Ухвала суду № 35479476, 22.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 р. Справа № 20562/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000771740/0 від 01.04.2008 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

19.09.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0000771740/0 від 01.04.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем за результатом проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року складено акт перевірки №77/23/26206549 від 31.12.2007 року на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення від 01.04.2008 року № 0000771740/0, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9244,86 грн. в тому числі 3081,62 грн.за основним платежем, штрафні (фінансові) санкції у подвійному розмірі від суми зобов`язання (6163,24 грн.). Просять визнати оскаржуване податкове повідомлення - рішення нечинним.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року адміністративний позов задоволено. Податкове повідомлення - рішення №0000771740/0, яке прийняте 01.04.2008 року Дубенської ОДПІ - визнано нечинним та скасовано його з моменту прийняття.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що не погоджуються з думкою позивача про те, що надбавки за роз'їзний характер не включається до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав викладених у пп. 4.3.35 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що надбавки за роз'їзний характер роботи, що виплачуються працівникам позивача, не включаються до фонду оплати праці, а тому не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 18.03.2008 року посадовими особами відповідача проведено виїзну планову документальну перевірку Філії «Дубенський райавтодор» Дочірнього підприємства «Рівненський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року, про що складено Акт № 77/23/26206549 (а.с.7-29).

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.3.1.3 п.3.1 ст.З, п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.1., пп. 8.1.2. п.8.1. ст.8, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке проявилось в неутриманні та не перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 3081,62 грн. при виплаті надбавок працівникам за роз'їзний характер робіт.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000771740/0 від 01 квітня 2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 9244,86грн. в тому числі, 3081,62 грн. за основним платежем, штрафні (фінансові) санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання (6163,24грн.).

Згідно із п. 1 Постанови КМ України від 31 березня 1999 р. N 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Позивачем та головою об'єднаної профспілкової організації працівників ДП «Рівненський облавтодор» в 2006 році затверджено у складі додатку № 15 до колективного договору «Положення про порядок встановлення і виплати надбавки працівникам позивача за роз'їзний характер робіт» (а.с.32-33). Виплату такої надбавки передбачено працівникам філій позивача зайнятих будівництвом, ремонтом, утриманням автомобільних доріг та дорожніх споруд, а також контролем їх якості на об'єктах віддалених від місця знаходження філій. Надбавка за роз'їзний характер робіт нараховується робітникам та фахівцям, які виконують роботи на підставі табеля обліку часу знаходження в роз'їздах, який ведеться виконавцем робіт або майстром, що очолює дільницю. Працівникам апарату управління надбавка нараховується на підставі маршрутних листів (розділ І, III названого Положення).

Витрати на виплату названих надбавок відшкодовуються за рахунок коштів передбачених у вартості виконаних робіт згідно методичних рекомендацій, затверджених наказом Держбуду України від 05.06.2005року №106.

Обумовленні надбавки встановлено у розмірі 6 грн. за один день. Вказані обставини підтверджуються наявними в справі письмовими доказами.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що надбавки, які виплачуються працівникам позивача, не перевищують граничних норм витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України у Постанові № 663 від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», про що свідчить відсутність будь-яких зауважень щодо правильності нарахування таких надбавок з боку відповідача.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що надбавки за роз'їзний характер роботи виплачуються працівникам позивача правомірно та у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» та постановою Кабінету Міністрів України № 663 від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначається Законом України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889).

Відповідно до п. 2.1 ст.2 вказаного Закону платниками податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону №889). Під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (ч.3 п.п. 1.1 ст. 1 Закону №889).

Згідно п. 3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713, не належать до фонду оплати праці надбавки (за польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах не вище граничних норм витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

На підтвердження правомірності своєї позиції позивачем подано роз'яснення ДПА України від 25.05.2004 р. № 5131/5/17-3116 (а.с.31), яке надане на запит Державної служби автомобільних доріг України (органу, до сфери управління якого належить позивач), а також роз'яснення ДПА в Рівненській області № 8403/31-27 від 11.06.2004року (а.с.30).

У вищеназваних роз'ясненнях викладається позиція податкового органу, згідно якої надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон», Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Відповідно до підпунктів г), д) пп. 4.4.2. п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції. Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Колегія суддів зазначає, що надбавки за роз'їзний характер роботи, що виплачуються працівникам позивача, не включаються до фонду оплати праці, а тому не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі №2а-4523/08/1770- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний