Рішення № 35483419, 20.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/11220/13 20.11.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Авіаком"до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк"третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна"провизнання недійсним окремої частини кредитного договору та окремої частини іпотечного договору

Головуючий суддя Літвінова М.Є.

Судді Грєхова О.А.

Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача: Крюк О.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

У судовому засіданні 20.11.2013, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Авіаком" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного Акціонерного товариства "Омега Банк", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Сантанна" про визнання недійсним кредитного договору №642 від 29.07.2008, укладеного між ПАТ "Сведбанк Інвест" та ТОВ "Сантанна" в частині забезпечення зобов"язань ТОВ "Сантанна" перед ПАТ "Сведбанк Інвест" іпотекою майнових прав вимоги отримання у власність нежитлового приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2013 порушено провадження у справі №910/11220/13, розгляд справи призначений на 08.07.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2013, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 29.07.2013.

Ухвалою від 29.07.2013 продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 19.08.2013.

Ухвалою від 19.08.2013 суд призначив колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 19.08.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/11220/13 у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Спичак О.М., суддя Сташків Р.Б.

Ухвалою від 19.08.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 11.09.2013.

Ухвалою від 11.09.2013 розгляд справи відкладено на 14.10.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.10.2013 позивач подав до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить визнати недійсним кредитний договір №642 від 29.07.2008 та договір іпотеки від 29.07.2008в частині забезпечення зобов'язань ТОВ "Сантанна" перед ПАТ "Сведбанк" іпотекою прав вимоги отримання у власність нежитлового приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ. "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві, договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09.11.2012 в частині відступлення права вимоги іпотеки майнових прав вимоги отримання у власність нежитлового приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ. "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві.

З поданої заяви вбачається, що позивач заявляє ще одну додаткову немайнову вимогу, яка у позовній заяві не заявлялась.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову (такої ж правової позиція дотримується Вищий господарський суд України у постанові пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

В даному випадку, зі змісту поданої заяви вбачається, що заявлена вимога про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09.11.2012 в частині відступлення права вимоги іпотеки майнових прав вимоги отримання у власність нежитлового приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ. "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві, є предметом іншого позову, що може бути поданий в окремому порядку.

Таким чином, подана уточнена позовна заява не приймається до розгляду.

Ухвалою від 14.10.2013, на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів; розгляд справи відкладено на 04.11.2013.

Ухвалою від 04.11.2013, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 20.11.2013.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 04.11.2013 справу №910/11220/13 передано для розгляду колегії суддів у наступному складі: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Грєхова О.А., суддя Сташків Р.Б.

Ухвалою від 04.11.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 20.11.2013.

Представники відповідача та третьої особи в судові засідання не з'явилялись, поважні причини неявки суду не повідомляли, витребувані судом документи не надали, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.11.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням річних Загальних зборів акціонерів від 29.04.2013 Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" змінив свої найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", яке було правонаступником Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", яке було правонаступником Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" (п. 1.1, 1.2 Статуту затвердженого річними Зборами акціонерів АТ "Сведбанк" за протоколом №54 від 29.04.2013).

15.12.2000 між ТОВ "Авіаційна компанія "Авіаком" (позивач) та ТОВ "Сантанна" (третя особа) був укладений договір № 17/2 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, за умовами якого позивач зобов'язується здійснити пайову участь у будівництві житлового будинку №12 по вул. Старонаводницькій, 2-20 в м. Києві, шляхом перерахування на користь ТОВ "Сантанна" грошових коштів у розмірі 1 465 664,00 грн., а ТОВ "Сантанна" зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором, забезпечити здійснення будівництва будинку №12 у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією, введення його в експлуатацію та передати у власність ТОВ "Авіаційна компанія "Авіаком" офісне приміщення та гаражі не пізніше тридцяти днів після дати зазначеної в п. 4.4 цього Договору.

Додатковою угодою №2 від 30.12.2005 до договору №17/2 від 15.12.2000 внесено зміни до п. 4.4 договору та продовжено строк передачі офісних приміщень у строк до 01.09.2006. Також, встановлено, що під офісним приміщенням сторони розуміють приміщення загальною площею 524,1 кв.м., яке знаходиться на 2 поверсі в осях 1-8 адміністративного будинку по вулиці Старонаводницькій, 2-20 (ж/б №12) в м. Києві.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2010 у справі №35/225, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 та постановою Вищого господарського суду міста Києва від 07.12.2010, визнано за ТОВ "Авіаційна компанія "Авіаком" право власності на нежилі приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ. "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві.

На підставі цього рішення, яке набрало законної сили 07.10.2010, ТОВ "Авіаційна компанія "Авіаком" зареєстровано право власності на нежилі приміщення на другому поверсі (літ. А1) загальною площею 524,10 кв.м. в м. Києві по вул. Старонаводницька, 4-В, що вбачається з витягу №28488379 про державну реєстрацію прав від 24.12.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2010 у справі №35/225 було встановлено, що 29.07.2008 між ТОВ "Сантанна" (позичальник) та ПАТ "Сведбанк Інвест" (банк) був укладений кредитний договір №642, у відповідності до п. 1.1. якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит в гривні на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у Графіку встановлення зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток № 1 до Договору), сплатити проценти за користування ними та виконати свої зобов'язання, передбачені Договором.

Строк дії кредитної лінії визначений п. 1.3. Договору, з 29 липня 2008 по 28 липня 2011.

У відповідності до п. 1.5. Договору, цільове призначення кредиту: фінансування будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова, 4-Б.

Згідно з п. 5.1.6. Кредитного договору № 642 від 29.07.2008р., наступною іпотекою майнових прав вимоги отримання у власність нежитлових приміщень 1-6 поверхів загальною площею 3062,65 кв.м. та парко місць у кількості 22 машиномісця загальною площею 686,40 кв.м. корисною площею 662,42 кв.м., розташованих у підвальній частині будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-В та належать на праві власності ТОВ "Сантанна" за договором інвестування та будівництва об'єкта нерухомості від 22.09.2004 укладеного між ТОВ "Сантанна" та Комунальним підприємством "Генеральна дирекція Київської міської державної адміністрації по обслуговуванню іноземних представництва" за договором іпотеки, що укладається між банком та ТОВ "Сантанна" і посвідчується нотаріально не пізніше 29 липня 2008 року.

З урахуванням зазначеного, судом, у справі №35/225, встановлено, що відповідачем в порушення умов Договору №17/2 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 15.12.2000р. було укладено Кредитний договір № 642 від 29.07.2004, яким ПАТ "Сведбанк Інвест" надано право на отримання у власність офісних приміщень, які не належать відповідачу на праві власності, та ані ТОВ "Сантанна", ані ПАТ "Сведбанк Інвест" не доведено факту того, що спірні приміщення належали, належать або будуть належати у майбутньому ТОВ "Сантанна" на праві власності.

Судом також встановлено, що відсутні факти оспорювання іншими особами права власності позивача на Офісні приміщення, що розташовані у будівлі літера "А1" по вул. Старонаводницькій, буд. № 4-В у м. Києві.

Факти встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 09.08.2010 у справі №35/225, приймаються судом як докази в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Наведений факт має преюдиційне значення та не підлягає повторному доведенню.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 №8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 №01-8/1427).

29.07.2008 між ТОВ "Сантанна" (іпотекодавець) та ЗАТ "Сведбанк Інвест" (іпотеко держатель) був укладений іпотечний договір №642/ІП-2, відповідно до умов якого (п. 1.1) іпотекодавець як боржник передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 цього договору (в тому числі - нежилі приміщення другого поверху (на позначенні 5,10=188,95) загальною площею 568,00 кв.м.) на забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 29.07.2008 №642. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна за реєстраційним №7650988.

Спір виник внаслідок того, що ТОВ "Сантанна" неправомірно передала в іпотеку майнові права вимоги отримання у власність нежитлових приміщень 1-6 поверхів загальною площею 686,40 кв.м. та парко місць у кількості 22 машиномісця загальною площею 686,40 кв.м. корисною площею 662,42 кв.м., розташованих у підвальній частині будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-В, враховуючи, що офісні приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що знаходиться на другому поверсі в осях 1-8 адміністративного будинку по вул. Старонаводницькій, 2-20 (ж/б №12) в м. Києві належало ТОВ "Авіаційна компанія "Авіаком" за договором №17/2 від 15.12.2000 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна та рішенням від 09.08.2010 №35/225 визнано на нього право власності за позивачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 17/2 від 15.12.2000р. про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 876 Цивільного кодексу України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, тобто ТОВ "Авіаційна компанія "Авіаком", якщо інше не передбачено договором, що й встановлено в рішенні господарського суду міста Києва від 09.08.2010 у справі №35/225.

Відповідно до п. 3.1.5 договору від 15.12.2000 ТОВ "Сантанна" не пізніше тридцяти днів з моменту складання та підписання акта державної комісії про прийняття будинку №12 і введення його в експлуатацію передати у власність позивача офісне приміщення - гаражі. В будь-якому випадку ТОВ "Сантанна" зобов'язана передати у власність позивача офісні приміщення та гаражі не пізніше тридцяти днів після дати, зазначено в п. 4.4 цього договору.

Відповідно до п. 4.4 цього договору, ТОВ "Сантанна" зобов'язана забезпечити введення будинку №12 в експлуатацію не пізніше 01.12.2001, а відповідно до додаткової угоди № 2 від 30.12.2005 до цього договору в п. 4.4 було змінено "01.09.2006".

Відповідно до частини 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ч. 2 ст. 583 Цивільного кодексу України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За ст.ст.1, 5 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки, нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" дає визначення "майнові права", які можуть оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності (ст.3).

Стаття 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" установлює, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України "Про іпотеку" щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Іпотекодавцем за іпотечним договором, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва (ч. 7 ст. 5 Закону).

Правовий аналіз положень ЦК України, Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" дозволяє дійти висновку про те, що майнове право, що є предметом іпотечного договору, - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Отже, у рішенні господарського суду міста Києва від 09.09.2010 та в постанові Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2010, встановлено, що ТОВ "Сантанна" ні ПАТ "Сведбанк Інвест" не доведено того факту, що нежилі приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ. "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві належали, належать та будуть належати в майбутньому ТОВ "Сантанна" на праві власності, тому, ТОВ "Сантанна" не мала прав бути заставодавцем майновий прав на вказані офісні приміщення, оскільки згідно з п. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України у позивача виникло право власності на спірні приміщення на підставі укладеного договору №17/2 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 15.12.2000.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачено ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ч. 1 ст.217 Цивільного кодексу України).

Тому виходячи з системного аналізу норм матеріального права, суд дійшов висновку про те, що майнові права на нежилі приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві у незавершеному будівництвом будинку, вартість якого була сплачена позивачем (як встановлено у рішенні від 09.08.2010 у справі №35/225) за договором про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 15.12.2000 №17/2 належали позивачу, тому ТОВ "Сантанна" неправомірно передало в іпотеку зазначені майнові права на одержання у приватну власність об'єктів нерухомого майна - нежилі приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ. "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві, тому кредитний договір №642 від 29.07.2008 та договір іпотеки, укладені між ПАТ "Сведбанк Інвест" та ТОВ "Сантанна" в частині забезпечення зобов'язань ТОВ "Сантанна" перед ПАТ "Сведбанк Інвест" іпотекою майнових прав вимоги отримання у власність нежитлового приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ. "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві є недійсними в силу ст.ст.203,215 Цивільного кодексу України, як такі, що укладений в порушення вимог ч. 2 ст.583 Цивільного кодексу України та ст. 5 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

За таких обставин, вимоги позивача визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним кредитний договір №642 від 29.07.2008 укладений між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк) (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літера В, код 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, 4-Д, код 21468990) в частині забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, 4-Д, код 21468990) перед Публічним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк) (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літера В, код 19356840) іпотекою майнових прав вимоги отримання у власність нежитлового приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ. "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві.

3.Визнати недійсним іпотечний договір №642/ІП-2 від 29.07.2008, укладений з метою забезпечення кредитного договору №642 від 29.07.2008 між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк) (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літера В, код 19356840) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, 4-Д, код 21468990) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., в частині забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантанна" (01135, м. Київ, вул. Андрющенка, 4-Д, код 21468990) перед Публічним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк) (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літера В, код 19356840) іпотекою майнових прав вимоги отримання у власність нежитлового приміщення загальною площею 524,1 кв.м., що розташовані на другому поверсі будівлі літ. "А1" по вул. Старонаводницькій, 4-В у м. Києві.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18, літера В, код 19356840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційна компанія "Авіаком" (01103, м. Київ, Кловський узвіз, 18, код 24258565) 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.) судового збору.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.11.2013

Головуючий суддя М.Є. Літвінов

Судді О.А. Грєхова

Р.Б. Сташків