної якості та не у повній мірі. Також суд першої при ухваленні рішення в частині розподілу судових витрат вийшов за межі позовних вимог, чим допустив порушення положень ст.11 ЦПК України.

Представник позивача Олександрівського ЖКП в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суду надали заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с.101-104).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачів, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасування в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов Олександрівське ЖКП до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками приватизованої квартири АДРЕСА_1 загальною площею 64,1 кв.м. та відкрито особистий рахунок НОМЕР_3, за яким наявна заборгованість за надані послуги з утримання будинку, прибудинкової території та вивезення твердих побутових відходів станом на 01 квітня 2013 року у розмірі 1 693 грн. 93 коп., через не своєчасну та не повну оплату за надані послуги споживачами (а.с. 6, 27). 01 березня 2009 року між Олександрівське ЖКП (виконавець) та ОСОБА_3 (споживач) був укладений договір про надання послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій, предметом якого є забезпечення виконавцем послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій (прибирання прибудинкових територій, обслуговування внутрішньо будинкових мереж тепло-водопосточання, освітлення міст загального користування, поточний ремонт, підготування будівель до зими, вивезення побутових відходів) у будинку АДРЕСА_1, а споживач своєчасної оплати цих послуг за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором. Строк дії договору 1 рік і набирає чинності з 01 березня 2009 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідності перегляду (а.с. 22-23). Комісією Олександрівського ЖКП 06 лютого 2013 року складено акт про відмову ОСОБА_2 на укладення договору про надання послуг з утримання житлових будинків та прибудинкової території (а.с. 24). Тарифи на послуги з утримання житла та прибуткових територій та послуги зі збирання, вивезення та знешкодження побутових відходів для населення у заявлений позивачем період, встановлені відповідним рішеннями Олександрівської селищної ради (а.с. 7-20), на підставі яких і проведено розрахунок заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги Олександрівське ЖКП суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є користувачами послуг з утримання будинку, прибудинкової території та вивезення твердих побутових відходів, які надаються позивачем, але взяті на себе зобов'язання по оплати послуг згідно до тарифів у строки визначені договором відповідачі належним чином не виконують, а тому сума заборгованості за такі житлово-комунальні послуги підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогам закону.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст.1, ч.2 ст.3, ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до положень ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Підпунктом 5 п.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зокрема, обов'язком споживача також є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовки та укладання зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умова його виконання.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

У ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Виходячи з вищезазначеного, оскільки відповідачами своєчасно і у встановленому розмірі оплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території та вивезення твердих побутових відходів не сплачувались, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з них у солідарному порядку заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Апеляційний суд вважає, що здійснений позивачем розрахунок суми боргу за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території та вивезення твердих побутових відходів, проведений на підставі досліджених у судовому засідання доказів, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для сплату наданих позивачем послуги з утримання будинку, прибудинкової території та вивезення твердих побутових відходів є необґрунтованими, оскільки не базуються на положеннях Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де зазначено. що укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, крім того такий обов'язок покладено на споживача, крім того з матеріалів справи вбачається, що мав місце факт відмови ОСОБА_2 від укладення з Олександрівським ЖКП договору про надання послуг з утримання будинку, прибудинкової території та вивезення твердих побутових відходів про що було складено відповідний акт (а.с. 24).

Сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за фактично надані послуги з утримання будинку, прибудинкової території та вивезення твердих побутових відходів .

Також апеляційний суд визнає не спроможними доводи апеляційної скарги щодо незабезпечення виконавцем своєчасності та якості наданих житлово-комунальних послуг, оскільки такі доводи є недоведеними у розумінні ст.ст.58-60 ЦПК України, а надані апелянтами копії заяв та листів на адресу виконавця послуг є неналежно оформленими претензіями споживача та не відповідають вимогам ст.18 Закону України «Про житлово-комунальній послуги», у якій передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Проте суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції не врахував, що ст.88 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат з кожного із відповідачів в частині задоволення позовних вимог, та помилково ухвалив рішення про їх стягнення в солідарному порядку.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору по суті.

Під час вирішення заявленого позову суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, дав їм належну правову оцінку.

Враховуючи вищевикладене колегія судді вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України, скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору та ухвалити нове про пропорційне присудження судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд ,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Олександрівського житлово-комунального підприємства судових витрат по оплаті судового збору скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Олександрівського житлово-комунального підприємства (код ЄДРПОУ 31424343) судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: