Ухвала суду № 35479293, 19.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 37702/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Курильця А.Р., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" до Державна податкова інспекція у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА :

В жовтні 2010 року ТзОВ фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державна податкова інспекція у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне №0005451541/0/15-214 від 24.09.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 58038,71 грн.

В позові ТзОВ фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" покликається на те, що ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція " податковий кредит на підставі якого виникло бюджетне відшкодування сформовано у відповідності до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в наступному використовувалися товариством в рамках господарської діяльності. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість ". у відповідності до вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", право платника податків на отримання бюджетного відшкодування виникає лише в разі сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України. В результаті перевірки правомірності заявлення до бюджетного відшкодування ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" не можливо підтвердити факт надходження коштів до Державного бюджету України. Таким чином, відсутня надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету, як наслідок у ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування в сумі 58038,71 грн. за липень 2010 року.

Оскаржуваною постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" - задоволено, а саме визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 24 вересня 2010 року №0005451541/0/15-214 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 58038,71 грн.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що Закон України „Про податок на додану вартість " №168/97-ВР від 03.04.97 року зі змінами та доповненнями чітко передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основні функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону). Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету, податку на додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно Закону України „Про податок на додану вартість " №168/97-ВР від 03.04.97 року зі змінами та доповненнями,ТзОВ - фірмою «Рівнетрансекспедиція» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню дизпалива . При відпрацюванні ланцюгів постачання даного товару встановлено ряд підприємств - постачальників, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобов'язань сум ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з фірмою «Рівнетрансекспедиція» . Такі суми податку на додану вартість відповідно не були сплачені до бюджету.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ДП Рівнетрансекспедиція" суд першої інстанції виходив з того, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, що 17.09.2010 року посадовими особами ДПІ у м. Рівне було складено акт №723 від 17.09.2010 року та довідку №269/15-200-30712154 від 17.09.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматичного співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. У висновках акту та довідки перевірки зазначається про порушення ТзОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" п. 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість ", в результаті чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2010 року в сумі 58038,71 грн. На підставі акту №723 від 17.09.2010 року та довідки №269/15-200-30712154 від 17.09.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року, заступником начальника ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення №0005451541/0/15-214 від 24.09.2010 року, яким ТОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" зменшено бюджетне відшкодування на суму 58038,71 грн.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість ", бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість ", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи похідний характер бюджетного відшкодування від правомірності формування платником податків податкового кредиту при перевірці правильності його визначення слід враховувати вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи до складу податкового кредиту на підставі якого було визначено ТзОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" бюджетне відшкодування за липень 2010 року позивачем є перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів травень та червень 2010 року.

Згідно з довідки про результати документальної невиїзної перевірки №269/15-200-30712154 від 17.09.2010 року під час автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що в ланцюгах постачальників наявні контрагенти, що не виконують вимоги Закону України "Про податок на додану вартість " щодо декларування результатів фінансово-господарської діяльності та наступної сплати до бюджету податку на додану вартість. Враховуючи неможливість підтвердження взаємовідносин підприємств по ланцюгах постачання посадові особи ДПІ у м. Рівне дійшли висновку про завищення ТзОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" сум бюджетного відшкодування.

Основними постачальниками були ПП «Ніка Ойл» та ТОВ ВТФ «Авіас», а ТзОВ «ДП Рівнетрансекспедиція» придбавала у них дизельне паливо, яке використовувалося в господарській діяльності підприємства. Основним видом діяльності позивача є транспортні перевезення вантажів (згідно довідки АА №142592 ЄДРПОУ), дана обставина також підтверджується ліцензією серії АВ №352874, виданої Міністерством транспорту та зв'язку України на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом . Вчинення господарських операцій із вищезазначеними підприємствами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів та не заперечується посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення документальної перевірки (довідка про результати документальної невиїзної перевірки №269/15-200-30712154 від 17.09.2010 року).

У підтвердження використання дизельного палива у своїй господарській діяльності, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками № 276, копіями виписок про зарахування дизельного палива на карточку за травень та червень 2010 року, копіями актів списання паливно-мастильних матеріалів за травень та червень 2010 року, зведеними відомостями по паливно-мастильних матеріалах за даними шляхових листів за травень та червень 2010 року. Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту. Чинним законодавством України на сторону, цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету. ТзОВ "ДП Рівнетрансекспедиція" було дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість " необхідні для отримання бюджетного відшкодування за липень 2010 року, а зменшення останньому бюджетного відшкодування у зв'язку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення № 0005451541/0/15-214 від 24.09.2010 року, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі № 2а-4732/10 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді А.Р. Курилець

О.М. Гінда