Рішення № 35477986, 20.11.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/354/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3769/2013 Головуючий у 1-й інстанції Івко В.М.

Доповідач Бутенко С. Б.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Бутенко С.Б.

Суддів: Дорош А.І., Прядкіної О.В.

при секретарі: Зеленській О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах дітей -ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2013 року законний представник неповнолітніх ОСОБА_2, 1996 року народження, та ОСОБА_3, 1998 року народження, - ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом в їх інтересах та просила про стягнення з відповідача моральних збитків, завданих дітям внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 їх сестри - ОСОБА_4, 1988 року народження, що сталася в результаті дії джерела підвищеної небезпеки - належного відповідачеві трактору Т-158 з причепом, з вини водія ОСОБА_5 - працівника даного підприємства.

Рішенням Новосанжарського районного суд Полтавської області від 26 вересня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн., завданої її дітям - ОСОБА_2, ОСОБА_3 в результаті смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 дочки та сестри ОСОБА_4, 1988 року народження.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» в дохід держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ДП «Полтавський облавтодор». Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилається на відсутність умов для відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 не зазначає жодного переконливого доказу, який би доводив, з яких саме міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди у 250 тис. грн., від проведення комплексної медико-психологічної експертизи позивача відмовилась.

Вважає, що відносини між сторонами не мають ознак спеціального делікту, і тому тягар відшкодування шкоди повинен покладатися не на роботодавця, а на винну особу - водія ОСОБА_5, який при заподіянні шкоди не виконував своїх трудових функцій, а перебував у відпустці.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 307 ч. 1 п. 3, ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановивши порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, апеляційний суд вправі змінити рішення суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 15 год. 30 хв. в смт. Нові Санжари на вул. Леніна при транспортуванні трактором Т-158 держ. номер № НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, мотокатку вагою 9 тонн на тральному напівпричепі, під час руху відбулось роз'єднання тягово-зчіпного пристрою з причепом, що призвело до виїзду останнього в стані некерованого руху за межі проїзної частини та наїзду на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_4, внаслідок чого останній спричинено тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла в лікарні того ж дня.

Винним у скоєнні ДТП визнано водія ОСОБА_5, який не виконав вимог п.п. 2.3., 23.10., 31.1. Правил дорожнього руху України, що перебуває у причинному зв'язку з пригодою та призвело до вказаних наслідків.

Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2005 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 2, ст. 287 КК України у зв'язку із застосуванням Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 р., а справу закрито згідно ст. 6 п. 4 КПК України - з нереабілітуючих підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з доведеності факту заподіяння шкоди потерпілій в результаті діяльності відповідача, що є джерелом підвищеної небезпеки, під час виконання його працівником - ОСОБА_5 своїх трудових обов'язків на підставі трудового договору, що встановлено в кримінальній справі, порушеній за фактом вказаної ДТП, та обґрунтовано викладено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що відшкодування потерпілій стороні моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4, має відбуватися на загальних підставах особою, яка її завдала, тобто водієм ОСОБА_5

Аналіз норм ст.ст. 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України дає підстави для висновку про те, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК) - п. 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Отже, виходячи з презумпції вини роботодавця - власника джерела підвищеної небезпеки, обов'язок доказування по справі покладається на відповідача, який не довів суду обставин, що виключають його відповідальність за завдану шкоду згідно ст. 1187 ЦК України.

Доводи апелянта, що на час ДТП водій ОСОБА_5 перебував у відпустці та не виконував своїх трудових обов'язків ґрунтуються на припущеннях, перекручуванні фактичних обставин та спростовуються доказами, наявними в кримінальній справі, яким суд першої інстанції дав належну оцінку. Зокрема, з наказу від 27.10.1998 р. № 59-к про прийняття ОСОБА_5 на роботу, виписки із відомості закріплення основних фондів про закріплення за ним трактору Т-158, свідоцтва про реєстрацію трактору Т-158, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, посвідчення тракториста-машиніста НОМЕР_2, наряду-завдання № 89ж на період роботи з 08.11. по 30.11.2004 р., акту службового розслідування вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_6 тракторист ОСОБА_5 правомірно керував належним відповідачеві транспортним засобом та при виконанні завдання з перевезення катка Пасічне - Н.Санжари скоїв ДТП.

Колегія суддів критично відноситься до твердження апелянта, що шкоду завдано причепом-тралом для перевезення вантажів, який не є джерелом підвищеної небезпеки та не належить відповідачеві.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Виходячи з особливих властивостей причепу, який відповідно до п. 1.10. Правил дорожнього руху України є транспортним засобом, призначеним для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом, підвищену небезпеку завдання шкоди створює діяльність з експлуатації механічного транспортного засобу, в даному випадку - трактору Т-158, який з'єднаний з причепом за допомогою зчіпного пристрою, що і є джерелом підвищеної небезпеки.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, обґрунтовано поклав на відповідача обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, завданої неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 смертю їх сестри - ОСОБА_4, з якою вони проживали однією сім'єю.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначено судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілих у зв'язку із втратою близької людини, з дотриманням вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, суд першої інстанції припустився помилки, визнавши за позивачами солідарне право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.ст. 23, 1168 ЦК України під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, мають її чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), а також особи, які проживали з нею однією сім'єю.

Оскільки право на відшкодування моральної шкоди має індивідуальний характер, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду в частині визначення розміру та порядку відшкодування моральної шкоди кожному з неповнолітніх постраждалих підлягає уточненню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - задовольнити частково.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2013 року змінити в частині визначення розміру та порядку відшкодування неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 їх сестри ОСОБА_4, 1988 року народження, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, - по 15 тис. грн. на кожну дитину.

В іншій частині рішення місцевого суду - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом згідно.