Ухвала суду № 35481959, 20.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11573/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівКлючковича В.Ю., Собківа Я.М.,При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-1» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ««Агат-1» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податково повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агат-1» (надалі - позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102653 від 14.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 255 100,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 127 550,00 грн.; №0000092653 від 14.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 267 855,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 66 964,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 28.01.2013 р. по 29.01.2013 р., на підставі наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС №108 від 16.01.2013 р. проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «АГАТ-1» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «СЕФ» (код ЄДРПОУ 37241245) (надалі - ТОВ «СЕФ») за період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р.

29.01.2013 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було складено Акт №339/22-30/30220386 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агат-1» яким встановлено порушення п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.138.5.1 п.138.5 ст.138, п.138.6 ст.138, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 ПК України, п.1 п.5 ст.203, п.1 п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України.

14.02.2013 р. Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р», зокрема: №0000092653 на підставі Акту перевірки №339, збільшено суму грошового зобов'язання на суму 334 819,00 грн. (із яких за основним платежем 267 855,00 грн. та 66 964,00 грн. за штрафними санкціями); №0000102653 на підставі Акту перевірки №339, збільшено суму грошового зобов'язання на суму 382 650,00 грн. ( із яких за основним платежем 255 100,00 грн., та 127 550,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

17.02.2012 р. між ТОВ «СЕФ» та позивачем було укладено Договір поставки №1702 (надалі - Договір №1702), відповідно до якого ТОВ «СЕФ» зобов'язалось поставити, а ТОВ «Агат-1» зобов'язалось прийняти відпрацьовані нафтопродукти (оливи, індустріальні масла) та іншу хімічну сировину в кількості, строки, по ціні та на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору №1702 кількість поставки товару відповідає кількості товару вказаної у видаткових накладних.

В якості доказів наявності реальних відносин із контрагентом за укладеним Договором №1702 між Позивачем та ТОВ «СЕФ», позивачем надано видаткові та податкові (на загальну суму 1 419 600,00 грн.) накладні за березень та квітень 2012 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що має цінову визначеність.

Для дослідження аналізу зазначених видів діяльності потрібно дослідити адміністративно-господарські можливості здійснення господарської діяльності та виконання господарських зобов'язань перед контрагентами.

Зазначена позиція визначена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.11 № 742/11/13-11.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.1 та п.2 ст. 9 Закону України №996-ХГУ від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. 2.1 та п.п.2.4 п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції; та для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до Податкового кодексу України, ст. 138.2, ст. 138.8, ст.138.8.1 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до положень п.3.2 Договору №1702 оплата здійснюється за товар шляхом попередньої оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було перераховано ТОВ «СЕФ» за Договором №1702 кошти в сумі 1 419 600,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов п.4.1 Договору №1702 перевезення мало здійснюватись саме автотранспортом Позивача.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, перевезення небезпечного вантажу за Договором №1702 проводило ТОВ «СЕФ» власним автотранспортом, оскільки Позивач не має власний спеціалізований автотранспорт.

Водночас, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.3.8 р.3 Правил №363 передбачено, що заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Однак, Позивачем не надано жодних доказів оформлення товарно-транспортних накладних, які б посвідчували транспонування на виробничу базу Позивача відпрацьованих нафтопродуктів за Договором №1702.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює операції у сфері поводження з небезпечними відходами (відпрацьовані нафтопродукти).

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» №1644 передбачено, що пакування (тари, крупногабаритної тари, контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнери, цистерни та засоби пакування, що можуть за результатами випробувань використовуватися для перевезення зазначеної продукції та відходів, повинні мати сертифікати відповідності.

Крім того, в ст.8 Закону №1644 визначено, що перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний: у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу; забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху; здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.

Водночас, колегія суддів враховує, що позивач в будь-якому випадку є отримувачем небезпечних вантажів, тому відповідно до положень ст.9 Закону №1644 Одержувач небезпечних вантажів зобов'язаний: забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про одержання небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у ст.10, ст.15 і ст.16 цього Закону; здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.

Однак, до суду не було надано Позивачем жодних доказів проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які займаються прийманням небезпечних вантажів, та їх медичного огляду, повідомлення компетентних органів про перевезення та отримання небезпечних вантажів, та проведення страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, перевезення небезпечного вантажу за Договором №1702 проводило ТОВ «СЕФ» власним автотранспортом.

В п.9.1 р.9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №822 від 26.07.2004 р. № 822 під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, повинні знаходитись такі документи: товаротранспортний документ на небезпечні вантажі; свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (зразок свідоцтва наведений у дод.9 до цих Правил). Свідоцтво виконується на стандартному форматі А4 (210 х 297 мм) і повинно бути білого кольору з рожевою діагональною смужкою. У разі транспортних одиниць, які складаються із декількох транспортних засобів, свідоцтво видається на кожний транспортний засіб, що входить до складу транспортної одиниці; ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (зразок ДОПНВ-свідоцтва наведений у дод.6 до цих Правил); письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій. Письмові інструкції зберігаються в кабіні транспортного засобу таким чином, щоб їх можна було легко дістати. Інструкції, які стосуються вантажів, що знаходяться на транспортній одиниці, повинні зберігатись окремо; у разі здійснення міжнародних перевезень з тимчасовими відступами від вимог ДОПНВ - витяг з тексту спеціального договору (спеціальних договорів), що були підписані Україною на підставі глави 1.5 додатка A до ДОПНВ; узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України (зразок узгодження умов та режиму дорожнього перевезення небезпечного вантажу наведений у дод.11 до цих Правил); інші документи, які є необхідні відповідно до положень будь-якого міжнародного договору України.

Однак, Позивачем не надано до суду жодних документів, що визначені п.9.1 Правил №822. Крім того, Позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, які б посвідчували факт наявності у ТОВ «СЕФ» спеціальних автотранспортних засобів для перевезення відпрацьованих нафтопродуктів, а також доказів відповідність транспортних засобів стандартам, наявність на них відповідного маркування та отримання відповідного свідоцтва від Міністерства внутрішніх справ України.

Натомість, на запит суду першої інстанції, Департамент державної автомобільної інспекції МВС України листом №4/7-8879 від 20.09.2013 р. повідомив, що ТОВ «СЕФ» не має зареєстровані транспортні засоби, погодження перевезення небезпечного ватажу не проводилось, а працівники ТОВ «СЕФ» ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі та свідоцтва про підготовку уповноваженого з питань перевезення небезпечних вантажів не отримували.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується позивачем, він купував за Договором №1702 нафтопродукти.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 р.4 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007 р. (надалі - Інструкція №271/121) під час приймання-здавання нафти або нафтопродуктів із транспортних засобів (до зливання) проводиться приймально-здавальні випробування нафтопродуктів. При цьому, після зливання нафтопродуктів проводиться контрольні випробування нафти та/або нафтопродуктів.

В пп.4.2.5 п.4.2 р.4 Інструкції №271/121 передбачено, що під час відбирання проб для випробувань у сторонніх акредитованих або атестованих лабораторіях, а також під час проведення перевірок якості нафти та нафтопродуктів складається акт за формою 2-НК (додаток 2) у двох примірниках, один з яких разом з пробою направляється до лабораторії. Другий примірник залишається на підприємстві, на якому відбиралася проба нафти та/або нафтопродуктів. Термін зберігання актів відбирання проб - 3 роки.

Більше того, відповідно до п.5.2 р.5 Інструкції №271/121 визначено, що підприємства, що не мають власних випробувальних лабораторій з випробування нафти та нафтопродуктів, укладають відповідні договори про виконання робіт з випробувань нафтопродуктів зі сторонніми акредитованими або атестованими, у встановленому порядку, лабораторіями. На підприємстві оформлюються документи: акти відбирання проб за формою №2-НК; журнал реєстрації проб за формою №3-НК; журнал реєстрації видачі паспортів якості за формою №4-НК; графік лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою №10-НК; паспорт якості за формою №11-НК.

В п.9.3 р.9 Інструкції №271/121 визначено, що під час відпуску якість відпрацьованих нафтопродуктів контролюють в обсязі показників, зазначених у договорі на їх поставку. На кожну партію відпрацьованих нафтопродуктів, що надходять для перероблення, надається накладна із зазначенням маси та групи відпрацьованих нафтопродуктів. До накладної додається паспорт якості, у якому зазначаються густина, в'язкість, наявність води і механічних домішок, температура спалаху у відкритому тиглі та висновок лабораторії про віднесення відпрацьованого нафтопродукту до відповідної групи. У разі необхідності якість відпрацьованих нафтопродуктів уточнюється у випробувальній лабораторії шляхом проведення їх випробувань на відповідність ГОСТ 21046.

Водночас, позивачем не надано доказів проведення відбору нафтопродуктів для проведення випробувань та складення Актів за формою №2-НК, під час отримання від ТОВ «СЕФ» нафтопродуктів. Крім того, Позивачем не надано жодних доказів наявності окремої лабораторії у позивача та ведення на підприємстві журналів реєстрації проб за формою №3-НК; журналів реєстрації видачі паспортів якості за формою №4-НК; графіку лабораторних випробувань нафтопродуктів при тривалому зберіганні за формою №10-НК; паспорту якості за формою №11-НК.

Відповідно до п.4.1 Договору №1702 товар вважається поставленим ТОВ «СЕФ» і прийнятим ТОВ «Агат-1» після завантаження партії товару в спеціальні автотранспортні засоби ТОВ «Агат-1» та підписання уповноваженою особою Покупця (ТОВ «Агат-1») товарної накладної.

Однак, суд критично ставиться до наданих Позивачем видаткових накладених та рахунків-фактур, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів, зокрема із даних документів не можливо встановити за якими саме правочинами вони укладались (за якими саме договорами) та яка саме особа їх відвантажила та отримала.

Крім того, в податкових накладених, виданих ТОВ «СЕФ» Позивачу, вказана особа «ОСОБА_5», що не мав повноважень підписувати вказані податкові накладні від ТОВ «СЕФ».

Проте, в п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 (надалі - Інструкція №99) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

При цьому, в п.6 Інструкції №99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «СЕФ».

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, які б посвідчували подальше використання придбаних відходів нафтопродуктів (договори із контрагентами, щодо реалізації продуктів виробництва, акти приймання-передачі за такими договорами, докази відвантаження та перевезення виготовленої продукції, докази отримання коштів від контрагентів за реалізовану продукцію тощо).

В межах даного спору та на підставі наданих сторонами документах, судом не встановлено здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «СЕФ» та ТОВ «Агат-1», а також не віднайшли своє підтвердження обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит та приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат-1» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: В.Ю. Ключкович

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.