Ухвала суду № 35482156, 20.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3055/13-а (у 3-х томах + 3 тома додатків) Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Закритого акціонерного товариства «Сонат», Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Сонат» до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, т.о. - ОСОБА_5, Головне Управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариства «Сонат» пред'явило позов до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві та з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просило: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у державній реєстрації прав власності на нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ЗАТ «Сонат»; зобов'язати відповідача зареєструвати нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ЗАТ «Сонат» згідно законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Сонат» кошти у сумі 641 607 (шістсот сорок одна тисяча шістсот сім) гривень 00 коп. як відшкодування шкоди (збитків, упущеної вигоди), завданої протиправними діями Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві;

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо відмови Закритому акціонерному товариству «Сонат» у державній реєстрації прав власності на нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві розглянути заяву Закритого акціонерного товариства «Сонат» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровану 20.02.2013 12:35:08 за реєстраційним номером 244023. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Закрите акціонерне товариство «Сонат», Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві та третя особа - ОСОБА_5 звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким: позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю, крім того, з урахуванням уточнення до апеляційної скарги стягнути матеріальну шкоду в розмірі 1 067 145, 66 грн., а відповідач та третя особа просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Сонат» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 121 від 24.03.2004, згідно якого Продавець продав, а Покупець купив нежиле приміщення площею 932,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - нерухоме майно). Факт належності за договором купівлі-продажу вказаного нежилого приміщення ЗАТ «Сонат» встановлено судовими рішеннями, які містяться в матеріалах справи та відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказуванню не підлягає.

ЗАТ «Сонат» в особі ОСОБА_6 14.01.2013 звернулось до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно картки прийому заяви № 31337, зазначена заява позивача зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.01.2013 12:35:31 за реєстраційним номером 20325.

До заяви було додано наступний перелік документів: квитанції № 128 від 13.01.2013 на суму 120,00 грн., № 126 від 13.01.2013 на суму 119,00 грн.; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 719365 видана 09.01.2013; статут ЗАТ «Сонат», зареєстрований 02.12.2002 Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією; копії 1-3, 10, 11 сторінок паспорту ОСОБА_6; копія картки платника податків ОСОБА_6; реєстраційне посвідчення, серія та номер: НОМЕР_1, видане 31.03.2004, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна; договір купівлі-продажу, № 121 нежилого приміщення, серія та номер: 2-783, виданий 21.03.2004; технічний паспорт виданий 02.10.2002, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна; протокол зборів членів правління ЗАТ «Сонат» від 30.08.1995 та протокол зборів засновників ЗАТ «Сонат» від 30.08.1995; копія ухвали Верховного Суду України від 02.03.2005.

Відповідач в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 04.02.2013 прийняв рішення № 220351 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку зі зверненням із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень неналежної особи.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 703) під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач додав до заяви тільки договір купівлі-продажу, № 121 нежилого приміщення від 21.03.2004, на підставі якого право власності було зареєстроване у 2004 році. Однак, після набуття права власності ЗАТ «Сонат» на спірне нежитлове приміщення у 2004 році, таке право власності переходило від ЗАТ «Сонат» до ПП «Рось-95» та на момент звернення позивача із заявою, належало ОСОБА_8 та ОСОБА_5

Згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження серії ЕАБ № 857261, копія якого наявна в матеріалах справи (Т. ІІ а.с. 138) обтяження «заборона на нерухоме майно», зареєстроване 25.12.2009 за № 93763 на підставі іпотечного договору № 5024 від 25.12.2009, відповідно до якого власниками нежитлового приміщення загальною площею 932,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 значились ОСОБА_8 та ОСОБА_5, було припинене 05.02.2013.

Відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження серії ЕАБ № 857258, копія якого наявна в матеріалах справи (Т. ІІ а.с. 137) обтяження «арешт нерухомого майна», зареєстроване 26.10.2010 за № 93075 на підставі ухвал Оболонського районного суду міста Києва від 04.10.2010 та від 26.10.2010, було припинене 05.02.2013.

Отже, враховуючи те, що станом на дату звернення позивача - 14.01.2013 та дату винесення відповідачем рішення про відмову у державній реєстрації прав та обтяжень - 04.02.2013, власниками нерухомого майна були зареєстровані ОСОБА_8 та ОСОБА_5, а позивач не надав державному реєстратору доказів на підтвердження переходу або поновлення права власності на нерухоме майно, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення № 220351 від 04.02.2013 є правомірним.

06.02.2013 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена заява подана від імені ЗАТ «Сонат» представником за довіреністю ОСОБА_9

Згідно картки прийому заяви № 267426, зазначена заява зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06.02.2013 18:04:20 за реєстраційним номером 142142. До заяви було додано перелік документів аналогічний за попереднім зверненням з тими ж вимогами.

Відповідач в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Гальчук Є.О. 15.02.2013 прийняв рішення № 394655 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з відсутністю у повному обсязі документів, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703.

Того ж дня (15.02.2013) відповідач прийняв рішення № 404211 про відмову у задоволенні заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що на його думку, нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом (ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України) обґрунтувавши це невідповідністю площі нежитлового приміщення у документах, поданих із заявою, у зв'язку з чим реєстратор дійшов висновку про те, що зазначений об'єкт нерухомого майна був змінений шляхом реконструкції, розширення або перепланування. Відповідно до вимог законодавства, реєстрація таких об'єктів здійснюється після прийняття в експлуатацію.

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку. Відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI прийняття в експлуатацію потребують об'єкти закінчені будівництвом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що після придбання ЗАТ «Сонат» нерухомого майна за Договором купівлі-продажу № 121 від 21.03.2004 здійснювалась реконструкція, зміна, перепланування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що відмова державного реєстратора у задоволенні заяви позивача № 267426 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з тих підстав, що зазначене майно є самочинним будівництвом є необґрунтованою.

Водночас, враховуючи те, що до заяви № 267426 позивач не надав правовстановлюючих документів, а саме, судових рішень, якими встановлено право власності ЗАТ «Сонат» на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що така заява не відповідала вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

20.02.2013 ЗАТ «Сонат» в особі представника ОСОБА_9 втретє звернувся до відповідача із заявою щодо реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно картки прийому заяви № 470443, зазначена заява зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 20.02.2013 12:35:08 за реєстраційним номером 244023. До заяви було додано пакет документів аналогічний попередньому.

Відповідач в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Тамаєвої В.Р. 18.03.2013 прийняв рішення № 964165 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зазначивши причину - не подані усі необхідні документи. Даним рішенням, посилаючись на ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачу запропоновано надати документ, що підтверджує прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію; постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2005, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01.02.2012, рішення суду від 02.03.2005 про поновлення ОСОБА_6 на посаді голови правління з 03.02.2003 року.

На виконання рішення № 964165 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивач надав додатково відповідачу копії наступних документів: ухвали Апеляційного суду міста Києва № 22-ц/2690/673/2012 від 01.02.2012; постанови Київського апеляційного господарського суду № 40/511 від 29.12.2005; рішення Оболонського районного суду міста Києва № 2-3354/2009рп від 16.12.2009; ухвали Верховного Суду України від 02.03.2005; ухвали Апеляційного суду міста Києва № 22-14627/2010р. від 10.11.2010; ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.08.2011; ухвали Апеляційного суду міста Києва № 22-ц/2690/673/2012 від 01.02.2012.

Однак, 27.03.2013 відповідач прийняв рішення № 1164683 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що заявник не усунув обставини, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не зобов'язаний був надавати державному реєстратору документ, що підтверджує прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, виходячи з наступного.

Відповідно до вищенаведених судових рішень, наданих представником позивача державному реєстратору, судами було встановлено право власності ЗАТ «Сонат» на нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Т. ІІ а.с. 210-235 та додаток 3 до справи а.д. 24-39).

Зазначена у судових рішеннях площа нежитлового приміщення збігалась з площею зазначеною у договорі купівлі-продажу № 121 від 21.03.2004, а також площею зареєстрованою за попередніми власниками, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Т. ІІ а.с. 106-113).

Отже, підстави для витребування від позивача документу, що підтверджує прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію у державного реєстратора були відсутні, а тому рішення № 1164683 від 27.03.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога позивача визнати протиправними дії Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві щодо відмови у державній реєстрації прав власності на нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., яке належить на праві власності ЗАТ «Сонат» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві зареєструвати нежитлове приміщення площею 932,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ЗАТ «Сонат» згідно Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою та відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо здійснення реєстрації об'єктів нерухомого майна, вирішення питання про зупинення розгляду, задоволення або відмову у задоволенні заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноважених органів, в даному випадку - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, а тому у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача зареєструвати вищевказане нежитлове приміщення.

У зв'язку із тим, що заява позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 470443, зареєстрована 20.02.2013 12:35:08 за реєстраційним номером 244023 відповідає вимогам законодавства, то Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві зобов'язана розглянути дану заяву та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вимогу щодо стягнення з рахунків Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Сонат» кошти у сумі 641 607 (шістсот сорок одна тисяча шістсот сім) гривень 00 коп. як відшкодування шкоди (збитків, упущеної вигоди), завданої протиправними діями Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві колегія суддів вважає необґрунтованою, оскільки доказів того, що станом на дату звернення позивача до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, це нерухоме майно було або могло бути здане в оренду суду не надано. Крім того, позивач не надав доказів того, що зазначене нерухоме майно в період з січня 2013 року по липень 2013 року використовувалось або могло використовуватись шляхом здавання в оренду, а саме наявності юридичної чи фізичної особи, яка мала в цей строк намір орендувати всю площу нежитлового приміщення (932,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та саме з розміром щомісячної орендної плати у розмірі 125 000,00 грн.

Крім того, позивачем подано уточнення до апеляційної скарги, відповідно до якого позивач просить стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь ЗАТ «Сонат» матеріальну шкоду, завдану протиправними діями відповідача, яка складає 1 067 145,66 грн.

20 листопада 2013 року представником позивача - ЗАТ «Сонат» подано заяву про повернення надміру сплаченого судового збору.

З цього приводу колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з уточнення до апеляційної скарги від 23 жовтня 2013 року позивачем не надано квитанцію про сплату судового збору у зв'язку із доповненням позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 067 145,66 грн.. Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем взагалі не сплачено судовий збір в цій частині.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ч.3 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що позивачем фактично заявив нову позовну вимогу про стягненням матеріальної шкоди в розмірі 1 067 145,66 грн., яка не була заявлена в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що заява про уточнення до апеляційної скарги та про повернення надміру сплаченого судового збору задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства «Сонат», Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві, ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.