Ухвала суду № 35483312, 20.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 34/312 20.11.13За скаргою Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при виконанні наказу від 14.08.2012 у справі № 34/312

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазбанк»до1) Відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Системконцепт»простягнення 162181199,38 грн. та звернення стягнення на заставлене майно у рахунок погашення вказаної суми заборгованості. Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача - Романюк Т.І. (представник за довіреністю);

від відповідачів: 1) Наконечний В.В. (представник за довіреністю); 2) не з'явилися;

від ВДВС - Рубель І.В. (представник за довіреністю).

Обставини справи:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2012 у справі №34/312, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2012, позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» частково задоволено, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1"імені М.П. Загороднього на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №70 від 28 серпня 2008 року в сумі 176170035,84 гривень, з яких:

- 142050000 гривень - заборгованість за кредитом, що підлягає достроковому стягненню;

- 29044360,27 гривень - прострочена заборгованість по процентах;

- 5075675,57 гривень - пені за несвоєчасну сплату процентів,

а також 21123 грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 195 грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1"імені М.П. Загороднього за кредитним договором № 70 від 28.08.2008 року в сумі 176170035,84 гривень, з яких:

- 142050000 гривень - заборгованість за кредитом, що підлягає достроковому стягненню;

- 29044360,27 гривень - прострочена заборгованість по процентах;

- 5075675,57 гривень - пені за несвоєчасну сплату процентів,

суд звернув стягнення на заставлене майно, а саме:

- нерухоме майно - нежилий будинок - будинок культури, загальною площею 5727,20 кв.м., який знаходиться у місті Києві, по вулиці Миколи Василенка, будинок 15 та належить ТОВ «Системконцепт» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2007 року, посвідченого Івановою С.М. - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 8546 та зареєстрованого 18 березня 2008 року в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» у реєстровій книзі № 3з-121 за реєстровим номером № 352-з (предмет іпотеки за договором іпотеки (без оформлення заставної) від 29.09.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Системконцепт», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., та зареєстрований в реєстрі № 8193);

- земельну ділянку загальною площею 0,8023 га, що знаходяться у Печерському районі м. Києва, по бульвару Дружби народів, 44-46, кадастровий номер 8000000000:82:277:0141 та належить ПАТ трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього на праві власності (предмет іпотеки за договором іпотеки (без оформлення заставної) від 29.09.2008, укладеним між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Заєць І.О., та зареєстрований в реєстрі за № 8196), а також визначив спосіб реалізації предметів іпотеки.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом міста Києва 14.08.2012 було видано відповідні накази.

Ухвалою від 16.10.2013 за заявою Відповідача-1 судом було відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 34/312 строком на один рік, тобто по 16.10.2014 включно.

Через відділ діловодства суду 31.10.2013 від Відповідача-1 надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України по примусовому виконанні наказу господарського суду м. Києва № 34/312 від 14.08.2012.

Ухвалою від 04.11.2013 розгляд скарги судом було призначено на 20.11.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відтак, розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 (скаржника) та державної виконавчої служби, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволенні вимог скарги, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі -Закон або повністю - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває наказ від 14.08.2012 у справі № 34/312 господарського суду міста Києва про стягнення з Публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №70 від 28 серпня 2008 року в сумі 176170035,84 гривень, з яких: 142050000 грн. заборгованості за кредитом, 29044360,27 грн. простроченої заборгованості по процентах, 5075675,57 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, а також 21123 грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 195 грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою позивача державним виконавцем 26.07.2013 було відкрито виконавче провадження №39041447 по виконанню вказаного наказу від 14.08.2012 у справі № 34/312 господарського суду міста Києва, про що винесено відповідну постанову, в п. 2 якої вказано боржнику самостійно виконати рішення суду згідно з виконавчим документом в семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття, та в п. 3 постанови державним виконавцем визначено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання.

За приписами ч. 1 ст. 27 Закону, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, на державного виконавця покладається обов'язок вчиняти виконавчі дії неупереджено, своєчасно і в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів скарги, та що не заперечується Відповідачем-1, ним не було виконано вимоги постанови від 26.07.2013 державного виконавця по виконавчому провадженні №39041447 та не виконано добровільно наказ від 14.08.2012 у справі № 34/312 господарського суду міста Києва.

Відтак, державним виконавцем з метою примусового виконання рішення (наказу) суду, почали вживатися відповідні дії щодо розшуку коштів та майна боржника, для чого направлено запити до відповідних органів.

І згідно відповіді, наданої УДАЇ ГУ МВС України в м. Києві від 15.09.2013 № 102/44/2, встановлена реєстрація за Відповідачем-1 115-ти транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, та може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

За приписами ч. 3 статті 57 Закону, постановами, передбаченими у ч. 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Відтак, з огляду на вищенаведені припису Закону, можна зробити висновок, що постанова про арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду.

Тому, оскільки вимоги постанови від 26.07.2013 державного виконавця по виконавчому провадженні №39041447 Відповідачем-1 виконані не були, та враховуючи встановлення державним виконавцем, що за Відповідачем-1 зареєстровано 115-ть транспортних засобів, то з метою забезпечення примусового виконання наказу від 14.08.2012 у справі № 34/312 господарського суду міста Києва державним виконавцем було винесено постанову від 08.10.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження, якою накладено арешт на всі транспортні засоби, що належать Відповідачу-1.

При цьому судом відхиляються посилання Відповідача-1 стосовно порушення державним виконавцем способу та порядку виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 у справі №34/312.

Суд зазначає, що наказ від 14.08.2012 у справі № 34/312 господарського суду міста Києва, на підставі якого було відкрито виконавче провадження №39041447, містить лише вказівку про примусове стягнення коштів, а звернення стягнення на майно, на яке посилається Відповідач-1, є предметом іншого виданого судом наказу на виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 у справі №34/312, та отже не стосується виконавчого провадження №39041447 про стягнення в примусовому порядку коштів.

Щодо посилання Відповідача-1 на наявність ухвали від 16.10.2013 про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 34/312 строком на один рік, то дана ухвала також не доводить протиправність винесення державним виконавцем постанови від 08.10.2013 № №39041447 про арешт майна боржника та оголошення заборони та його відчуження, оскільки винесена пізніше за постанову.

Натомість, після того, як державного виконавця було повідомлено про винесення судом ухвали від 16.10.2013 про відстрочку виконання рішення, 31.10.2013 державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №39041447 до 16.10.2014 включно.

Таким чином, державним виконавцем проведені виконавчі дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і Відповідачем-1 у скарзі не доведено суду протилежного.

Відтак, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки доводи скарги Відповідача-1 спростовуються наданими державним виконавцем письмовими доказами та поясненнями, то суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

Разом з цим, при розгляді скарги судом було встановлено ту обставину, що наявність арешту на всіх належних Відповідачу-1 транспортних засобах перешкоджає виконанню останнім не тільки своїх зобов'язань перед Позивачем відповідно до рішення суду у даній справі, а й перед іншими кредиторами, та вкрай негативно позначається на господарській діяльності Відповідача-1 та його платоспроможності.

Так, відповідно до розділу 2 Статуту Відповідача-1, основним предметом діяльності його підприємства є проведення будівельних, монтажно-налагоджувальних та ремонтних робіт різного степеню складності на промислових і цивільних об'єктах, здійснення проектно-вишукувальних робіт, виробництво будівельних матеріалів та виробів тощо.

При цьому, відповідно залученого до матеріалів справи Звіту про фінансові результати господарської діяльності Відповідача-1 за перший квартал 2013 року, за ним рахуються збитки в розмірі 6943000 грн., які є наслідком впливу кризи в будівельній галузі України.

Щомісячне фінансове навантаження Відповідача-1 також включає: сплату коштів на виконання інших судових рішень, перерахування внесків до Пенсійного фонду України, сплату податків до Державного бюджету України та виплату заробітної плати працівникам.

При цьому, у Відповідача-1 існує заборгованість по виплаті вказаної заробітної плати, а заборгованість перед бюджетом по сплаті до Департаменту економіки та інвестицій Київської міської держаної адміністрації та по сплаті до Пенсійного фонду України становить сумарно близько 100000000 грн.

Таким чином, наявність арешту на всіх транспортних засобах Відповідача-1 перешкоджає йому здійснювати основну статутну господарську діяльність, яка відповідно до галузевої специфіки (будівництво) не може здійснюватися без допомоги транспорту, та отже перешкоджає у отриманні прибутку на належному виконанні зобов'язань перед кредиторами, одним з яких є Позивач, і таким чином перешкоджає реальному виконанню рішення суду.

Судом також враховано, що присуджена до стягнення з Відповідача-1 сума заборгованості за рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2012 у справі №34/312 в розмірі 176170035,84 гривень, є меншою, ніж договірна вартість предметів застави та іпотеки Відповідача-2 як майнового поручителя Відповідача-1, яка складає 248 814 826,83 грн., та на які звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за цим же судовим рішенням, а відтак грошові вимоги Позивача вже є на даний час забезпеченими майном, переданим йому в заставу та іпотеку.

Крім того, враховуючи майнові інтереси сторін та за їх взаємною згодою судом ухвалою від 16.10.2013 було надано відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 34/312 строком на один рік, зокрема з тих обґрунтувань сторін, що Відповідач-1 зобов'язався погасити заборгованість перед Позивачем за результатами господарської діяльності, проте арешт всіх транспортних засобів Відповідача-1 унеможливлює таке погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Натомість, судом встановлено, що по даній справі №34/312 наявність арешту на всіх транспортних засобах Відповідача-1 суперечить меті накладення державним виконавцем арешту, оскільки не забезпечує реальне виконання рішення суду.

Також, оскільки на даний час виконавче провадження №39041447 зупинено відповідною постановою до 16.10.2014 включно, то в силу приписів ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не може проводити виконавчі дії, зокрема такі як зняття арешту, оскільки в силу положень вказаної норми Закону накладений державним виконавцем арешт на майно боржника не знімається.

Разом з цим, статтею 60 Закону передбачено перелік випадків зняття арешту з майна.

При цьому, ч. 5 вказаної статті суду надано право, у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження, не передбачених положеннями статті 60 Закону, знімати арешт з майна чи коштів боржника самостійно за рішенням суду, тобто у встановлених судом необхідних випадках, з огляду на конкретні обставини справи.

Відповідач-1 також в судовому засіданні 20.11.2013 звернувся з клопотанням, в якому просив суд зняти арешт з належних йому транспортних засобів, накладений на підставі на постанови від 08.10.2013 у виконавчому провадженні № 39041447 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, як такий, що перешкоджає Відповідачу-1 виконувати рішення суду в добровільному порядку.

Представник Позивача в судовому засіданні 20.11.2013 усно підтримав заявлене Відповідачем-1 клопотання про зняття арешту.

Відтак, враховуючи клопотання Відповідача-1, та оскільки відповідно до положень чинного господарського процесуального кодексу України ухвала суду у випадках, коли нею закінчується розгляд справи чи певної заяви, є формою ухвалення судового рішення, то суд вважає за необхідне в межах розгляду даної скарги на дії державної виконавчої служби, винести ухвалу в порядку ст.ст.121, 68 ГПК України, якою разом з відмовою в задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби, в зв'язку з відсутністю порушень з її боку, зняти арешт з майна боржника, як такий, що не направлений на реальне виконанню рішення суду з огляду на встановлені судом конкретні обставини справи та враховуючи наявність відстрочки виконання рішення суду.

Наведене вище кореспондується з п. 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів», у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Відповідно до п. 4.2.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у випадках, передбачених ч. 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

Відтак, враховуючи все вищенаведене та керуючись ст.ст. 68, 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього на постанову від 08.10.2013 відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про накладення арешту у виконавчому провадженні № 39041447, відмовити.

Зняти арешт з усіх транспортних засобів Публічного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього, який було накладено на підставі на постанови від 08.10.2013 у виконавчому провадженні № 39041447 відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Дана ухвала набирає законної сили з дати прийняття, тобто з 20.11.2013.

Стягувачем за дано ухвалою є Публічне акціонерне товариство «Київміськбуд-1» імені М.П. Загороднього (м. Київ, вул. Лебединська, 6, ідентифікаційний код 04012655).

Дана ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя Р.Б. Сташків