Ухвала суду № 35480065, 08.10.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3276/13 08.10.2013 08.10.2013 08.10.2013

Провадження №22-ц/784/2657/13 Головуючий у 1-й інстанції Притуляк І.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М.

У Х В А Л А

Іменем України

08 жовтня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі

головуючого - Базовкіної Т.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання - Дубовій К.В.,

за участю відповідачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2013 року

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

та зустрічним позовом

ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ( далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), товариства з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» ( далі - ТОВ «ПростоФінанс») про визнання незаконними умов кредитного договору, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та утриматися від вчинення дій,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 14 жовтня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 05007923992, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 132 700 грн. на строк до 10 жовтня 2013 року включно за умовами оплати за користування кредитом відсотків у розмірі 10.99 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 було укладено договір застави належного їй автотранспортного засобу Opel UkrAutoZaz, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ «ПростоФінанс» відступило свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, серед яких і ОСОБА_2

Відповідачка свої зобов'язання належним чином за договором не виконала. Станом на 19 червня 2013 року прострочена заборгованість склала 120 693 грн.81 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 89005 грн.75 коп., по відсоткам 30976 грн.48 коп., пеня - 711 грн.58 коп.

Посилаючись на вищевказані обставини та уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 120 693 грн. 81 коп., із яких заборгованість за кредитом - 89005 грн.75 коп., відсотки та комісії - 30976 грн. 48 коп., пеня - 711 грн.58 коп.

30 січня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ТОВ „Кредитні ініціативи ", ТОВ „ПростоФінанс» про визнання незаконними умов кредитного договору, визнання неправомірними дій та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Неодноразово збільшуючи у судовому засіданні розмір позовних вимог, остаточно просила:

- визнати несправедливими та незаконними умови кредитного договору - п. 4.2 щодо стягнення плати за дострокове погашення суми кредиту, п.9.2 та 9.5 щодо права розголошувати і передавати третім особам інформацію про позичальника;

- заборонити відповідачам та третім особам, яким було передано інформацію про позичальника ОСОБА_2, здійснювати моральний тиск на неї та членів її родини у будь-який спосіб;

- визнати незаконними дії ТОВ „ПростоФінанс» по односторонньому підвищенню розміру процентної ставки за користування кредитом, зобов'язати відновити умови кредитного договору з 01 лютого 2009 року в частині щодо сплати позичальником за користування кредитом плати у розмірі 10.99 % річних та зробити перерахунок по кредитному договору шляхом зарахування отриманих від ОСОБА_2 коштів в період з 01 лютого 2009 року понад 10.99% на погашення боргу по основній сумі кредиту.

Ухвалою суду від 20 лютого 2013 року дані позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2013 року позов ТОВ „Кредитні ініціативи " задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ „Кредитні ініціативи " суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 120 693 грн.81 коп., із яких заборгованість за кредитом - 89005 грн.75 коп., відсотки та комісії - 30976 грн.48 коп., пеня ( штраф) - 711 грн.58 коп. та судові витрати у розмірі 1227 грн. 80 коп.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог ТОВ „Кредитні ініціативи " відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 14 жовтня 2008 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 05007923992, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 132 700 грн. на строк до 10 жовтня 2013 року включно за умовами оплати за користування кредитом відсотків у розмірі 10.99 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним договором між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 було укладено договір застави належного їй автотранспортного засобу Opel UkrAutoZaz, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

18 травня 2012 року між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір купівлі - продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ «ПростоФінанс» відступило свої права грошових вимог до боржників за кредитними договорами, серед яких і за договором, укладеним з ОСОБА_2 Про таке було повідомлено позичальника у липні 2012 року ( а.с.23).

Враховуючи, що відповідачка не здійснювала платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів в повному обсязі та своєчасно, сплачених нею сум не було достатньо для погашення кредиту, станом на 19 червня 2012 року заборгованість за кредитним договором склала 120 693 грн.81 коп., із яких заборгованість за кредитом - 89005 грн.75 коп., відсотки та комісії - 30976 грн.48 коп., пеня - 711 грн. 58 коп.

Встановивши викладені обставини, суд дійшов вірного висновку про порушення відповідачкою взятих на себе зобов'язань, і у відповідності до ст. ст. 526, 530, 553, 610, 611, 1054 ЦК України задовольнив вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором у розмірі 120 693 грн.81 коп.

Згідно з п.3.1 кредитного договору кожний щомісячний платіж, який відповідно до графіку становить 3216 грн.31 коп., повинен бути отриманий кредитодавцем протягом відповідного платіжного періоду не пізніше відповідної дати щомісячного платежу, зазначеному у графіку ( не пізніше 10 числа місяця у відповідному платіжному періоді.) Щомісячний платіж вважається отриманий кредитодавцем після його зарахування у повному обсязі на поточний рахунок кредитодавця, зазначений в цьому договорі.

Черговість зарахування коштів на погашення заборгованості визначено п.3.2 Кредитного договору. Даним пунктом договору також передбачено, що погашення позичальником зобов'язань кожної наступної черги відбувається виключно після повного погашення зобов'язань кожної попередньої черги. Крім того, сторони встановили, що кредитодавець має право самостійно зараховувати кошти, які спрямовані позичальником на погашення зобов'язань, згідно встановленої черговості.

Посилання в апеляційній скарзі на неправильне зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ґрунтується на припущеннях без врахування черговості погашення заборгованості, передбаченої п.3.2 кредитного договору, а наданий апелянтом розрахунок заборгованості не відповідає порядку розподілу коштів, визначеному у кредитному договорі, а тому не може бути врахований при розгляді справи.

За такого, доводи апеляційної скарги щодо невірного зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості, а відтак щодо невірного розрахунку заборгованості за кредитним договором, не заслуговують на увагу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку і щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Так, згідно з п. 2.8.3 указаного кредитного договору сторони домовилися про те, що розмір процентної ставки за цим договором може бути змінено:

- в сторону збільшення у випадку, якщо середньоарифметичне значення курсів національної валюти України по відношенню до долара США, встановленого Національним банком України, протягом 1 одного місяця зросте більш ніж на 3% в порівнянні з курсом національної валюти до долара США, встановленого Національним банком України на момент укладання кредитного договору;

- в сторону зменшення у випадку, якщо середньоарифметичне значення курсів національної валюти України по відношенню до долара США, встановленого Національним банком України, протягом 1 одного місяця зменшиться більш ніж на 3% в порівнянні з курсом національної валюти до долара США, встановленого Національним банком України на момент укладання кредитного договору.

При цьому кредитододавець має право відповідно ( пропорційно до зміни курсу національної валюти України до долару США) змінити розмір відсоткової ставки за користування кредитом. У випадку зміни процентної ставки кредитодавець надсилає позичальникові письмове повідомлення про відповідну зміну розміру процентної ставки за кредитом та новий графік платежів, в якому визначаються щомісячні платежі, розраховані за новою процентною ставкою ( при цьому, згідно з п.2.5 кредитного договору, розмір відповідної частини суми кредиту, комісії за надання кредиту та комісії на управління кредитом залишаються без змін). Кредитодавець надсилає зазначене письмове повідомлення та новий графік платежів поштою рекомендованим листом за адресою позичальника, що зазначена в договорі. Відправлення кредитодавцем повідомлення на адресу позичальника, зазначену в договорі, вважається належним повідомленням позичальника щодо встановлення нового розміру процентної ставки за кредитом та новим графіком платежів.

На протязі 10 календарних днів ( з урахуванням трьох днів поштового пробігу по території України) з моменту направлення йому кредитодавцем повідомлення позичальник має право повідомити письмово кредитодавця про свою незгоду із розміром нової процентної ставки за кредитом. Неотримання кредитодавцем повідомлення про незгоду позичальника або здійснення позичальником чергового щомісячного платежу у розмірі згідно графіку платежів вважається наданням позичальником згоди на зміну процентної ставки за кредитним договором та новим графіком платежів.

Отримання кредитодавцем письмового повідомлення про незгоду позичальника із новим розміром процентної ставки або здійснення позичальником чергового щомісячного платежу у розмірі до попереднього графіку вважається незгодою позичальника з новим встановленим розміром процентної ставки. В разі незгоди позичальника з новим розміром процентної ставки, кредитодавець відповідно до п.6.2.3 має право вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, а позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за кредитним договором у відповідності до п.5.1.6 кредитного договору.

08 грудня 2008 року ТОВ «ПростоФінанс» було прийнято рішення про підвищення процентних ставок за кредитним договором до 16.22 % річних з 1 лютого 2009 року, у зв`язку із збільшенням більш ніж на 10% середньоарифметичного значення, встановленого Національним банком України офіційного курсу національної валюти України до долара США в порівнянні із офіційним курсом національної валюти.

ТОВ «ПростоФінанс» своїм листом, який було направлено ОСОБА_2 16 січня 2009 року, повідомив останню про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом, починаючи з 1 лютого 2009 року, як це передбачено п. 2.8.3 договору.

Крім того, у листі кредитодавець роз'яснив відповідачці, що у разі незгоди із змінами кредитного договору, вона протягом 30 днів з моменту отримання цього повідомлення повинна достроково сплатити у повному обсязі заборгованість за кредитним договором -127 646 грн.25 коп. Також їй було направлено графік погашення заборгованості за кредитним договором з врахуванням нової процентної ставки, відповідно до якого розмір щомісячного платежу за користування кредитними коштами з 01 лютого 2009 року склав - 3557 грн.91 коп.(а.с.130-133).

19 січня 2009 року відповідачка отримала таке повідомлення ( а.с. 147).

06 лютого 2009 року, тобто з пропуском визначеного в договорі строку, рекомендованим листом на адресу ТОВ «ПростоФінанс» ОСОБА_2 направила свої заперечення щодо збільшення процентної ставки в односторонньому порядку. Між тим, матеріали кредитної справи, які були передані кредитодавцем ТОВ «Кредитні ініціативи», не містять даних про отримання ТОВ «ПростоФінанс» такого листа.

При цьому дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі ОСОБА_2 не провела.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема: наданих відповідачкою копій квитанцій та інформації ТОВ «ПростоФінанс», ОСОБА_2 у березні, квітні 2009 року сплачувала щомісячні платежі, виходячи з розміру нової відсоткової ставки - 3557 грн.91 коп., що вказує на її згоду зі змінами розміру процентної ставки за кредитним договором.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує й не пом'якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності

Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ. Направлення позичальникові повідомлення після 10 січня 2009 року, є лише механізмом виконання цієї домовленості: отримання повідомлення та прийняття пропозиції позичальником або її не прийняття. Така ж позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №6-149 св12 від 19 грудня 2012 року.

Оскільки кредитний договір між ТОВ «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 було укладено до 10 січня 2009 року і в ньому сторони досягли домовленості про те, що кредитодавець має право в односторонньому порядку змінити процентну ставку, рішення про збільшення процентної ставки за кредитом було прийняте до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, позичальника в порядку, передбаченому кредитним договором було повідомлено про збільшення процентної ставки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії ТОВ «ПростоФінанс» щодо збільшення процентної ставки за кредитом є правомірними, а тому не має підстав для задоволення вимог зустрічного позову в цій частині.

Зазначені висновки суду відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо незаконності дій ТОВ «ПростоФінанс» по підвищенню в односторонньому порядку процентної ставки цих висновків не спростовують.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на час укладання договору) кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.

Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.

Не є порушенням положень абзацу другого цієї частини повідомлення кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредитних історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування і ведення кредитних історій.

Пункти 9.2, 9.5 кредитного договору не суперечать вимогам вищевказаної норми закону.

Уклавши 14 жовтня 2008 року кредитний договір, ОСОБА_2 своїм підписом засвідчила факт та згоду з умовами Договору, викладеними, зокрема і у п.9.2,9.5 щодо надання кредитодавцеві права записувати будь-які телефонні розмови між кредитодавцем та нею, що відбуваються із питань виконання зобов'язань за цим договором, та фіксувати інші процеси передачі інформації, що відбувається між нею та кредитодавцем. Крім того, надала згоду на використання кредитодавцем інформації, що пов'язана з нею будь-якому бюро кредитних історій, для застосування заходів, спрямованих на виконання нею своїх зобов'язань, на розкриття інформації кредитодавцем третім особам для підвищення якості та переліку послуг, що надаються позичальнику, і погодилася з ними.

За такого доводи апеляційної скарги про невідповідність п.9.2 та 9.5 кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговують на увагу.

Що ж стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо заборони відповідачам та третім особам, яким було передано інформацію про неї, здійснювати моральний тиск на неї та членів її родини у будь-який спосіб, то вони не відповідають способам захисту особистого права, передбачених ст.16 ЦК України. За такого, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні цих вимог.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, рішення суду є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга в силу ст.308 ЦПК України такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307,308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: